ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
24.04.07 Справа № 5/1060-19/186
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Галушко Н.А.
Суддів Юрченко Я.О.
Процик Т.С.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Леопрінт», м. Пустомити від 18.12.2006 року (далі ТзОВ «Леопрінт», м. Пустомити)
на постанову Господарського суду Львівської області від 09.10.2006 року
у справі № 5/1060-19/186А
за позовом: Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі, м. Пустомити (далі ДПІ у Пустомитівському районі, м. Пустомити)
до відповідача 1: ТзОВ «Леопрінт», м. Пустомити
до відповідача 2: Приватного підприємства «Луїза», м. Судова Вишня (далі ПП «Луїза», м. Судова Вишня)
про визнання недійсним договору
за участю представників сторін:
від позивача –Антонюк І.Б. –головний державний податковий інспектор юридичного відділу
від відповідача 1 –Огоновський І.М. –директор, Оггоновська М.І. - представник
від відповідача 2 –не з’явився
Права та обов’язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено.
Постановою Господарського суду Львівської області від 09.10.2006 року у справі № 5/1060-19/186А задоволено позовні вимоги ДПІ у Пустомитівському районі, м. Пустомити: визнано недійсною усну угоду укладену між ТзОВ «Леопрінт», м. Пустомити та ПП «Луїза», м. Судова Вишня, стягнуто з ПП «Луїза»на користь ТзОВ «Леопрінт»275900,00 грн. і з останнього у дохід бюджету грошову суму у розмірі 275900,00 грн.
Постанова господарського суду першої інстанції мотивована тим, що висновок про суперечність спірної угоди інтересам держави випливає з інформаційної довідки, наданої Мостиським відділенням Городоцької МДПІ від 15.12.2005 року № 2326, оскільки ПП «Луїза»12.10.2004 року знято з обліку, а за період липень 2004 року підприємство подавало декларації з податку на додану вартість без ознак фінансово –господарської діяльності, тобто податкового зобов’язання з липня 2004 року не зазначено та суму з податку на додану вартість в бюджет не сплачено; ТзОВ «Леопрінт»до податкового кредиту включено відповідні суми податку на додану вартість, чим завдано шкоду державі у вигляді недоотримання належних сум податку на додану вартість; ПП «Луїза»свідомо не звітувало про фінансово –господарську діяльність, хоча проводив її, тобто мав беззаперечний умисел на вчинення неправомірних дій.
ТзОВ «Леопрінт», м. Пустомити подано апеляційну скаргу від 18.12.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що господарським судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушено норми Господарського кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
При проведенні планової документальної перевірки ТзОВ «Леопрінт»встановлено, що на виконання усної угоди на користь ТзОВ «Леопрінт»продавцем ПП «Луїза»було відвантажено товарно - матеріальних цінностей (крейдовий папір) в кількості 34470,27 кг. згідно з рахунком - фактурою № Л-23/07-04 від 23.07.2004 року, видатковою накладною № Л-2307-001 від 23.07.2004 року, рахунком - фактурою № Л-27А07-04 від 27.07.2004 року, видатковою накладною № Л-0606-003 від 27.07.2004 року, рахунком - фактурою № Л-27/07-04 від 27.07.2004 року, видатковою накладною № Л-0806001 від 27.07.2004 року на загальну суму 275900,00 грн. Вказані поставки оплачено відповідачем-1 в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 849 від 23.07.2004 року, № 838 від 23.07.2004 року, № 853 від 26.07.2004 року, № 856 від 27.07.2006 року, № 872 від 29.07.2004 року, що знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до вказаних поставок, відповідачем - 2 виписано податкові накладні № 723001 від 23.07.2004 року, № 727001 від 27.07.2004 року, №727003 від 27.07.2004 року, на загальну суму 275900,04 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 45983,34 грн., по яких відповідачем - 1 у серпні 2004 року віднесено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Також, судом першої інстанції встановлено, що ПП «Луїза»12.10.2004 року знято з обліку та за період липня 2004 року подано декларацію з податку на додану вартість без ознак фінансово - господарської діяльності, тобто податкового зобов'язання в липні 2004 року не зазначено і суму податку на додану вартість в бюджет не сплачено.
При прийнятті постанови апеляційний господарський суд виходив з наступного:
Як вбачається з позовних вимог ДПІ у Пустомитівському районі, позивач просить визнати недійсною усну угоду між ТзОВ «Леопрінт» та ПП «Луїза»і застосувати юридичні наслідки, передбачені ст.. 208 ГК України, а саме стягнути з ПП «Луїза»на користь ТзОВ «Леопінт»275900,00 грн. та з останнього – у дохід держави грошову суму у розмірі 275900,00 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст.. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Положення ст. 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.
Санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування таких санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення фіктивного правочину або удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.
Оскільки санкції, передбачені вказаною правовою нормою, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України. З огляду на це такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява була подана до суду 25.05.2006 року, тобто вимога про застосування санкцій, встановлених ст. 208 Господарського кодексу України, була заявлена за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення (виконання усної угоди), передбаченого ст. 250 цього Кодексу, а отже, судова колегія приходить до висновку, що відсутні підстави для застосування до відповідачів наслідків передбачених ст. 208 ГК України.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 30.08.2006 року серії АА № 403952 (а. с. 40 - 41) 08.04.2005 року зроблено запис про припинення юридичної особи ПП «Луїза»в результаті її ліквідації.
Відповідно до ст.. 47 Кодексу адміністративного судочинства України особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
Згідно ст.. 48 Кодексу адміністративного судочинства України сторони судового процесу для здійснення своїх адміністративних процесуальних прав та обов'язків повинні мати адміністративну процесуальну правоздатність та дієздатність.
У відповідності до п. 5 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Отже, враховуючи вищенаведене судова колегія приходить до висновку, що у цій частині провадження у справі слід закрити.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанову Господарського суду Львівської області слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 157, 198, 199, 202, 205, 207 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Леопрінт», м. Пустомити від 18.12.2006 року задоволити.
2. В частині заявлених вимог до ПП «Луїза»закрити провадження у справі.
В решті позову відмовити.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.