Кіровський районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 29, 49101, (0562) 33-50-26

Адміністративна справа № 2а-202/10

       ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2010 року                                                 Кіровський районний суд

                м. Дніпропетровська

       у складі:

       головуючого        – судді Овчаренко Н.Г.

       при секретарі        – Волошиной Л.Л.

       за участю:

позивача        – ОСОБА_1

       Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська, про стягнення щомісячної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ:

       У листопаді 2009 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, у зв’язку з чим згідно ст. 6 того ж Закону має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це у 2006 р., 2007 р., 2008 р. така допомога їй не виплачувалася у належному розмірі, що позивачка вважає неправомірним. На підставі викладеного просила суд визнати дії відповідача у відповідній частині неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги з січня 2006 р. до грудня 2008 р..

Позивачка у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала. Також просила поновити строк звернення до адміністративного суду.

Представник відповідача у раніше проведеному судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що у спірному періоді Законами України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, та “Про державний бюджет України на 2007 рік”, “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена. Також послалася на збіг строку звернення до адміністративного суду щодо частини позовних вимог. У подальшому просила суд розглянути справу за її відсутністю.

Заслухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивачці, що має статус дитини війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська була призначена та виплачувалася пенсія, що у 2006-2008 р. нараховувалася без врахування підвищення її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного. Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачка оспорює правомірність визначення відповідачем розміру пенсії, що виплачувалася їй у 2006 р., 2007 р., 2008 р.

Станом на початок спірного періоду питання підвищення розміру пенсії для дітей війни були врегульовані положеннями ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, якою було визначено, що для осіб, що мають відповідний статус, розмір пенсії, довічного утримання або соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. З 01 січня 2006 року набрав чинності Закон України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, п. 17 ст. 77 якого у 2006 році була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

У подальшому Законом України від 19.01.2006 р. чинність ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була відновлена з 02.04.2006 р., у зв’язку з чим пенсія позивача у період з 02.04.2006 р. до 31.12.2006 р. підлягала підвищенню на 30% мінімальної пенсії за віком, а позовні вимоги щодо цього періоду є обгрунтованими. За таких обставин позовні вимоги в частині періоду з 01.01.2006 р. до 01.04.2006 р., коли дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена, задоволенню не підлягають як такі, що не грунтуються на законі.

З 01.01.2007 року набрав чинності Закон України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, ст. ст. 71, 111 якого у 2007 році коло осіб, на яких поширюється чинність ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, було істотно звужене, для решти осіб дія згаданої норми була зупинена.

09.07.2007 року Конституційним Судом України було ухвалене рішення у справі № 6рп-2007, яким визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 “Про державний бюджет України на 2007 рік”. У зв’язку з цим законодавство, що регулює спірні питання, повернулося до стану, що існував до набрання чинності Законом України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.

Оскільки згідно ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” акти, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення, але не з часу їх прийняття, дії відповідача за період з 01.01.2007 року до 08.07.2007 року не можуть бути визнані неправомірними, оскільки відповідають чинному на той час законодавству, а позовні вимоги в частині, що стосується цього періоду, задоволенню не підлягають як такі, що не грунтуються на законі. В той же час позовні вимоги, заявлені щодо періоду з 09.07.2007 р. до 31.12.2007 р. є обґрунтованими.

З 01.01.2008 року набрав чинності Закон України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, пп. 2 п. 41 розділу ІІ якого розмір підвищення пенсії був прирівняний до надбавки, встановленої для учасників війни.

22.05.2008 року Конституційним Судом України було ухвалене рішення у справі № 10-рп/2008, яким визнані неконституційними положення пп. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”. У зв’язку з цим законодавство, що регулює спірні питання, повернулося до стану, що існував до набрання чинності згаданим Законом України.

Оскільки згідно ст. 73 Закону України “Про Конституційний Суд України” акти, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення, але не з часу їх прийняття, дії відповідача за період з 01.01.2008 року до 21.05.2008 року не можуть бути визнані неправомірними, оскільки відповідають чинному на той час законодавству, а позовні вимоги в частині, що стосується цього періоду, задоволенню не підлягають як такі, що не грунтуються на законі. В той же час позовні вимоги, заявлені щодо періоду з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. є обґрунтованими.

Строк позовної давності у спірних правовідносинах суд вважає таким, що підлягає поновленню, оскільки зазначені позивачем причини його пропуску, з урахуванням його похилого віку, стану здоров’я та фактичних обставин справи, оцінює як поважні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 94, 99-102, 158 – 163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська в частині виплати ОСОБА_1 пенсії у періоди з 02.04.2006 р. по 31.12.2006 р., з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. без урахування підвищення, встановленого ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії, що була виплачена ОСОБА_1 у періоди з 02.04.2006 р. по 31.12.2006 р., з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. з урахуванням права отримувача пенсії на її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у відповідний строк апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає чинності після закінчення апеляційного розгляду справи.

Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частин постанови – з дня складення постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

У строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання такої заяви.

Суддя                                                                        Н.Г. Овчаренко