Справа № 22а/475 Головуючий у 1 інстанції Бичківська К.Г.
Категорія 69 Доповідач Жигановська О.С.
УХВАЛА
Іменем України
28.02.2007 p. апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючої Жигановської О.С.
суддів Косигіної Л.М., Олексієнко М.М.
при секретарі Нечипоренко І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації, Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі, Житомирського обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 04.12.2006 року , -
встановив :
В жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів недоплачені кошти, передбачені ст.ст.37,39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", всього в сумі 29083,90 грн. В обґрунтування позову зазначив, що є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Всупереч вимогам Закону, який пов'язує розмір цих виплат із мінімальною заробітною платою, соціальні виплати він отримує в розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.96 р. за № 836, з чим не згоден.
Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 04.12.2006 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду і ухвалити нову - про задоволення його позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Розмір виплат, передбачених названим Законом, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що відповідає вимогам ст.ст. 62,67 даного Закону.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно застосував вимоги ст.2 Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" від 13 грудня 2001 p., згідно якої до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується
мінімальна заробітна плата, Кабінет Міністрів України здійснює
перегляд цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової
частини Державного бюджету України на поточний рік. Отже, в
межах існуючих фінансових можливостей держава гарантує
виплату окремих видів компенсацій і допомоги, в т.ч. і тих, що є предметом позову, у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
ОСОБА_1 отримує виплати згідно вказаної Постанови, а тому підстав для задоволення його позову немає.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування постанови немає.
Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,211,212,254 КАС України, апеляційний суд, -
ухвалив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Залишити без змін постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 04.12.2006 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може
бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого
адміністративного суду України протягом одного місяця після
набрання нею законної сили.