АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-2038 Головуючий по першій
2006 рік інстанції Антонов А.А.
Суддя-доповідач: Дряниця Ю.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Дряниці Ю.В.,
суддів Гасія Ю.В., Дорош А.І.
при секретарі Адамській О.В.
за участю представника позивачів ОСОБА_18,
позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8,
ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16,
представника відповідача Клименко Л.О.,
відповідача ОСОБА_17,
третіх осіб ОСОБА_19
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за скаргою ОСОБА_18, представника за довіреністю, на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 02 червня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк", приватного сільськогосподарського підприємства "Смородщанське", арбітражного керуючого приватного сільськогосподарського підприємства
"Смородщанське" Чутівського району Полтавської області, ОСОБА_17 про визнання недійсними договору застави та договору купівлі-продажу.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дряниці Ю.В.,
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2004 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом та просили ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір застави автотранспортних засобів, укладений 03 листопада 2003 року між приватним сільськогосподарським підприємством "Смородщанське" Чутівського району Полтавської області (надалі - "ПСП "Смородщанське").
Позивачі мотивували заявлені вимоги тим, що оспорюваний договір не має юридичної сили, оскільки зі сторони ПСП "Смородщанське" був підписаний ОСОБА_19, який не мав на те повноважень.
В подальшому позивачі доповнили заявлені вимоги та просили суд також ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу, підписаний у 2001 році ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_1 ПСП "Смородщанське", та ОСОБА_17, уповноваженим співвласників майна (позивачів).
Заявлені додаткові вимоги мотивовані тим, що в дійсності такого договору не існувало, а наданий суду екземпляр договору купівлі-продажу є звичайною підробкою.
В ході розгляду справи позивачі також доповнили підстави свого позову та вказували, що договір застави має бути визнаний недійсним, оскільки всупереч вимогам ст. 13 ЗУ "Про заставу" він не був нотаріально посвідчений, хоча предметом застави є транспортні засоби, в тому числі і буряконавантажувач, який був переданий позивачам в рахунок погашення заборгованості із заробітної плати.
Окрім того, за станом на час укладення оспорюваного договору застави відносно ПСП "Смородщанське" згідно ухвали господарського суду Полтавської області була порушена процедура банкрутства та призначений розпорядник його майна, отже ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_19 не мав права без згоди арбітражного керуючого розпоряджатися майном підприємства.
Додатково позивачі стверджували, що на час укладення оспорюваного договору застави майно ПСП "Смородщанське" перебувало в податковій заставі.
Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 02 червня 2006 року позивачам відмовлено в задоволенні позову за безпідставністю.
Зазначеним рішенням встановлено, що в квітні 2001 року ОСОБА_17, діючи на підставі рішення зборів колишніх членів реорганізованого КСП "Перше травня", підписав з ПСП "Смородщанське" договір купівлі-продажу, згідно якого покупцю, ПСП "Смородщанське", передане у власність майно на суму 127 702 грн. відповідно до переліку майна, зазначеного у додатку НОМЕР_1.
2
25 квітня 2001 року уповноважені представники позивачів підписали акт прийому передачі вказаного майна, серед якого значився і буряконавантажувач.
Згідно висновку суду відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 2001 року, оскільки він підписаний уповноваженими на те особами та реально виконаний в частині передачі майна.
Судовим рішенням також встановлено, що 03.11.2003 року між AT "Індекс-Банк" та ПСП "Смородщанське" укладений договір застави автотранспортних засобів і сільськогосподарського інвентарю, серед яких значився також і буряконавантажувач 1987 року випуску.
Зважаючи на те, що за станом на 03.11.2003 року ОСОБА_19 мав право від імені ПСП "Смородщанське" укладати договори, а буряконавантажувач не є транспортним засобом, і угода про передачу його в заставу не потребує нотаріального посвідчення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору застави недійсним.
В апеляційній скарзі ОСОБА_18, представник позивачів за довіреністю, просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
На обгрунтування вимог апеляційної скарги представник позивачів зазначила, що суд невірно оцінив надані в справі докази та дійшов хибного висновку про законність договору купівлі-продажу від 2001 року і про наявність у ОСОБА_19 повноважень на укладення оспорюваного договору застави.
Вказувала також, що суд невірно витлумачив норми ЗУ "Про заставу", проігнорував надані докази щодо належності буряконавантажувача до категорії транспортних засобів, залишив поза увагою те, що предметом договору застави були також автомобілі і цей факт ніким не заперечувався, отже зробив невірний висновок про необов'язковість нотаріального посвідчення цього договору.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_16 апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в ній.
Відповідач ОСОБА_17 в судовому засіданні апеляційну скаргу визнав, третя особа ОСОБА_19 стверджував, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 307 ч.І п.З), ст. 309 ч.І п.З ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої
3
інстанції вправі скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті заявлених вимог в разі порушення судом норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 21 квітня 2001 року відбулися збори колишніх членів реорганізованого КСП "Перше травня", якими ухвалено рішення про затвердження переліку майна, що передається ПСП "Смородщанське" для погашення заборгованості із заробітної плати минулих років на суму 127 702 грн.
Окрім того, рішенням зазначених зборів ОСОБА_17 від імені колишніх членів реорганізованого КСП "Перше травня" (співласників майнових паїв, визначених в результаті паювання майна КСП "Перше травня" в зв'язку з його реформуванням в сільськогосподарський кооператив "Перше травня") надані повноваження щодо вчинення дій з відчуження майна співвласників.
Вказані обставини підтверджені дослідженими судом першої інстанції належними доказами, зокрема протоколом зборів НОМЕР_2 від 21 квітня 2001 року (т.1 а.с.27).
У встановленому порядку рішення зборів колишніх членів реорганізованого КСП "Перше травня" від 21 квітня 2001 року незаконними чи недійсними в повному обсязі або в певній частині не визнавалися, достовірність дослідженого судом протоколу НОМЕР_2 зборів від 21 квітня 2001 року сумнівів не викликає.
Таким чином, безперечним є те, що в квітні 2001 року співвласники майнових паїв СК "Перше травня" мали намір здійснити відчуження певного майна ПСП "Смородщанське".
Позивачі в особі їх представника просили визнати угоду з купівлі-продажу недійсною з тих підстав, що її взагалі не було, а наданий примірник договору є підробкою.
Суд першої інстанції, дослідивши надані йому докази, зокрема акт приймання-передачі від 25 квітня 2001 року (т.1 а.с.28), договір купівлі-продажу та додатки до нього (т.1 а.с.44-54), баланси ПСП "Смородщанське" (т.1 а.с.56, 102-103), дійшов вірного висновку про те, що між ОСОБА_17, уповноваженою особою співвласників майнових паїв СК "Перше травня" (позивачі в справі), та ПСП "Смородщанське", від імені якого діяв його ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_19, в квітні 2001 року відповідно до волевиявлення обох сторін та з дотриманням вимог закону укладена угода з купівлі-продажу саме того майна, яке перелічено в додатку НОМЕР_1 до договору, і саме це майно було передане згідно договору у власність ПСП "Смородщанське".
Доводи про фіктивність договору купівлі - продажу, його підробку не заслуговують уваги, оскільки не підтверджені належними доказами та спростовуються іншими доказами, що маються в справі.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог про визнання недійсним договору застави автотранспортних засобів та сільськогосподарського інвентарю від 03 листопада 2003 року, послався на те, що буряконавантажувач, який входив до складу заставленого майна, не є
4
транспортним засобом, отже його передача в заставу не тягне за собою обов'язкового нотаріального посвідчення цієї угоди.
Окрім того, суд першої інстанції визнав, що відсутність у ПСП "Смородщанське" коштів для оплати витрат з нотаріального посвідчення договору застави не може бути підставою для визнання цього договору недійсним.
З такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони суперечать вимогам закону та встановленим обставинам.
Так, сторонами в справі не оспорювалося і це підтверджено текстом договору застави від 03 листопада 2003 року ( т. 1 а.с. 33-34), що до складу майна, яке було передано у заставу, входили транспортні засоби (автомобілі і трактор).
Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про заставу" договір застави, коли його предметом є зокрема транспортні засоби, підлягає нотаріальному посвідченню. Вимога закону щодо нотаріального посвідчення договору застави транспортних засобів є безумовною, тобто незалежно від того чи передаються транспортні засоби у заставу окремо, чи разом з іншим майном, на яке не розповсюджується вимога про нотаріальне посвідчення, така угода має бути посвідчена нотаріально.
Статтею 14 ЗУ "Про заставу" передбачено, що наслідком недотримання вимоги щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення є недійсність договору застави.
Оскільки ця вимога закону також є безумовною, то у суду першої інстанції не було законних підстав посилатися на відсутність у ПСП "Смородщанське" коштів для оплати витрат з нотаріального посвідчення договору застави та відмовляти в задоволенні цієї частини позовних вимог.
Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що буряконавантажувач СПС-4.2, який був предметом спірного договору застави, відноситься до категорії сільськогосподарського інвентарю.
В ЗУ "Про дорожній рух" відсутнє визначення поняття "транспортний засіб", але зі змісту закону вбачається, що однією з обов'язкових ознак транспортного засобу є його державна реєстрація.
Зі змісту постанови КМУ №1388 від 07.09.1998 року (п.1) та наказу Мінагрополітики України № 75 від 25.05.2000 року (абз.2 п.п.1), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, слідує, що самохідні сільськогосподарські машини, тракторні причепи, в тому числі і буряконавантажувач, відносяться до категорії транспортних засобів.
Такий висновок підтверджується також Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2093 від 24.11.2003 року, згідно п.1.6 якої транспортний засіб - це машина і (чи) пристрої, призначені для перевезення людей і (або) вантажу, а також для приводу встановленого на них обладнання, що призначене для виконання спеціальних функцій.
5
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним договору застави від 03 листопада 2003 року слід скасувати та ухвалити нове про визнання недійсним вказаного договору в частині передачі у заставу транспортних засобів, в тому числі і буряконавантажувача 1987 року випуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, недодержання нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч.2 ст.48 цього ж Кодексу.
Частиною 2 ст.48 ЦК України в редакції 1963 року передбачено, що при недійсній угоді кожна сторона зобов'язана повернути другій все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах.
Однак, в судовому засіданні сторони визнали, що AT "Індустріально-експортний банк" в особі його філії "Полтавська дирекція", як заставодержатель, не розпорядився заставленим майном (транспортні засоби, в тому числі буряконавантажувач) та не володіє ним, отже відсутні законні підстави для застосування вимог ч.2 ст. 48 ЦК України в редакції 1963 року.
Керуючись ст. 303, ст. 307 ч.І п.2, ст. 309 ч.І п.4) ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_18 задовольнити частково.
Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 02 червня 2006 року в частині відмови в задоволенні вимог про визнання недійсним договору застави від 03 листопада 2003 року скасувати.
В цій частині ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Договір застави, укладений 03 листопада 2003 року між AT "Індустріально-експортний Банк" та ПСП "Смородщанське", визнати недійсним в частині передачі в заставу автотранспортних засобів, перелічених в пункті 1.2, а також буряконавантажувача 1987 року випуску.
В решті рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 02 червня 2006 року цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
6
ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк", ліквідатора приватного сільськогосподарського підприємства "Смородщанське"
Чутівського району Полтавської області про визнання недійсними договору застави та договору купівлі-продажу залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
7