УХВАЛА

18 червня 2018 року

м. Київ

справа № 638/13219/16-ц

провадження № 61-27966св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., СтрільчукаВ. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - виконавчий комітет Харківської міської ради,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_4 про роз'яснення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Харківської міської ради про приватизацію квартири,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до виконавчого комітету Харківської міської ради про приватизацію квартири.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з вересня 2001 року він з родиною користується квартирою АДРЕСА_1, яка складається з кімнати № 5 площею 12,5 кв.м, кімнати № 6 площею 12,3 кв.м, кімнати № 7 площею 17,5 кв.м, кухні площею 17,6 кв.м, коридору площею 11 кв.м, передпокою площею 3 кв.м; санвузла площею 4,6 кв.м.

Він як ветеран Збройних сил України має право на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке займає у будинку державного житлового фонду, право на безоплатну приватизацію ним використано не було. Він звернувся із заявою про приватизацію займаного ним та членами його сім'ї приміщення до органу приватизації, а саме до Управління комунального майна та приватизації департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, проте отримав відмову у задоволенні заяви.

З урахуванням наведеного відповідно до положень пункту восьмого статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» просив суд безоплатно передати у приватну власність вказану квартиру.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 1 серпня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Суд мотивував своє рішення тим, що, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, правильно застосувавши положення статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 перебуває в оперативному управлінні Міністерства оборони України, наказ якого про безоплатну передачу у комунальну власність вказаного житлового будинку та відповідні докази передачі відсутні.

Суди дійшли вірного висновку про ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження передачі спірного житлового будинку до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та наявності у виконавчого комітету Харківської міської ради права на розпорядження цим нерухомим майном і такі висновки доводами касаційної скарги не спростовано.

У грудні 2017 року ОСОБА_4 подав заяву про роз'яснення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2017 року. Вказує, що судом касаційної інстанції підтверджено статус Міністерства оборони України як органу оперативного управління будинком, в якому знаходиться спірна квартира, проте у справі наявні документи, яким таке визначення суперечить.

У зв'язку з цим просить роз'яснити, на підставі яких наявних у справі доказів підтверджено статус Міністерства оборони України як органу оперативного управління будинком АДРЕСА_1

Відповідно до пункту шостого розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяви, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до змісту статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, що має виконуватися у добровільному чи примусовому порядку, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу.

Оскільки ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2017 року про залишення без змін судових рішень судів попередніх інстанцій не припускає різних варіантів її тлумачення та не підлягає виконанню у добровільному чи примусовому порядку, касаційний суд відмовляє у роз'ясненні вказаного судового рішення.

Керуючись статтею 271 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 листопада 2017 року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

В. А. Стрільчук