ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" липня 2006 р.

Справа  № 28/236-06-6344

За позовом         Теплодарська міська рада;  

до відповідача   Мале підприємство "ЗАЛІЗНИЧИЙ ЦЕХ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю  

про стягнення 47328,72грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача:        Кравцова Н.І., Панасюк О.Ю.  –за дорученням;

Від відповідача:    Патля В.С.  –за дорученням,

Суть спору: позивач –Теплодарська міська рада Одеської області, звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Малого підприємства „Залізничний цех” про стягнення 47328,72 гривни, мотивуючи свої вимоги наступним:

Мале підприємство „Залізничний цех у вигляді ТОВ займає земельну ділянку загальною площею 2,16 га., яка розташована в місті Теплодар Одеської області. Вказана земельна ділянка знаходиться у відповідача на підставі державного акту на землю на право постійного користування від 26 січня 2001 року ІІ-ОД №001509 під розміщення автомобільної стоянки.

У відповідно до ч.1 ст.2 Закону України „Про плату за землю” від 03.07.1992 року за №2535-ХІІ /зі змінами та доповненнями/ та ч.1 ст.206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється  у  вигляді  земельного  податку  або  орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Указом Президента України від 28.06.1999 року за №746/99 „Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.1998 року №727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, встановлено, що  суб’єкти малого підприємництва, який перейшов на спрощену систему оподаткування –єдиний податок, не є платником інших податків та зборів /обов’язкових платежів/ та земельного податку.

Представник позивача вказує на те, що відповідач знаходиться на спрощеній системі оподаткування та фактично використовує лише 0,45 га., решта земельної ділянки площею 1,71 га., з моменту отримання державного акту на право постійного користування землею не експлуатується та не використовується, знаходиться в занедбаному стані, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.08.2004 року за №26, листом міського голови від 02.03.2005 року за №10/22-322, актом обстеження підприємств, систематично порушуючих земельне законодавство від 14.07.2005 року.

Згідно п.6 Постанови КМ України від 16.03.2000 року за №507 „Про  роз’яснення Указу Президента від 03.07.1998 року за №727”, суб’єкти малого підприємництва, які відповідно до абзацу п’ятого частини першої ст.6 Указу Президента за №727 не є платниками податку за землю, звільняються від сплати податку за землю лише в разі використання її для підприємницької діяльності.

Таким чином позивача вважає, що відповідач повинен відшкодувати земельний податок за земельну ділянку, яку не використовує в підприємницькій діяльності що складає  1,71 га., та відповідно до ч.1 ст.18 Закону України „Про плату за землю”, платники, які своєчасно не були притягнуті до сплати земельного податку, сплачують податок не більше ніж за два минулих роки.

Представник позивача звертає увагу на те, що відповідно до ст.20 Закону України „Про плату за землю”, платежі за землю зараховуються на спеціальний бюджетний рахунок бюджетів сільських, селищних, міських рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Рішенням Теплодарської міської ради від 21 серпня 2002 року за №36-V-ХХІV були затверджені результати оцінки земель міста Теплодар. Згідно вказаного рішення грошова оцінка землі другої економіко-планувальної зони, в якій розташована земельна ділянка відповідача складає 137,5755 гривень за квадратний метр в рік. За таких обставин підлягає стягненню з відповідача 47328,72 гривень.

Представником відповідача за вхідним №15073  від 14 липня 2006 року було надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з вимогами позивача з наступних підстав:  Розташована в м. Теплодарі земельна ділянка площею 2,16 га на підставі рішення Теплодарської міської ради від 29.04.1999р. № 96-УІІ-ХХІІІ передана у користування МП ТОВ «Залізничний цех», про що виданий державний акт на право постійного користування землею від 26.01.2001р. серії ІІ-ОД № 001509.

МП ТОВ «Залізничний цех»використовує названу земельну згідно її цільового призначення - під розміщення стоянки автомобілів. Починаючи з 2003 року підприємство відповідача застосовує спрощену систему оподаткування, обліку й звітності суб’єктів малого підприємництва і при цьому сплачує єдиний податок.

На підставі ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.

Згідно ст. 6 Указу Президента України від 28.06.1999р. № 746/99 „Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником ряду видів податків і зборів (обов’язкових платежів), в тому числі плати за землю.

Враховуючи викладене, підприємство відповідача не повинно сплачувати земельний податок, оскільки звільнене від сплати останнього згідно чинного законодавства.

Поряд із цим, Теплодарська міська рада, заперечуючи факт використання відповідачем частини переданої у постійне користування відповідачу земельної ділянки, вважає, що у цьому зв’язку у МП ТОВ «Залізничний цех»виникло зобов’язання зі сплати земельного податку.

На думку відповідача, позивачем не доведено обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог. Зокрема, наданий суду акт обстеження від 14.07.2005р. був складений без участі представника підприємства відповідача, у зв’язку із чим останній був позбавлений підстав надати пояснення стосовно того, що в силу специфіки діяльності стоянки автотранспортних засобів, останні були відсутні під час здійснення обстеження, але це не означає, що на відповідній території взагалі не ведеться будь-яка діяльність. Крім того, згідно названого акту комісія дійшла висновку про те, що земельна ділянка не використовується згідно цільового призначення з огляду на те, що остання засмічена та на ній „ростуть бур’яни”.  З цих підстав відповідач зазначає,  що по відношенню МП ТОВ «Залізничний цех»Теплодарським міським відділом земельних ресурсів застосовані адміністративно-господарські санкції, згідно яких був оплачений штраф згідно квитанції від 13.07.2005р. Поряд з цим під час здійснення перевірки Теплодарським міським відділом земельних ресурсів у відповідному акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.07.2005р. зазначено, що земельна ділянка використовується згідно державного акту.

Враховуючи ту обставину, що наявність рослин, в тому числі „бур’янів”  на земельній ділянці, не може розглядатися в якості безумовної підстави вважати, що остання не використовується, довід позивача про невикористання МП ТОВ «Залізничний цех»земельної ділянки є нічим іншим ніж припущення, яке не можна визнавати належним та допустимим доказом, завдяки якому господарський суд може достеменно встановити  фактичні обставини справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, чого в даному випадку зроблено не було.

Крім того, згідно положень чинного законодавства факт використання земельної ділянки для провадження підприємницької діяльності не має будь–якого значення для визначення можливості звільнення юридичної особи від сплати земельного податку, оскільки визначальним є факт застосування юридичною особою спрощеної системи оподаткування, обліку й звітності.

Викладене підтверджується тією обставиною, що згідно п. 1 затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999р. № 599 та зареєстрованого  Міністерством юстиції України 02.11.1999р. за № 752/4045 Порядку про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку (з урахуванням змін і доповнень) що плата (податок) за землю не сплачується платником єдиного податку лише за земельні ділянки, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності, зазначеної у свідоцтві. Дія названого порядку поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності –фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

В той же час існує затверджений наказом ДПА України від 12.10.1999р. № 555                  та зареєстрований  Міністерством юстиції України 18.10.1999р. за № 709/4002 Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку суб’єктом малого підприємництва-юридичною особою, який відповідне положення не містить.

Зазначене узгоджується також з викладеною в листі від 14.07.2005р. № 11874/15-0447 позицією ДПА в Одеській області, яка вважає,   що підприємство відповідача знаходиться на спрощеній системі оподаткування і згідно чинного податкового законодавства звільняється від сплати земельного податку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача МП „Залізничний цех” у вигляді ТОВ 47328,72 гривень.

Представник відповідача в судове засідання з’явився вимоги позивача не визнає, з підстав викладених у відзиві  та просять суд у задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, в тому числі наявні докази, що мають значення для справи,  заслухавши пояснення представників сторін,  всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення,  оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити з наступних підстав:   

Відповідно до ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно до ст..36 названого Кодексу письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору між сторонами.

Подаючи позов про стягнення 47 328,72 гривень, позивач обґрунтовував свої вимоги актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.08.2004 року за №26, листом міського голови від 02.03.2005 року за №10/22-322, актом обстеження підприємств, систематично порушуючих земельне законодавство від 14.07.2005 року.

Згідно висновку акту за №26 від 17 серпня 2004 року, встановлено, що земельна ділянка використовується згідно державного акту на право постійного користування. Приблизно половина земельної ділянки використовується під автомобільну стоянку та зобов’язано директора  МП „Залізничний цех” у вигляді ТОВ привести дану земельну ділянку до відповідності.

На адресу відповідача був направлений лист  міського голови  від 02.03.2005 року за №10/22-322, згідно якого було надано розрахунок земельного податку та запропоновано сплатити 42032,37 гривень за невикористання земельної ділянки для підприємницької діяльності. Також було запропоновано повернути частину земельної ділянки, яка не використовується до земель Теплодарської міської ради.

Стосовно вказаного акту суд, зазначає, що жодних посилань на те, що було здійснено замір фактично використовуваної  земельної ділянки  в акті відсутні. У зв’язку з чим суду не зрозуміло на підставі чого було нараховано саме  суму 47 328,72 гривень.

Земельна ділянка площею 2,16 га, яка розташована в місті Теплодар Одеської області,  на підставі рішення Теплодарської міської ради від 29.04.1999р. № 96-УІІ-ХХІІІ передана у користування МП ТОВ «Залізничний цех», про що виданий державний акт на право постійного користування землею від 26.01.2001р. серії ІІ-ОД № 001509.

Починаючи з 2003 року підприємство відповідача застосовує спрощену систему оподаткування, обліку й звітності суб’єктів малого підприємництва та сплачує єдиний податок.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.

Згідно ст. 6 Указу Президента України від 28.06.1999р. № 746/99 „Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником ряду видів податків і зборів (обов’язкових платежів), в тому числі плати за землю.

Суд зазначає, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог. Зокрема, наданий суду акт обстеження від 14.07.2005р. був складений без участі представника підприємства відповідача, у зв’язку з чим останній був позбавлений підстав надати пояснення стосовно того, що в силу специфіки діяльності стоянки автотранспортних засобів, останні були відсутні під час здійснення обстеження, але це не засвідчує, що на відповідній території взагалі не ведеться будь-яка діяльність.

Крім того, згідно вказаного акту комісією зроблено висновок,  що земельна ділянка не використовується згідно цільового призначення з огляду на те, що остання засмічена та на ній „ростуть бур’яни”. Поряд з цим під час здійснення перевірки Теплодарським міським відділом земельних ресурсів у відповідному акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.07.2005р. зазначено, що земельна ділянка використовується згідно державного акту.

На підставі виявленого порушення до МП ТОВ «Залізничний цех»ТОВ були  застосовані адміністративно-господарські санкції, згідно протоколу про адміністративне правопорушення за №00696 від 8 липня 2005 року, згідно якого було сплачено  штраф згідно квитанції від 13.07.2005р.

Враховуючи ту обставину, що наявність рослин, на земельній ділянці, не може розглядатися в якості безумовної підстави, що остання не використовується, довід позивача про невикористання МП ТОВ «Залізничний цех»земельної ділянки є нічим іншим ніж припущення, яке не можна визнавати належним та допустимим доказом, завдяки якому господарський суд може достеменно встановити  фактичні обставини справи.

Згідно положень чинного законодавства факт використання земельної ділянки для провадження підприємницької діяльності не має будь–якого значення для визначення можливості звільнення юридичної особи від сплати земельного податку, оскільки визначальним є факт застосування юридичною особою спрощеної системи оподаткування, обліку й звітності, що підтверджується п. 1 Порядку про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку (з урахуванням змін і доповнень) що плата (податок) за землю не сплачується платником єдиного податку лише за земельні ділянки, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності, зазначеної у свідоцтві, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999р. № 599 та зареєстрованого  Міністерством юстиції України 02.11.1999р. за № 752/4045. Дія названого порядку поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності –фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Затверджений наказом ДПА України від 12.10.1999р. № 555 та зареєстрований  Міністерством юстиції України 18.10.1999р. за № 709/4002 Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку суб’єктом малого підприємництва-юридичною особою, який відповідне положення не містить.

Вищевказане узгоджується також з викладеною в листі від 14.07.2005р. № 11874/15-0447 позицією ДПА в Одеській області, яка вважає, що підприємство відповідача знаходиться на спрощеній системі оподаткування і згідно чинного податкового законодавства звільняється від сплати земельного податку.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ст.27 Закону України „Про плату за землю”, контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється органами державної податкової служби.

При таких обставинах позовні вимоги Теплодарської міської ради Одеської області  не відповідають фактичним обставинам і матеріалам справи та підлягають відмові.

Керуючись ст. ст.  82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог Теплодарської міської ради Одеської області до Малого підприємства „Залізничний цех” у вигляді ТОВ про стягнення 47328,72 гривень - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК України.

Рішення підписане 28 липня 2006 року.

Суддя                                                                                       Гуляк Г.І.