Справа № 369/13088/17 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.

Провадження № 22-ц/780/2041/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 49 19.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - ОСОБА_1,

суддів: Лівінського С.В., Суханової Є.М.,

при секретарі Немудрій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру стягуваних аліментів, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом про зменшення розміру стягуваних аліментів, який обґрунтовував тим, що у них з відповідачкою є неповнолітня дитина: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Сумісне життя у них не склалося і проживають вони окремо. Неповнолітня дитина залишилися проживати разом з матір’ю.

За рішенням суду з ОСОБА_2 стягуються  аліменти на утримання дитини в розмірі 3000 грн. Після прийняття рішення він намагався знайти роботу та офіційно працевлаштувався у травні 2017 року до ТОВ «Спринтер Центр» на посаду менеджера зі збуту. Його середньомісячний заробіток за період від травня до жовтня 2017 року становить 2 710 грн. 38 коп. А прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років становить 1860 грн., а 50% - 930 грн. Стверджував, що стягувана сума аліментів  на даний час є для нього не підйомною, так як перевищує його дохід. Іншого заробітку він не має, що підтвердженого його трудовою книжкою.

Тому просив суд змінити розмір стягнених судом аліментів та стягнути з нього аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від дня набранням рішенням законної сили і судові витрати покласти на відповідачку.

Під час розгляду справи представником позивач подано також додаткові пояснення до позовної заяви (а.с.67-68). Позивач зазначав, що зі свого доходу також має обов’язки по сплаті комунальних послуг за утримання майна в розмірі 574 грн. 33 коп.

Також він здійснює догляд за своєю матір’ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка хворіє на дифузний та постінфарктний кардіосклероз та щомісячно надає їй грошову допомогу на купівлю ліків.

У відповіді на відзив представником позивача зазначено, що єдиним заробітком позивача є отримання заробітної плати в ТОВ «Спринтер Центр». Наявність нерухомого майна, що набуте ним задовго до виникнення спору, не може підтверджувати його спроможність сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн. щомісячно. Жодного доходу від нерухомого майна він не має, а в квартирі проживає його мати і брат. Інша квартира, що придбана в 2015 році за рахунок коштів від продажу земельної ділянки, яка належала його матері, та гаражу, який належав його батьку. В даній квартирі проживає він разом з цивільною дружиною та її неповнолітньою дитиною. Сплачені ним кошти в рахунок аліментів не може бути підтвердженням його спроможності сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн., оскільки на виконання рішення суду він перераховував ОСОБА_3 аліменти в розмірі 800 грн., а інші кошти відкладав, щоб мати змогу виконати рішення суду.

На даний час він працює постійно та тривалий час, а тому відсутня потреба в стягненні коштів  в твердій грошовій сумі, а буде достатнім стягнення в частці від його доходу. Він як батько дитини несе витрати на його утримання та лікування, а в 2013 році ним була отримана позика на роботі для здійснення операції дитині. Також зазначив, що батьками його цивільної дружини був оплачений відпочинок в Туреччині, як подарунок для дітей та онуків.

При розгляді справи представником відповідача подано відзив на позов (а.с.46-49). Вказувала, що на час подання даного позову ОСОБА_2 оскаржував судове рішення в касаційній інстанції та просив суд змінити його, стягнувши аліменти в розмірі 800 грн.

Також зазначалося, що позивач по справі має змогу сплачувати аліменти в розмірі 3000 грн., оскільки працевлаштований, має нерухоме майно (машиномісце, квартиру в місті Ірпінь, квартиру в місті Івано-Франківськ) та автомобіль. Починаючи від серпня 2017 року ОСОБА_2 надсилав аліменти на утримання дитини, а в серпні 2017 року поїхав разом з сином на відпочинок до Туреччини. Також зазначено, що суд при вирішенні розміру стягуваних аліментів виходив в тому числі зі стану здоров’я дитини, яка потребує постійно витрат на лікування, а відповідач за два останні роки змінив 4 місця роботи і тому аліменти й надалі слід стягувати в твердій грошовій сумі.

На підставі викладеного вважала позов необґрунтованим.

У поданих суду додаткових поясненнях зазначала, що після набуття рішенням суду законної сили у ОСОБА_2 не відбулися зміни ні у сімейному стані, ні в матеріальному. Такої підстави для зміни розміру аліментів як утримання матері позовна заява не містить та має по суті разовий характер. Крім того, просила врахувати наявність у матері ще одного сина, який має змогу також надавати утримання та догляд.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким змінити розмір аліментів призначених, призначених рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 4 квітня 2017 року про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн. на суму в ? частині від його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від набрання рішенням законної сили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що неповнолітня дитина проживає з матір'ю і для всебічного її розвитку, її потреб необхідні кошти, та вартості продуктів харчування і речей першої необхідності, а також з відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження змін в майновому стані позивача

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_2 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 серпня 2012 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

Статтею 180 СК України визначено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу батьків або у твердій грошовій сумі (ст.181 СК України).

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

За ст.184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Після розірвання шлюбу неповнолітній син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з ОСОБА_3 та перебуває на її утриманні.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2017 року стягнено з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи від 27 лютого 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 червня 2017 року рішення суду залишено без змін.

На час розгляду справи, в матеріалах справи відсутні відомості щодо перегляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

За змістом даної норми зміна розміру аліментів у бік зменшення можлива у випадку такої зміни матеріального чи сімейного стану платника, в результаті якого у нього погіршився матеріальний стан, наприклад зменшився дохід чи такий взагалі відсутній, або у нього з’явився додатковий обов’язок утримання інших осіб (неповнолітніх, непрацездатних), тощо.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Відповідно до роз'яснень у пункті 17 зазначеної Постанови та ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів Києво-Святошинським районним судом було враховано стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших осіб, яких він зобов’язаний утримувати, а також те, що ОСОБА_2 на час ухвалення судового рішення не був працевлаштований.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. 

Обов'язок батьків по утриманню своїх дітей виникає з моменту народження дитини і зберігається до досягнення ним повноліття і являє собою, як моральний так і правовий обов'язок батьків.

За ст.179 Сімейного Кодексу України (в редакції Закону №2037-VIII від 17 травня 2017 року) аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За змістом даної статті обов’язок утримувати дитину є рівною мірою обов’язком як матері, так і батька, обов’язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», у 2017 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі від 01 січня 2017 року - 1544 грн., від 01 травня - 1624 грн., від 1 грудня - 1700 грн., а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: від 01 січня 2017 року - 1355 грн., від 01 травня - 1426 грн., від 1 грудня - 1492 грн.; дітей віком від 6 до 18 років: від 1 січня 2017 року - 1689 грн., від 1 травня - 1777 грн., від 1 грудня - 1860 грн.

Посилання позивача на те, що суд має враховувати прожитковий мінімум для дитини при визначенні розміру аліментів, суд вірно оцінив критично, так як даний показник є мінімальним та не може забезпечувати всебічний розвиток дитини.

При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції врахував всі обставини справи та вирішив справу з врахуванням інтересів дитини, особливостей її індивідуального розвитку.

Так, встановлено, що ОСОБА_2 від 04 травня 2017 року працює в ТОВ «Спринтер Центр» менеджером (управителем) зі збуту з окладом за 1 годину 21 грн.16 коп., що підтверджено копією трудової книжки №1236892 ОСОБА_2, наказом №420/9-к від 03 травня 2017 року про прийняття на роботу, довідкою ТОВ «Спринтер Центр» №68 від 21 листопада 2017 року, №9 від 22 січня 2018 року та №14 від 13 лютого 2018 року.

Згідно довідки про доходи ТОВ «Спринтер Центр» ОСОБА_2 за період від травня 2017 року до жовтня 2017 року отримав заробітну плату в розмірі 16 262 грн. 24 коп. (а.с.23). З поданої до суду довідки Ірпінського відділення Вишгородської об’єднаної ДПІ ГУ ДФС у Київській області №6190/с/183 від 21 листопада 2017 року (відомості про отримані доходи в період від 01 січня 2017 року до 30 червня 2017 року) вбачається, що відносно ОСОБА_2 у період від січня до травня 2017 року відсутня інформація про доходи, а від травня до червня 2017 року він отримав дохід у вигляді заробітної плати 6559 грн.

Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_2 просив зменшити розмір аліментів. Суд прийшов до правильного висновку щодо неприйняття таких доказів, оскільки на час ухвалення судового рішення ОСОБА_2 взагалі не мав доходу, а на час вирішення даного спору має офіційне джерело доходу. Щодо посилань позивача, що це єдиний його дохід, суд вірно оцінив критично, так як належних та допустимих доказів цим обставинам він суду не надав, а займання посади менеджера зі збуту не забороняє здійснення будь-якої іншої роботи, в  тому числі виконання робіт за відповідними договорами без укладення трудового договору. Відсутні в матеріалах справи також докази того, що позивач не мав можливості надати суду дані докази, а в разі складнощів в їх отриманні заявити клопотання про їх витребування. 

Щодо обов’язку сплати комунальних послуг, то суд вірно вказав, що квартира була набута позивачем у власність ще в 2015 році, а тому і відповідні обов’язки існували і на час прийняття судом рішення про стягнення аліментів.

Також судом встановлено, що матір’ю ОСОБА_2 є ОСОБА_6,  ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно довідки Івано-Франківської ЦМЛ від 12 січня 2018 року остання має діагноз: дифузний та постінфарктний кардіосклероз (ІМ в 2010 році), цукровий діабет 2-го типу. В матеріалах справи відсутні докази того, що дана хвороба виникла після прийняття судом рішення та це значно вплинуло на матеріальне становище позивача по справі і матеріали справи не містять відповідних лікарських призначень відповідно до хвороби ОСОБА_6 Крім того, ОСОБА_6 має ще одного сина, отримує пенсію, що визнавалося сторонами при розгляді справи, а тому посилання позивача на дану обставину суд вірно оцінив критично і не взяв до уваги як на посилання позивача щодо зміни свого матеріального стану.

Проте, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагнув не до зрівняння матеріального становища платника і одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Крім того, враховано, що розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами, з урахуванням матеріального становища сторін та має виходити з фактичних обставин справи і мети зобов'язання щодо утримання.

На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що в матеріалах справи відсутні відомості, що після ухваленого судового рішення суттєво змінився сімейний або матеріальний стан позивача ОСОБА_2 та відповідно відсутні підстави для зменшення розміру стягнених аліментів.

Відповідно до частин другої і третьої статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Суд вірно не прийняв до уваги доводи позивача і про те, що він має регулярний дохід у вигляді заробітної плати, тоді як законом визначено, що у твердій грошовій сумі визначаються аліменти у разі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, оскільки чинним законодавством визначено, що суд визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі за заявою одержувача незалежно від того, має платник аліментів регулярний чи мінливий дохід, а спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції вірно врахував те, що дитина проживає з матір'ю, також врахував потреби неповнолітньої дитини для всебічного її розвитку, відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження змін в майновому стані позивача, вартість продуктів харчування та речей першої необхідності, а тому прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сам факт народження дитини покладає на батьків обов’язки, зокрема, щодо її утримання. Відмовки про недостатність коштів у платника аліментів, у якого є у приватній власності 2-х кімнатна квартира в місті Ірпінь Київсьої області, 1/3 частина квартири у місті Івано-Франківську, автомобіль та машиномісце в місті Ірпінь, та який відпочиває за кордоном, не заслуговують на увагу. У батьків немає і не може бути більшої цінності за дитину, а тому її утримання має домінувати над усіма іншими витратами.

Суд має враховувати приховані доходи платника аліментів при визначенні їх розміру і це має відбуватися шляхом врахування витрат, здійснених платником аліментів. ОСОБА_4 за цим показником має визначатися розмір аліментів.

Різноманітні аргументи щодо браку коштів у платника аліментів мають сприйматися критично, а до уваги належить брати рівень життя платника аліментів, який слід оцінювати непрямими методами (зокрема, за його витратами та наявністю певного майна).

Принцип врахування лише трудових доходів платника аліментів, на що посилається апелянт, не відповідає сучасним реаліям соціально-економічного розвитку суспільства. На даний час у платника аліментів основне джерело доходу не обов’язково пов’язане з працею і при стягненні аліментів слід виходити з оцінки майнового стану платника аліментів, а не з врахування його трудових доходів.

Можливість другого з батьків утримувати дитину повинна тлумачитися розширено і не обмежуватися лише наявністю в нього офіційного доходу, але також враховувати фінансування витрат такого з батьків, наявність у нього рухомого і нерухомого майна, його можливість надавати утримання дитині.

Зокрема, слід враховувати витрати платника аліментів. Факт відпочинку платника аліментів з дитиною закордоном дозволяє обгрунтовано припустити про наявність у нього відповідної суми коштів, яка вимагається державою для перебування на її території.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. 

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в  рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.  

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. 

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: 

Судді: