АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22а-3002                                                                       Головуючий по першій

2006 рік                                                                                           інстанції Яковенко Н.Л.

Суддя-доповідач: Дряниця Ю.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Дряниці Ю.В.,

суддів Гасія Ю.В., Прядкіної О.В.

при секретарі Лимар О.М.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача

представників третіх осіб

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним заповідального розпорядження по вкладу, визначення розміру часток у спільній сумісній власності, визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом та просила ухвалити рішення, яким визнати частково недійсним заповідальне розпорядження НОМЕР_1 від 30.01.2006 року, зроблене ОСОБА_5, по вкладу на рахунку в Сумській обласній дирекції АППБ "Аваль" на ім'я ОСОБА_3, визначити, що розмір часток у праві спільної сумісної власності подружжя на жилий будинок з надвірними будівлями і на грошовий вклад становить по 1/2 у кожного, визнати за нею право власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1, а також - право

власності на грошові кошти, що знаходяться на рахунку НОМЕР_2 в Сумській обласній дирекції АППБ "Аваль".

Заявлені вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що з 1949 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За період перебування в шлюбі ними нажите спільне майно: будинок з надвірними будівлями та грошовий вклад в банківській установі.

25.01.2005  року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповідав все належне йому майно онукові ОСОБА_2.

30.01.2006   року ОСОБА_5 зробив заповідальне розпорядження по грошовому вкладу на ім'я чужої людини - ОСОБА_3

Лише після смерті ОСОБА_5 позивачка дізналася про наявність судового рішення, яким шлюб між нею та її колишнім чоловіком розірвано ще в січні 2005 року.

За таких обставин позивачка вважала, що вона має право на 1/2 частину спільно нажитого майна - будинку та грошового вкладу.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково: визначено, що частки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності подружжя на жилий будинок є рівними, за ОСОБА_1 визнане право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 174 грн. 39 коп. державного мита.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що позивачкою та померлим ОСОБА_5 за час перебування в шлюбі придбане майно - будинок АДРЕСА_1, який відповідно до ст. 60 СК України та ст. 368 ЦК України є спільною сумісною власністю подружжя, і частки обох в ньому є рівними.

На час складання заповідального розпорядження по грошовому вкладу в банківській установі шлюб між ОСОБА_5 та позивачкою був розірваний. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 10.01.2005 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 позивачкою у встановленому порядку не оскаржене та не скасоване.

Твердження позивачки про те, що грошовий вклад в банківській установі сформований за рахунок спільних коштів, визнані судом першої інстанції безпідставними.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення місцевого суду скасувати в частині відмови з задоволенні її вимог, ухваливши нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказала, що суд безпідставно не взяв до уваги її пояснення, пояснення відповідача ОСОБА_2, про те, що навіть після розірвання шлюбу вона проживала з ОСОБА_5 в одному будинку та вела з ним спільне господарство. Суду не було надано жодного доказу про те, що після розірвання шлюбу до 31.05.2005 року ОСОБА_5

3

мав певне джерело доходу, щоб сформувати грошовий вклад на суму 21 000 грн. Вказане, а думку позивачки, свідчить лише про те, що грошовий вклад, який є предметом спору, був сформований протягом тривалого часу під час перебування в шлюбі.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказувала, що вона повністю згодна з рішенням місцевого суду, просила залишити його без змін. Одночасно ОСОБА_3 пояснила, що останні чотири роки вона проживала разом з ОСОБА_5, вела з ним спільне господарство, і грошові кошти на вкладі в банківській установі є їх спільними коштами.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до ст.307 ч.І п.1), ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається та не оспорювалося сторонами, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 10.01.2005 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_5 розірвано.

31.05.2005 року між ОСОБА_5 та АППБ "Аваль" укладений договір на вклад "Заощадження", а 30.01.2006 року ОСОБА_5 склав заповідальне розпорядження НОМЕР_1 по вкладу на рахунку НОМЕР_2, згідно якого заповів увесь вклад ОСОБА_3

Встановивши наведені обставини, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що грошовий вклад на рахунку НОМЕР_2 в Сумській обласній дирекції АППБ "Аваль" не є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1,ОСОБА_5 відповідно до ст. 60 СК України.

Згідно ч.З ст. 10 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З матеріалів справи слідує, що вимоги позивачки ОСОБА_1 про визнання права власності на Уг частину грошового вкладу, який належав померлому ОСОБА_5, підтверджені лише її усними поясненнями.

За таких обставин місцевий суд зробив вірний висновок про те, що вказані позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

4

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив по суті вірне рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. 303,307,309,314,315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання частково недійсним заповідального розпорядження по вкладу, визначення розміру часток у спільній сумісній власності, визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: