АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № - 22 ас - 651                                                           Головуючий по 1-й інстанції

2006 року                                                                                  Турченко Т.В.

Суддя-доповідач: Триголов В.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця 14 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: судді Триголова В.М.

Суддів: Омельченко Л.М., Бондаревської C.M.

при секретарі: Зеленській О.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника в/ч 2673 ОСОБА_1

на постанову Київського райсуду м. Полтави від 30 серпня 2006 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до в/ч А 2673 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся з позовними вимогами до в/ч 2673 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення у вигляді надбавки за безперервну службу у Збройних Силах України, посилаючись на те, що проходить військову службу і перебуває на грошовому утриманні у в/ч 2673. Відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року з 1 травня 2003 року військовослужбовцям Збройних Сил України встановлена надбавка за безперервну службу залежного від стажу служби.

Вказана надбавка виплачувалась йому лише у листопаді-грудні 2003 року та з грудня 2005 року. У інші періоди зазначена надбавка йому виплачувалась у зниженому розмірі.

Позивач вказує, що підстав для зменшення розміру виплати вказаної надбавки у відповідача не було.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність.

Постановою Київського райсуду м. Полтави від 30 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Зобов'язано в/ч 2673 провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням виплати надбавки за безперервну службу у максимальному розмірі ОСОБА_2, передбаченому Указом Президента № 389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям ЗСУ, МВС, Держкомітету у справах охорони державного кордону України за безперервну службу з ціллю підвищення соціального захисту військовослужбовців".

В апеляційному порядку вказану постанову оскаржив представник в/ч 2673, посилаючись на те, що судом не враховано положення Закону України „Про державний

бюджет України" на відповідний рік на утримання Збройних Сил України, вимоги Наказу Міністра Оборони України від 26.05.2003 року № 149, які вказують на те, що вищевказана надбавка встановлюється щорічно, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Апелянт просить скасувати постанову суду, ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з слідуючих підстав.

Судом вірно встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач перебуває на грошовому забезпеченні в/ч 2673 та відповідно до Указу Президента України № 389 від 05.05.2003 року „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, МВС України, Державного Комітету у справах охорони державного кордону України за безперервну службу з ціллю підвищення соцзахисту військовослужбовців" має право з 01.05.2003 року на грошову надбавку в процентному відношенні до грошового забезпечення в залежності від стажу його військової служби.

На військовій службі позивач перебуває з 1 травня 2003 року та має стаж військової служби 20 років.

Правильно судом встановлено, що відповідач з травня 2003 року до листопада 2005 року надбавку за безперервну службу позивачу не виплачував в повному розмірі і законних підстав для цього не було.

Поскільки дії відповідача в зменшенні розміру надбавки за безперервну службу, що підлягала до виплати позивачу суперечать вимогам ст. 22 Конституції України та ст. 2 Закону України „Про соціальний, правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", місцевий суд на законних підставах зобов'язав відповідача провести перерахунок грошового забезпечення з урахуванням виплати вказаної надбавки за безперервну службу.

Колегія суддів прийшла до висновку, що Постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 195; 200 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника в/ч 2673 ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Київського райсуду м. Полтави від 30 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.