АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № Справа № 22ц-7929/09 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Колодяжна(Костюченко) Н.Є. .
Категорія 5
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Костюченко Н.Є. судців - Григорченка Е.І., Кочкової Н.О. при секретарі - Сичевській А.Ю..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 в своїх інтересах і інтересах дитини до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа- Орган опіки і піклування Самарської районної в м.Дніпропетровську ради - про визнання свідоцтва частково недійсним, визнання права власності на частину будинку, вселення, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2009р. та задовольнити її вимоги в частині визнання частково недійсним свідоцтва і визнання права власності на частину будинку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, неврахування того, що нікому іншому крім свекра не міг бути наданий дозвіл на будівництво нового будинку, оскільки старий будинок на одній і тій ж земельній ділянці належав саме йому; суд же цій обставині дав невірну оцінку, не враховано судом, що вона, позивачка, та її дитина були власниками частини квартири, проданої з метою затрат коштів на будівництво спірного будинку; не дана взагалі оцінка поясненням свідків з її боку.
Відповідач ОСОБА_4 у своїй скарзі просить скасувати рішення та направити справу на новий розгляд в частині задоволення вимог про вселення позивачки з дитиною, посилаючись на те, що будинок не облаштований опаленням, водою і в ньому є тільки одна кімната, де проживає він з сином.
У своєму рішенні суд зробив висновок, що дозвіл на будівництво спірного будинку надавався батьку чоловіка позивачки, на свекра зареєстровано право власності після введення будинку в експлуатацію, він мешкає у будинку, а це свідчить про те, що будинок побудований батьком, а не подружжям, тому суд відмовив у вимогах про визнання за позивачкою права на частину будинку. Вселивши її у будинок, суд виходив з того, що вона проживала у спірному будинку до грудня 2006р. як член сім*ї власника, після чого через неприязні стосунки була змушена переїхати.
Апеляційний суд вважає рішення місцевого суду незаконним, таким, що повинне бути скасоване вцілому з направленням справи на новий судовий розгляд на підставі слідуючого.
Приймаючи рішення про вселення позивачки з дитиною у спірний житловий будинок, суд залишив без уваги, що її вимоги в цій частині заявлені як власником будинку на підставі
норм ЦК, що регулюють право власності; між тим як цим же рішенням суд прийшов до висновку, що права власності на цей будинок вона не має.
В той же час, обгрунтовуючи рішення в частині вселення в будинок тим, що вона була членом сім*ї власника, - суд вийшов за рамки позовних вимог та закону, оскільки такого обгрунтування сама позивачка у позові не надавала, зареєстрованою у будинку не була, а в такому випадку не могла бути вселеною в житло без попереднього пред*явлення вимоги про визнання за нею права користування житловим будинком і такі вимоги мали розглядатись судом при вирішенні спору про її вселення. Суд же зазначене не врахував, не роз*яснив позивачці її право у встановленому законом порядку заявити такий позов та не розглянув його. Зазначене дає підстави за ст.311 п.5 ЦПКУ скасувати в цій частині рішення та направити справу на новий розгляд.
Крім того, розглядаючи спір в частині визнання частково незаконним свідоцтва про право власності та визнання права власності на частину будинку за позивачкою, і відмовляючи у цих вимогах з підстав, що усі правовстановлюючі документи відповідними інстанціями видані на ім*я відповідача- Сидоренка А.Я,- свекра позивачки, - суд залишив поза увагою, що така обставина була логічною, виходячи з того, що будинок будувався на земельній ділянці, де мався інший старий будинок, власником якого був свекор, а тому тільки він міг звертатись з відповідними заявами до відповідних органів щодо надання дозволу на будівництво нового будинку на вже наданій йому раніше земельній ділянці.
В той же час, не взято судом до уваги те, що питання дозволу та будівництва фундаменту мали місце до 1996р., а, між тим, усе основне будівництво будинку велося з 1996р. після укладення шлюбу позивачки з відповідачем ОСОБА_3.
Саме під час цього будівництва було здійснено продаж єдиної квартири, де проживали і в результаті приватизації були її частковими власниками позивачка, її чоловік та їх дитина.
А в зв*язку з переліченими обставинами- судом не було з*ясоване головне питання: чи були, та які саме наміри щодо будівництва будинку, проживання в ньому та права власності на нього між батьками та подружжям ОСОБА_3.
В цьому зв*язку суд не звернув уваги на правові підстави, зазначені позивачкою у позові, з посиланням на норми нового ЦК, як такі, що регулюють права власника, в той час як фактично позивачка ще не є власником, а тільки мас довести своє право власності на частину будинку, про що і йдеться у її позовній заяві, крім того, правовідносини виникли за часів старого ЦК-1963р. та коли діяв Закон України «Про власність».
На такі протиріччя у її позовній заяві суд увагу позивачки не звернув, не роз*яснив їх та не з*ясував, чи не бажає вона уточнити, змінити свої вимоги чи їх підстави, обгрунтування, а за умови їх уточнення або зміни - не розглянув їх.
Ця обставина та взаємозв*язок усих позовних вимог, а також оскарження рішення обома сторонами, є підставами для повного скасування рішення та направлення справи ні новий судовий розгляд у відповідності до п.5 ст.311 ЦПКУ.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати зазначене, роз*яснити позивачці її право змінити, доповнити, уточнити позовні вимоги, з урахуванням цього повно та всебічно розглянути позов, вірно застосувавши норми матеріального закону.
Керуючись ст.ст. 307, 311 п.5 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги - частково задовольнити.
Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 16 листопада 2009р. - скасувати. Справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку у 2 місячний строк.
СУДДІ: