Єдиний унікальний номер: 223/108/14-ц

Провадження номер: 2/223/1/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року місто Вугледар

Вугледарський міський суд Донецької області в складі:

судді         Луньової О.Г.

секретар Смаглієнко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 27.02.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 232-007/ФК-08, згідно якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 103288,00 грн., з розрахунку 11,70 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 27.02.2008 року по 25.02.2015 року, для придбання автомобіля. 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» передав АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № 232-007/ФК-08 від 27.02.2008 року. Виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором забезпечується договором поруки № 232-007/Zпор-08 від 27.02.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1, згідно якого поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність. Відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов’язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 29.01.2014 року виникла заборгованість на загальну суму 107619,44 грн., яка складається з тіла кредиту в сумі 72563,00 грн., відсотків в сумі 28394,45 грн., комісії за ведення кредиту в сумі 6661,99 грн. Позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість по кредитному договору в сумі 107619,44 грн., з яких: тіло кредиту в сумі 72563,00 грн., відсотки в сумі 28394,45 грн., комісія за ведення кредиту в сумі 6661,99 грн., а також стягнути пропорційно сплачений судовий збір в сумі 1076,19 грн.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином через оголошення на офіційному сайті Вугледарського міського суду Донецької області. Крім того, відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, надала заяву, в якій просила суд розглянути справу за її відсутності, у задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі, зазначивши, що в договорі поруки від 27.02.20008 року строку закінчення договору встановлено не було. У кредитному договорі № 232-007/ФК-08 від 27.02.2008 року встановлено, що повернення кредиту здійснюється щомісячно до 20 числа поточного місяця. Тобто вказано термін виконання зобов’язання. Відповідно до розрахунку заборгованості та позовної заяви порушення зобов’язання почалося з березня 2008 року. Досудову вимогу про погашення заборгованості було надіслано 12.09.2013 року, хоча така вимога мала бути надіслана в межах шестимісячного строку. Після цього жодної вимоги не надсилалося. Також, ОСОБА_2 зазначила, що у разі пред’явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Судом встановлено, що 27.02.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 232-007/ФК-08, згідно якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 103288,00 грн., з розрахунку 11,70 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 27.02.2008 року по 25.02.2015 року, для придбання автомобіля (а.с.7-15 том 1).

30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» передав АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № 232-007/ФК-08 від 27.02.2008 року (а.с.27-32 том 1).

Виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором забезпечується договором поруки № 232-007/Zфпор-08/L від 27.02.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1, згідно п. 3 якого поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором (а.с.16).

Відповідачі не виконали належним чином зобов’язання за кредитним договором, в результаті чого станом на 29.01.2014 року виникла прострочена заборгованість на загальну суму 107619,44 грн., яка складається з: тіла кредиту в сумі 72563,00 грн., відсотків в сумі 28394,45 грн., комісії за ведення кредиту в сумі 6661,99 грн. (а.с.73-74).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свої зобов’язання не виконав, тому станом на 29.01.2014 року у нього утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 107619,44 грн., з яких: тіло кредиту в сумі 72563,00 грн., відсотки в сумі 28394,45 грн., комісія за ведення кредиту в сумі 6661,99 грн. Відповідачем ОСОБА_1 не було подано до суду відзиву на позовну заяву щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, а також доказів, що обґрунтовують доводи заперечень проти позову. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по кредитному договору в сумі 107619,44 грн. в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення зазначеного боргу солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд вважає необхідним відмовити позивачу з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», а саме ст. 11 Закону, яка регулює питання споживчого кредитування, що відображено в рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв’язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України.

Згідно із ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про передачу третій стороні своїх прав за договором про надання споживчого кредиту.

Як зазначалося вище, 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до якого ТОВ «Укрпромбанк» передав АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № 232-007/ФК-08 від 27.02.2008 року (а.с.27-32 том 1).

Суд враховує також роз'яснення, зазначені в п. 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» про те, що, враховуючи положення п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у ч. 1 ст. 611, ч. 2-4 ст. 612 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Строк виконання кожного місячного зобов'язання, згідно ч. 3 ст. 254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування ними має обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За змістом ст. 261, 530, 631 ЦК України у разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом всього часу - до закінчення строку виконання останнього зобов'язання вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені до моменту звернення кредитора до суду з позовом, щомісячні платежі (з процентами) в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. В останньому випадку, перебіг позовної давності буде починатись в залежності від закінчення строку сплати кожного із щомісячних платежів.

Банк протягом всього часу дії кредитного договору має право заявити вимогу про дострокове повернення частини кредиту з нарахованими процентами, та стягнути несплачені, до моменту звернення до суду із позовом, щомісячні платежі в межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, викладених ним у постанові від 19.03.2015 року у справі № 6-20цс14, оскільки в кредитному договорі передбачено, що його виконання здійснюється частинами, відповідно до графіка погашення кредиту, то початок перебігу позовної давності для стягнення кредиту й процентів за користування кредитом є день, коли боржник повинен був сплатити черговий платіж, однак не сплатив його, а тому загальна позовна давність застосовується до кожного щомісячного простроченого платежу, який був визначений у договорі графіком платежів. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Сплив строку, передбаченого нормою ч. 4 ст. 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов'язання за договором поруки слід пред'явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» в сумі 107619,44 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1076,19 грн.

Керуючись ст. 254, 261, 526, 530, 559, 610, 611, 612, 626, 631, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст. 12, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020, ІПН 340470226557), заборгованість по кредитному договору в сумі 107619 (сто сім тисяч шістсот дев’ятнадцять) грн. 44 коп., з яких: тіло кредиту в сумі 72563 (сімдесят дві тисячі п’ятсот шістдесят три) грн. 00 коп., відсотки в сумі 28394 (двадцять вісім тисяч триста дев’яносто чотири) грн. 45 коп., комісія за ведення кредиту в сумі 6661 (шість тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020, ІПН 340470226557) судовий збір у сумі 1076 (одна тисячі сімдесят шість) грн. 19 коп.

Відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи до Апеляційного суду Донецької області через Вугледарський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Вугледарського

міського суду Донецької області ОСОБА_4