Справа № 2«a»-42/2008
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 листопада 2008 року м. Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Петуніна І.В.,
при секретарі Мельникової І.С. ,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
представника третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за
позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту
населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення
за 2005, 2007, 2008 роки,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до відповідача управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки, в обґрунтування якого вказав, що він є інвалідом 2-ї групи та знаходиться на обліку в Димитровському управлінні праці та соціального захисту населення. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому передбачена щорічна компенсаційна виплата на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати застосовується на момент виплати. Йому цієї виплати за 2005р. було виплачено 26, 70 грн., за 2007р. - 120 грн., за 2008р. - 120 грн. Таким чином за 2005р. йому необхідно виплатити: 262 х 5 - 26, 70 = 1283, 30 грн.; за 2007р.: 400 х 5 - 120 грн. = 1880 грн., за 2008р.: 515 х 5 - 120 = 2455 грн. Вказані суми просить стягнути з відповідача.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила суду, що з 01.01.2005р. по 01.02.2011 р. позивачу встановлено II групу інвалідності по захворюванню, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тож позивач, згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі як інвалід II групи - 5-ти мінімальних заробітних плат. Однак, згідно ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз'яснення порядку застосування Закону провадиться у порядку, визначеному КМУ, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами влади та ін. Згідно ст. 63 Закону України № 796-12 фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно п.5 ч.1 ст. 4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти КМУ, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу України та інших законів України.
Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених у ПКМУ від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та № 562 від 12.07.2005р., а саме: виплата щорічної допомоги на оздоровлення для інвалідів II групи у розмірі 26, 50 грн. Відповідно до ПКМУ № 562 від 12.07.2005р. для інвалідів II групи - 120 грн. Позивач за 2005-2008 роки отримав ці суми. Всі ці виплати позивач отримав в повному обсязі і вони були здійснені до набуття чинності Рішень Конституційного Суду № 6-рп від 09.07.2007р. та № 10-рп від 22.05.2008р., а тому відповідно до ст. 58 ОСОБА_4 України, яка гласить, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, відповідають вимогам чинного законодавства. Немає ніяких рішень щодо визнання недійсними вищевказаних постанов КМУ.
Згідно ст. 19 ОСОБА_4 України правовий порядок ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_4 та Законами України. Суб'єкти публічного права мають право здійснювати свої повноваження в межах встановлених границь та повноважень. Тобто діє принцип «можна тільки те, що дозволено». Для публічного права характерний специфічний юридичний порядок «влади - підпорядкування», згідно якого управління повинно здійснювати точну реалізацію вказівок влади, а всі інші особи -підпорядкуватися їм. Повноваження відповідача визначені законом та носять імперативний характер. Згідно Положення про УПСЗН Димитровської міської ради, визначення розмірів вищезазначених виплат не входить до компетенції управління. Також відповідно до абз.14 п.4 Положення, управління забезпечує цільове використання бюджетних асигнувань, передбачених на соціальний захист населення.
ОСОБА_4 України не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність одних законів від інших. Прийняті Верховною Радою України закони є актами рівної юридичної сили. Єдиним законом України, який ОСОБА_4 України виокремлює серед інших - це закон про Державний бюджет. Зокрема, суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно з ОСОБА_4 України цей закон приймається щорічно та має визначений термін, суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо цього Закону є тільки КМУ. Крім цього, відповідною конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки цим законом. А саме, виключно законом про державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ч.2 ст. 95 ОСОБА_4 України).
Також відповідач не згодний з розрахунками позивача, вважає він повинен бути наступний: за 2005р. - 262 х 5 - 26, 70 = 1283, 30 грн., за 2007р. - 400 х 5 - 120 = 1880 грн., за 2008р.-515 х 5 - 120 = 2455 грн., усього на суму 5618, 30 грн.
Крім того, відповідно до ст. 99 КАС України, просить застосувати строк позовної давності.
У зв'язку з вищевикладеним, просить у позові відмовити.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 01.01.2005р. є інвалідом II групи по захворюванню, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕСта отримав допомогу на оздоровлення за 2005р. у березні 2005р. у сумі 26, 70 грн.; за 2007р. - у березні 2007р. у сумі 120 грн., за 2008р. - у лютому 2008р. у сумі 120 грн. Вказані факти встановлені на підставі пояснень представників сторін, посвідчення, довідки відповідача (а.с. 4, 8).
Відповідно до абз.З ч.4 ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам другої групи у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам II групи передбачена щорічна виплата на оздоровлення у розмірі 21, 50 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» інвалідам II групи передбачена щорічна виплата на оздоровлення у розмірі 120 грн.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. визнаний неконституційним п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.2 ст. 19 ОСОБА_4 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені ОСОБА_4 та Законами України.
Відповідно до принципу верховенства права та законності, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави
Згідно ст. 8 ОСОБА_4 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_4 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_4 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_4 України є нормами прямої дії.
За змістом ст. 22 ОСОБА_4 України, при прийнятті нових законів або внесенні зміни до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. «Про застосування ОСОБА_4 України при здійсненні правосудця» судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як ОСОБА_4, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Виходячи з пріоритету законів над
Постановами Кабінету Міністрів України, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2005 рік у розмірі 1283 грн. 30 коп. підлягають задоволенню.
Рішенням Конституційного Суду України № Юрп-2008 від 22.05.2008р. визнані неконституційними зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», де зазначалося, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи зазначене, виплата щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки, здійснена відповідачем з порушенням ОСОБА_4 України та спеціального закону.
Також відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача.
Згідно ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст. 100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач надав довідки з Димитровської центральної міської лікарні про те, що він періодично знаходився на лікуванні за період з 2005 по 2008 роки.
Враховуючи, що позивач є інвалідом, періодично знаходився на лікуванні, суд вважає причину пропуску строку звернення до суду поважною.
Таким чином, з огляду на вищевказану постанову Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996р. суд вважає, що вимоги позивача про стягнення щорічної компенсації на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки у розмірі 5618, 30 грн. підлягають задоволенню.
Тобто, загальна сума стягнення з відповідача складає: 1283, 30 + 1880 + 2455 = 5618, 30 грн.
Враховуючи ч.4 ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006р.», п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007р.», п.13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р., рішення Конституційного Суду України № Юрп-2008 від 22.05.2008р. та керуючись ст. ст. 11, 86, 94, 97, 98, 158-163 КАС України
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 та 2008 роки у розмірі 5618 (п'ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 30 коп.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.