Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 378/170/17

провадження № 61-17557св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_5, на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року у складі головуючого судді Марущак Н. М. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Фінагєєва В. О., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків.

Позов мотивований тим, що вона є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1. 31 травня 2016 року нею виявлено, що на цій земельній ділянці зрізано і вивезено чотири дерева породи ясен діаметром зрізу пеньків 35, 40, 90, 130 см. За її зверненням до поліції було складено висновок від 02 червня 2016 року, в якому вказано, що дерева зрізано і вивезено ОСОБА_4, а питання відшкодування нанесених збитків необхідно вирішувати в судовому порядку. Позивач визначила розмір спричинених їй внаслідок неправомірних дій відповідача збитків в сумі 111 065 грн та просила суд на підставі статей 22, 1166 ЦК України стягнути цю суму з відповідача на свою користь.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з недоведеності позивачем порушення її прав з боку відповідача, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що зрізані дерева перебували у її власності.

У червні 2016 року ОСОБА_3 подала до суду касаційної інстанції касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ставищенського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази, якими підтверджено, що зрізані дерева знаходились на земельній ділянці, яка належить позивачу.

Суд за клопотанням ОСОБА_3 не залучив до участі у справі співвідповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2017 року справу № 378/170/17 призначено до судового розгляду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 378/170/17 передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 25 вересня 2012 року за ОСОБА_3 визнано право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1

19 жовтня 2016 року позивач зареєструвала право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за вказаною адресою.

31 травня 2016 року син позивача ОСОБА_8 було виявив, що на указаній земельній ділянці зрізано і вивезено чотири дерева породи ясен.

За зверненням позивача до поліції складено висновок від 02 червня 2016 року, в якому зазначено, що в АДРЕСА_1 Ці домогосподарства є нежилими. В ході огляду земельної ділянки встановлено, що вона не огороджена, на ній ростуть бур'яни та багаторічні дерева, а також виявлено чотири зрізи дерев діаметром 35, 40, 90, 130 см. ОСОБА_3 вказує, що дерева росли на території її домогосподарства, їх без її дозволу зрізав ОСОБА_4 Проте відповідач зазначає, що дерева росли на межі.

Відповідно до довідки Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області від 28 липня 2016 року № 267, присадибна земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться у віданні сільської ради, тобто не передана у власність.

Згідно з довідкою Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області від 08 лютого 2017 року № 64, пеньки діаметром 35, 40, 90, 130 см від зрізаних дерев породи ясен знаходяться на належній позивачу земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_1.

У довідці Розумницької сільської ради Ставищенського району Київської області від 06 березня 2017 року № АДРЕСА_1, яка була в користуванні ОСОБА_3, а на даний час є її власністю.

Згідно з частинами першою - третьою статті 109 ЗК України дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах. Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах. Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України (в редакції станом на 25 вересня 2012 року) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, з моменту переходу до ОСОБА_3 права власності на будинок до неї перейшло право користування земельною ділянкою, яка була нею приватизована у жовтні 2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на положення статті 109 ЗК України, не з'ясували місцезнаходження 4 пеньків діаметром 35, 40, 90, 130 см та не встановили, кому належали зрізані дерева породи ясен.

Зазначаючи, що межі із суміжними землевласниками чи землекористувачами в натурі не визначені і земельні ділянки не мають огорожі, суди попередніх інстанцій не спростували факти, викладені в довідках сільської ради про знаходження зрізаних дерев у межах земельної ділянки позивача.

Крім того, згідно з журналом Ставищенського районного суду Київської області від 05 квітня 2017 року представник позивача заявив клопотання про залучення до участі у справі співвідповідачів які безпосередньо зрізали дерева. Суд це клопотання відхилив, оскільки його не було заявлено у попередньому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Порядок проведення попереднього судового засідання регулювався нормами розділу III «Позовне провадження» глави 3 «Провадження у справі до судового розгляду», а розгляд справи регулювався нормами глави 4 «Судовий розгляд» ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень.

За змістом указаних положень процесуального законодавства (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) залучення до участі у справі співвідповідачів у суді першої інстанції могло мати місце на будь-якій стадії до ухвалення судового рішення.

Пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

З урахуванням наведеного рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_5, задовольнити частково.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 14 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 14 червня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.М. Коротун

В.І. Крат