РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

04 грудня 2009 року     Справа № 2-1177/2009 р.

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді                       Чирви О.І.,

при секретарі                       Остроглазовій Л.М.

з участю представника позивача             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Золотоноша цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 в якому просить встановити постійний, безоплатний земельний сервітут щодо частини  земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Лікарняна, 80 м. Золотоноша Черкаської області, що належить на праві користування ОСОБА_3, а саме земельної ділянки шириною 1м і довжиною 35,60 м, який полягатиме у можливості проходу, проїзду на велосипеді.

Свої позовні вимоги позивач пояснює тим, що вона відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 жовтня 2007 року являється власником частини будинку № 80А по вул. Лікарняна, м. Золотоноша Черкаської області. Суд, поділивши в натурі будинок та земельну ділянку, не врахував те, що до її частини будинку не має під’їзду та проходу з вул. Лікарняна. На даний час вона позбавлена можливості пройти та проїхати на велосипеді до своєї частини будинку. До поділу будинку та сварки з відповідачем вони користувались єдиним під’їздом до будинку з вул. Лікарняна. На даний час відповідач унеможливлює і не дозволяє їй користуватися єдиним під’їздом до її будинку, чим позбавляє її можливості нормально користуватися належним їй на праві приватної власності будинковолодінням. Позивачка просила прохід та проїзд на велосипеді до належного їй будинковолодіння, це вона вважає може бути задоволено лише шляхом влаштування проходу по земельній ділянці вул. Лікарняна 80, яка перебуває у користуванні у відповідача, оскільки це є єдиний можливий спосіб сполучення між належним їй будинковолодінням і вулицею Лікарняна. Тому позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Позивачка  та її представник в судовому засіданні підтримали позов  та наполягали на його задоволенні в повному об’ємі, водночас не заперечувала факт, що між нею та відповідачем склалися вкрай ворожі стосунки.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що не згідний, щоб через його земельну ділянку пролягала стежка шириною 1 м і довжиною 35,6 м, якою буде ходити позивач. Оскільки з її частини будинковолодіння є прекрасний  вихід на вул. Зоряна, який може використовуватися  нею за призначенням і має рівнозначну відстань та підхід до центральної частини  міста. Позивачці потрібно лише встановити ворота з поряд вже існуючою каліткою та здійснити тверде покриття біля них. При проведенні експертизи про реальний розподіл будинку та земельної ділянки експертом була врахована можливість влаштування  позивачкою заїзду з вул. Зоряна, на яку посилався суд при винесенні рішення, яке на даний час вступило в законну силу. Позивач, проходячи земельною ділянкою  відповідача, наносила його майну шкоду – зривала замки, здійснювала крадіжки будівельних матеріалів, викопувала ями на його земельній ділянці, в зв’язку з чим він неодноразово звертався до міліції, про що свідчать долучені до справи копії постанов про відмову в порушенні кримінальної справи. Крім того на сьогодні він має іншу сім’ю і виховує чотирьохмісячну дочку, а позивач,  маючи прохід через його земельну ділянку, становитиме явну загрозу життю дочки, оскільки між ними існують вкрай ворожі відносини. Щоб уникнути  будь-яких сутичок ним був встановлений на межі між їх земельними ділянками суцільний залізобетонний паркан висотою 2 метри, а тому будь-яке спільне користування земельною ділянкою є недопустимим. Відповідно до законодавства України  земельний сервітут встановлюється для задоволення потреб інших осіб, лише у випадках, якщо такі потреби не можуть бути задоволені іншим способом. Вимоги позивача є безпідставними, такими що порушують правила добросусідства і спрямовані на  реальне порушення його прав  володіння та користування земельною ділянкою.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Золотоніська міська рада – представника в судове засідання не направила, але направила до суду листа в якому проти задоволення позову заперечує, оскільки позивач ОСОБА_2 після розподілу будинковолодіння та земельної ділянки має вільний вихід та виїзд на вул. Зоряна. Це стверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи  по справі про розподіл будинковолодіння та земельної ділянки між позивачем та відповідачем та актом комісії міськвиконкому. Просила справу розглянути без участі її представника.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає до задоволення зі слідуючих підстав:

 Рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 12 жовтня 2007 року проведено реальний розподіл будинковолодіння, що розташоване по вул. Лікарняна, 80, м. Золотоноша Черкаської області та визначено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Даний розподіл був проведений за висновком  експертизи і був визначений як більш вигідний сторонам. Дане рішення набрало законної сили.

Згідно акту від 12.06.2009 року  встановлено, що в результаті комісійного обстеження по місцю знаходження домоволодіння по вул. Лікарняна, 80А встановлено, що зазначене домоволодіння (земельна ділянка) має вихід як на вул. Лікарняна шириною 11,95 м так і на вул. Зоряна шириною 11,90 м. при цьому встановлено, що вул. Зоряна за домоволодінням 80А закінчується тупиком, в зв’язку з використанням земельної ділянки жителями вул. Лікарняна під огороди.

Відповідно до довідки № 288 від 03.12.2009 р., виданої Управлянням архітектури, регулювання  забудови та земельних відносин по м. Золотоноша, вул. Зоряна  в  м. Золотоноша утворена паралельно р. Золотоноша за рахунок ущільнення та зменшення лишків земельних ділянок вул. Лікарняної шириною 15 м. На даний час на ній розташовано близько 30 будинковолодінь. Громадяни, що проживають на ній, з власної ініціативи облаштували під’їзди до своїх домоволодінь.

Згідно із ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб  інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби   будь-яким іншим способом.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.  Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітуту, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Оскільки позивач має вихід на вул. Зоряна, то суд не вбачає необхідності  у встановленні земельного сервітуту на земельну ділянку відповідача.  Потреби сервітурія (позивача) можуть бути задоволені, шляхом облаштування на своїй земельній ділянці окремого входу, в’їзду на вул. Зоряна.

Керуючись ст.ст. 60,88,212-215,223 ЦПК України, ст. 401 ЦК України, ст. 98 ЗК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Золотоніський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після попереднього подання заяви.

Суддя                                                          О.І.Чирва