Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 766/17864/16-ц

провадження № 61-14670св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України в Херсонській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2017 року у складі судді Хайдарової І. О. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 07 червня 2017 року у складі суддів: Колісниченка А. Г., Вейтас І. В., Ігнатенко П. Я.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України в Херсонській області (далі - АРЗ СП ГУ ДСНС України в Херсонській області) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу від 12 липня 1988 року № 41 вона була прийнята на посаду старшого інженера рукавної бази ВПЧ-4 загону технічної служби ОПО УВС, наказом від 20 вересня 1988 року № 59 переведена на посаду завідувача складом № 2 ОТС, наказом від 19 березня 2003 року № 11 призначена на посаду завідуючої складом загону технічної служби відділу пожежної безпеки МНС. Наказом МНС України від 27 квітня 2006 року № 255 загін технічної служби реорганізовано в аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ МНС України в Херсонській області.

Наказом від 30 вересня 2010 року № 55о/с вона була призначена на посаду завідувача складу групи забезпечення господарської діяльності частини забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2013 року № 176-р ТУ МНС у Херсонській області реорганізоване в управління ДСНС України у Херсонській області.

Згідно з наказом ДСНС України від 08 жовтня 2014 року № 560 управління ДСНС України у Херсонській області перейменовано у ГУ ДСНС України у Херсонській області, наказом від 10 грудня 2014 року № 269 о/с її переведено на посаду завідувача складу відділення обслуговування групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП ГУ ДСНС.

Наказом від 28 листопада 2016 року № 228 її звільнено з посади завідувача складу відділення обслуговування групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП ГУ ДСНС відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату з 30 листопада 2016 року.

Всупереч статті 49-2 КЗпП України замість офіційного пропонування посад для працевлаштування, відповідач надав список вакантних посад за вільним наймом АРЗ СП згідно зі штатом № 23/172.

28 вересня 2016 року після ознайомлення із списком вакантних посад згідно з зазначеним штатом вона звернулася до відповідача із заявою про призначення на посаду комірника відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування.

29 вересня 2016 року відбулося засідання комісії для визначення переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників АРЗ СП (витяг з протоколу № 2). Комісія розглядала заяви двох претендентів на посаду комірника, її та ОСОБА_5, яка займала аналогічну посаду, та дійшла висновку, що ОСОБА_5 має переважне право для призначення на посаду комірника на тій підставі, що згідно з обліковими документами вона мешкає сама і в сім'ї немає інших працівників із самостійним заробітком.

Наказом АРЗ СП від 04 жовтня 2016 року № 186 «Про переведення працівників» ОСОБА_5 переведена на посаду комірника відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування АРЗ СП. Відповідно до наказу від 10 листопада 2016 року № 210 пункт 2 наказу від 04 жовтня 2016 року про переведення ОСОБА_5 виключено.

05 жовтня 2016 року роботодавець подав подання до первинної профспілкової організації АРЗ СП ГУ ДСНС України у Херсонській області про надання згоди на її звільнення.

Відповідачем наказом від 10 листопада 2016 року № 210 було скасовано пункт 2 наказу АРЗ СП від 04 жовтня 2016 року № 186 «Про переведення працівників» про переведення ОСОБА_5 на посаду комірника відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування АРЗ СП.

11 листопада 2016 року вона повторно звернулася із заявою до відповідача про призначення на вакантну посаду комірника.

14 листопада 2016 року отримала лист № 77/21/1200 про відмову у призначенні на посаду комірника у зв'язку з тим, що переважне право на залишенні на роботі надано іншому працівнику.

14 листопада 2016 року профспілковий комітет (протокол № 18) розглянув листи роботодавця щодо надання згоди на її звільнення та вмотивовано відмовив в наданні такої згоди.

Також 01 листопада 2016 року відповідач звернувся до Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України з поданням про надання згоди на її звільнення.

Президія Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України 04 листопада 2016 року розглянула подання та беручи до уваги, що не було надано усіх необхідних документів для прийняття обґрунтованого рішення, постановила залишити подання без рішення та надати час роботодавцю для надання додаткових документів.

Документи відповідачем були надіслані 22 листопада 2016 року та зареєстровані в обласній організації Профспілки 23 листопада 2016 року.

Незважаючи на вмотивовану відмову у наданні згоди на її звільнення, відповідач наказом від 28 листопада 2016 року № 228 відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (через скорочення штату) звільнив її з роботи.

Позивач вважає, що при її звільненні відповідач грубо порушив вимоги статті 43 КЗпП України, відповідно до яких розірвання трудового договору може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Звільнення проведено без згоди профспілки.

Звільнення відповідач провів з порушенням вимог статті 252 КЗпП України без отримання згоди вищого виборного органу цієї профспілки, а саме Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_4 просила суд скасувати наказ від 28 листопада 2016 року № 228 АРЗ СП ГУ ДСНС України у Херсонській області про її звільнення; поновити її на посаді завідувача складу відділення обслуговування групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП ГУ ДСНС з 30 листопада 2016 року; стягнути з відповідача на її користь 4 735,92 грн за період з 30 листопада 2016 року до 29 грудня 2016 року.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 07 червня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що при звільненні ОСОБА_4 з посади завідувача складу відділення обслуговування групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП ГУ ДСНС відповідачем було дотримано як підстави, так і порядок звільнення.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Комісія при вирішенні питання про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників це питання взагалі не розглядала, а зробила висновок, що ОСОБА_5 має переважне право для призначення на посаду комірника на підставі того, що згідно з обліковими документами ОСОБА_5 мешкає сама і в сім'ї немає інших працівників з самостійним заробітком. Таким чином, замість офіційного пропонування посади для працевлаштування, як вимагає норма статті 49-2 КЗпП України, відповідач запропонував написати заяву на робоче місце, яке було не вакантне, тобто свідомо була створена конкуренція, і відповідач заздалегідь знав, що комісія визнає право за ОСОБА_5

Крім того, судами безпідставно не взято до уваги рішення первинної профспілкової організації АРЗ СП ГУ ДСНС України в Херсонській області від 10 жовтня та 14 листопада 2016 року про відмову у наданні згоди на її звільнення, оскільки ці рішення є аргументованими та містять посилання на правове обгрунтування незаконності її звільнення, а не на неврахування відповідачем фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Також після того як 04 листопада 2016 року президія Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України подання роботодавця не розглянула та запросила надати додаткові документи, то відповідач направив їх лише через 15 днів, у зв'язку з чим рішення про відмову у неданні згоди на її звільнення президією було прийнято 30 листопада 2016 року, а її всупереч вимогам статті 252 КЗпП України безпідставно звільнено 28 листопада 2016 року.

У запереченні на касаційну скаргу АРЗ СП ГУ ДСНС України в Херсонській області зазначало, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими. Оскільки відповідно до нового штату дві посади завідувачів складу було скорочено, а на заміну уведено нові посади комірника та коменданта, та на посаду комірника виявило бажання дві особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, то на засіданні комісії з урахуванням статті 49-2 КЗпП України було вирішено, що переважне право на залишення на роботі має ОСОБА_5 Також суди дійшли правильного висновку, що відмова первинної профспілкової організації не містить належного правового обґрунтування. Такі висновки судів відповідають і правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 01 липня 2015 року у справі № 6-703 цс15 та від 04 квітня 2016 року у справі № 6-697цс16.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що наказом від 20 вересня 1988 року № 59 ОСОБА_4 була переведена на посаду завідуючого складом № 2 ОТС загону технічної служби ОПО УСВ (т. 1 а. с. 10).

Згідно з наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 13 вересня 2016 року № 439 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах, підпорядкованих Головному управлінню ДСНС України у Херсонській області» затверджено штат № 23/172 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України в Херсонській області» чисельністю 180 посад та переведено АРЗ СП ГУ ДСНС України в Херсонській області на новий штат (т. 1 а. с. 20-21).

На виконання цього призначення відповідачем прийнятий наказ від 20 вересня 2016 року № 251 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у Головному управлінні ДСНС України у Херсонській області», яким введено в дію з 21 вересня 2016 року новий штат № 23/172 (т. 1 а. с. 22-24).

Відповідно до нового штату № 23/172 було скорочено посаду завідувача складом відділення обслуговування групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП ГУ ДСНС і введено посаду комірника відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування та коменданта відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування. Вказані посади є посадами за вільним наймом (т. 1 а. с.177-208)

Згідно з наказом від 26 вересня 2016 року № 182 «Про попередження працівників про наступне вивільнення» позивача було попереджено про наступне вивільнення у зв'язку із проведенням організаційно-штатних заходів 30 листопада 2016 року, про що свідчить її підпис на першому аркуші цього наказу (т. 1 а. с. 25-30).

Зі списком вакантних посад працівників штату № 23/172 позивача ознайомлено, про що свідчить її підпис (т. 1, а. с. 31-32).

Відповідно до письмового попередження від 28 вересня 2016 року № 77/21/1009 позивач була попереджена про майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України30 листопада 2016 року, про що свідчить її підпис (т. 1 а. с. 33).

28 вересня 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 написали заяви на вакантну посаду комірника відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування (т. 1 а. с. 34-36).

На засіданні комісії для визначення переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників АРЗ СП 29 вересня 2016 року було вирішено надати переважне право для призначення на посаду комірника відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування ОСОБА_5, що оформлено протоколом № 2 (т. 1 а. с. 37-38)

03 жовтня 2016 року позивачу повторно запропонували список вакантних посад для ознайомлення, але ОСОБА_4 відмовилась від запропонованих посад, так як вони не відповідають її кваліфікації (т. 1 а. с.100).

04 жовтня 2016 року відповідач звернувся з поданням за вих. № 77/21/1045 до голови первинної профспілкової організації працівників АРЗ СП ГУ ДСНС України в Херсонській області про надання згоди на звільнення ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 108-109).

На засіданні профспілкового комітету 18 жовтня 2016 року під головуванням ОСОБА_4, яка займала посаду голови первинної профспілки (т. 2 а. с. 14-20) у наданні згоди на її звільнення за скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП Українивідмовлено з підстав ненадання протоколу засідання комісії від 29 вересня 2016 року № 2, не надання документальних доказів, які підтверджують переважне право іншої особи на залишення на роботі, а також те, що не було запропоновано ОСОБА_4 реальної посади для її працевлаштування (т. 1 а. с. 45-50).

28 жовтня 2016 року відповідач звернувся листом до голови первинної профспілкової організації АРЗ СП ГУ ДСНС України у Херсонській області, до якого було долучено додатки: витяг з протоколу від 29 вересня 2016 року № 2, копія попередження від 28 вересня 2016 року, список вакантних посад та заява ОСОБА_4 від 28 вересня 2016 року (т. 1 а. с. 111).

01 листопада 2016 року відповідач звернувся до голови обласної організації профспілки з поданням за вих. №77/21/1154, у якому просив надати згоду на звільнення ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 116-117).

04 листопада 2016 року президія обласної організації профспілки працівників державних установ України постановою № П-6-1 залишила подання відповідача без рішення та запропонувала надати додаткові документи, про що 07 листопада 2016 року було направлене повідомлення відповідачу (т. 1 а. с. 118-119).

Наказом від 10 листопада 2016 року № 210 було внесено зміни до наказу від 04 жовтня 2016 року № 186, а саме виключено пункт 2 про переведення ОСОБА_5 на посаду комірника.

11 листопада 2016 року позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення її на посаду комірника відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування.

Відповідач листом 14 листопада 2016 року за вих. №77/21/1200 повідомив, що заява ОСОБА_4 розглянута та у її задоволенні відмовлено та запропоновав позивачу посаду коменданта відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування АРЗ СП, від якої позивач відмовилася, про що зробила запис на списку вакантних посад.

Також 14 листопада 2016 року на засіданні профспілкового комітету, головуючим на якому знову була сама позивач (т. 2 а. с. 14-20), було відмовлено у наданні згоди на її звільнення за скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП Україниу зв'язку із невідповідністю звернень відповідача вимогам чинного законодавства, відсутності достатнього документального підтвердження щодо надання переважного права іншій особі, ненадання підтверджень повноважень т.в.о першого заступника начальника АРЗ СП ГУ ДСНС України у Херсонській області ОСОБА_6 щодо прийняття ним управлінських рішень (т. 1 а. с. 45-50).

22 листопада 2016 року відповідач подав подання щодо ОСОБА_4 до обласної організації профспілки працівників державних установ України за вих. № 77/21/1235, у якому просив надати згоду на її звільнення, та надав копії документів, які були витребувані постановою № П-6-1 (т. 1 а. с. 138-139).

28 листопада 2016 року відповідач видав наказ № 228 про припинення трудового договору та звільнення 30 листопада 2016 року ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 19).

19 грудня 2016 року Херсонська обласна організація профспілки працівників державних установ України направила відповідачу запрошення № 01/13-132 взяти участь у роботі президії, засідання якої відбудеться 23 грудня 2016 року (т. 1 а. с. 140).

23 грудня 2016 року президія Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України постановою № П-7-1 відмовила АРЗ СП ГУ ДСНС України в Херсонській області у погодженні звільнення голови первинної профспілкової організації АРЗ СП ГУ ДСНС України у Херсонській області ОСОБА_4 з тих підстав, що позивач «має середню освіту, в системі МНС безперервно працює з 12 липня 1988 року, не має дисциплінарних стягнень, не допускала прогулів, не брала відпусток без збереження заробітної плати, не перебувала тривало на лікарняних листках, не отримувала з боку адміністрації зауважень щодо строків і якості виконуваних завдань та їх обсягів, має нагороди за успіхи в роботі, одружена, утриманців не має» (т. 1 а. с. 142).

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно із частинами першою та третьою статті 49-2 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 25 травня 2016 року в справі № 6-3048цс15).

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Як убачається з матеріалів справи відповідач, урахувавши необхідність дотримання балансу інтересів у захисті як трудових прав позивача, так і захисту прав і свобод інших працівників, вимоги наведених норм матеріального права виконав: позивачу неодноразово пропонувалися вакантні посади; було проведено засіданні комісії для визначення переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників, на якому прийнято рішення надати переважне право особі, в сім'ї якої інших працівників із самостійним заробітком немає; при повторному вивільненні зазначеної посади переважне право було надано іншій особі.

Відповідно до вимог статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

З аналізу норм частини сьомої статті 43 та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» можна зробити висновок, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення профспілки виключає можливість виникнення цього права, суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України 2004 року) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами» (висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 703цс15).

Відповідно до частини третьої статті 252 КЗпП України, частини третьої статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).

Ці норми встановлюють додаткові гарантії для працівників, обраних до профспілкових органів, і застосовуються додатково із дотриманням загальних норм.

Відповідно до частини першої статті 212 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди, урахувавши наведені норми матеріального права та обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку, що рішення первинної профспілкової організації працівників АРЗ СП ГУ ДСНС України в Херсонській області щодо ненадання згоди на звільнення ОСОБА_4 від 14 листопада 2016 року не містить правового обґрунтування такої відмови.

Як убачається з матеріалів справи відповідач 01 листопада 2016 року відповідно до вимог статті 252 КЗпП звернувся до вищестоящого виборного органу профспілки - Херсонської обласної організації профспілки працівників державних установ України про надання згоди на звільнення ОСОБА_4

При цьому Херсонська обласна організація профспілки працівників державних установ України пропустила встановлені статтею 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» строки розгляду подання роботодавця, хоча до подання було додано наказ від 26 вересня 2016 року № 182 «Про попередження працівників про наступне вивільнення», в якому містилася інформація про наступне вивільнення працівників у зв'язку із проведенням організаційно-штатних заходів 30 листопада 2016 року.

Судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відповідно до оцінки наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності було надано належну правову оцінку постанові президії Херсонська обласної організації профспілки працівників державних установ України про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_4 від 23 грудня 2016 року, яка була прийнята уже після її звільнення, та дійшов правильного висновку про необґрунтованість підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі позивача.

Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від попередніх, тому правильним є висновок судів про відсутність підстав для їх задоволення

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про створення відповідачем штучної конкуренції при призначенні на вакантні посади з боку роботодавця є помилковими, оскільки кожен працівник, посада якого скорочується, має право подати заяву про призначення на будь-яку посаду, яка є вакантною. І не є створенням штучної конкуренції подання заяви декількома кандидатами на одну і ту ж посаду. Роботодавець зобов'язаний розглянути усі подані заяви кандидатів та дотриматись процедури відбору кандидатів.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, про незаконність судових рішень не свідчать, а стосуються переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Рішення судів відповідають вимогам статей 213-215, 316 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості. Суди правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212, 303, 304 ЦПК України 2004 року.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 07 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П. Штелик