Справа № 2-а-1091/

                                                                                                                   2009 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

27 листопада 2009  року    Кіцманський   районний   суд     Чернівецької    області  

у складі:  головуючого - судді – Олексюк Т.І.

     при секретарі       -        Савчук  Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги  як «Дитині війни» за період 2006- 2008 роки, -                                          

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, посилаючись те, що вона є пенсіонеркою за віком, має статус дитини війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Вимоги Закону не виконані, а її звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення. У 2006 – 2008 роках така допомога їй не виплачувалася, а в 2008 р. виплачувалася у неповному обсязі.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України  № 6 - рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 - рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а тому пенсійний орган мав діяти у відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на підставі якої їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просила визнати відмову відповідача неправомірною, зобов`язати відповідача нарахувати їй несплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 3891 гривня 90 копійок за 2006 - 2008 рік.

Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, якою підтримав свої позовні вимоги та просив розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча в справі наявні докази, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи і надіслав суду заперечення на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на 2006 рік не поширюється. Вказував на відсутність механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006-2007 роках у зв'язку з тим, що не визначено розрахункову величину (мінімальну пенсію за віком) для розрахунку підвищень до пенсії соціальній категорії дітей війни. Стосовно виплати надбавки дітям війни в 2008 році зазначав, що з 01.01.2008 р. набрали чинності зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни», відповідно до яких розмір виплати було змінено та прирівняно таку надбавку до розміру надбавки, передбаченої для учасників війни, а саме 10 % прожиткового мінімуму. Надбавка у вказаному розмірі була виплачена пенсіонерам категорії діти війни, зокрема, позивачу призначена надбавка у таких розмірах: з січня по березень 2008 р. - 47 грн. 00 коп., з квітня по червень 2008 р. - 48 грн. 10 коп., з липня 2008 – 48 грн. 20 коп., з жовтня 2008 р. 49 грн. 80 коп..           Крім того, відповідач зазначав у своїх запереченнях про пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за 2006 – 2007 роки та на відсутність коштів для виплат і просив відмовити у задоволенні позову.

В  судове  засідання  належним  чином  повідомлений  про дату,  час  і  місце  судового  розгляду  відповідач  не  прибув, не  повідомивши  причини  неприбуття, тому  суд  вважає, що  відповідно до вимог  ч. 4 ст. 128  КАС України  справу  слід  вирішувати на  підставі  наявних  у  ній  доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачка має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).

           Такі виплати у 2006-2007 роках не провадились, а в 2008 році виплачені у розмірі 10% від прожиткового мінімуму.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»  дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а Закон України «Про внесення змін  до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року дію ст. 6 Закону України було відновлено, про те її дія запроваджується поетапно за результатами виконання бюджету у 1 півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України  за погодженням з комітетом Верховної Ради з питань бюджету. Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році  підвищення до пенсій або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 5% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Враховуючи наведене, вимоги позивачки в частині стягнення підвищення до пенсії за період з січня 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки КМУ за результатами виконання бюджету у 1 півріччі 2006 року будь-яких документів про зазначені виплати не приймалось.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

           Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України року зворотної дії в часі не має. Рішення щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Крім того, Кабінет Міністрів України не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, тобто ці пільги фактично запровадженні не були, а тому вимоги позивача щодо стягнення у 2006 році не можуть підлягати задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області.

Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій  редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Так, п. 8 Постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2, з 1 жовтня - 49,8 гривні.              

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та  від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії   у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Однак, позовні вимоги щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки зазначена допомога не була їй нарахована, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на відповідний орган.

Доводи відповідача щодо пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав у 2007 році не являються  обґрунтованими і строк давності не підлягає застосуванню, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.99 КАС України обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

В даному випадку позивачка 09 червня 2009 року отримала відповідь від Управління Пенсійного фонду в Кіцманському районі про відмову у виплаті допомоги, а тому з цього часу слід рахувати перебігу строку звернення до суду.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 99, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,  -        

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі щодо нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня  2008 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кіцманському районі Чернівецької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня  по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.

Суддя  :