Дата документу Справа №

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Запоріжжя

Єдиний унікальний № 310/4686/17

Провадження №22-ц/778/1433/18

Апеляційний суд Запорізької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Кримської О.М. (суддя-доповідач),

суддів: Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,

за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

представник позивача – ОСОБА_2,

представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналася Бердянська міська рада Запорізької області, на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року в складі судді Прінь І.П. в справі за позовом ОСОБА_1 до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування п. 8.4 рішення Бердянської міської ради № 23 від 20.11.2014 року, скасування державної реєстрації права власності та свідоцтва про право власності на земельну ділянку, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинної споруди (вигрібної ями),

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування п. 8.4 рішення Бердянської міської ради № 23 від 20.11.2014 року, скасування державної реєстрації права власності та свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначає наступне.

       На підставі свідоцтва про право власності від 13.11.2000 року № 11150 ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. З метою обладнання квартири централізованою системою водопостачання, ОСОБА_1 26.01.2010 року були розроблені відповідні технічні умови, у дворі будинку було облаштовано вигрібну яму та проведено відповідні інженерні мережі від квартири до вигрібної ями, які було введено в експлуатацію 26.08.2010 року. Вказане підтверджується актом на виконання робіт № 353 від 19.08.2010 року Бердянського міськвиконкому, технічними умовами № 5 від 26.01.2010 року, розробленими ТОВ «Чиста Вода-Бердянськ».

В подальшому, його родина зверталася до Бердянської міської ради Запорізької області з проханням виділити у дворі їх будинку земельну ділянку площею 0,0034 га для будівництва гаражу. Проте, рішенням Бердянської міської ради Запорізької області №31 від 22.04.2013 року їм було відмовлено у цьому і рекомендовано здійснити спочатку перенесення вигрібної ями в інше місце. Однак вигрібна яма так і залишилася на своєму місці, вони продовжують нею користуватися до цього часу.

На початку 2016 року ОСОБА_1 стало відомо, що земельна ділянка, на якій знаходиться його вигрібна яма, була передана у власність ОСОБА_3В на підставі рішення Бердянської міської ради Запорізької області №23 від 20.11.2014 року. Пунктом 8.4 цього рішення було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передано у власність ОСОБА_3 для будівництва гаражу земельну ділянку площею 0,0100 га, кадастровий номер 231040000:09:006:0345, за адресою: вул. Свободи, 93-б. На підставі вказаного рішення 09.12.2014 року було проведено державну реєстрацію прав власності ОСОБА_3 та 10.12.2014 року видано свідоцтво про право власності № 30786839 на земельну ділянку.

Вважає, що вказаними діями відповідачів було порушено його право власності на інженерну споруду - вигрібну яму та мережу каналізаційної системи, що веде до неї, оскільки для належного обслуговування вигрібної ями необхідний вільний доступ до неї. При наданні у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки Бердянська міська рада Запорізької області не впевнилася в тому, що на вказаній земельній ділянці знаходиться його каналізаційна мережа і вигрібна яма.

Крім того вказує на те, що рішення про передачу у власність ОСОБА_7В земельної ділянки для будівництва гаражу було прийнято Бердянською міською радою Запорізької області з порушенням вимог ст.ст. 51, 60, 61 Земельного кодексу України. Спірна земельна ділянка знаходиться в межах м. Бердянськ та двокілометрової прибережної захисної смуги Азовського моря і відноситься до земель рекреаційного і природоохоронного призначення. ОСОБА_8 документація із землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки була затверджена оскаржуваним рішенням Бердянської міської ради Запорізької області без проведення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

ОСОБА_1 просить визнати незаконним і скасувати: рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 23 від 20.11.2014 року, в частині п. 8.4. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передачу її у власність для будівництва гаражу ОСОБА_3 по вул. Свободи, буд. 93 б, м. Бердянськ, Запорізької області, площею 0, 0100 га, кадастровий номер 2310400000:09:006:0345, державну реєстрацію цього права ОСОБА_3, здійснену Бердянським міськрайонним управлінням юстиції 09.12.2014 року, та видане на підставі цього 10.12.2014 року свідоцтво про право власності № 30786839 на цю земельну ділянку. Понесені судові витрати по справі просить відшкодувати з відповідачів на його користь.

Відповідач ОСОБА_3 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом знесення самочинної споруди (вигрібної ями).

В обґрунтування зустрічного позову вказує на те, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 2310400000:09:006:0345 площею 0,1га по вул. Свободи, 93-б в м. Бердянськ, яка надана їй для будівництва індивідуального гаражу, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 10.12.2014 року. На цій земельній ділянці розташована вигрібна яма, яка побудована відповідачем і відповідно до приписів ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом, оскільки збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без належного дозволу і належно затвердженого проекту.

З наданого відповідачем ОСОБА_8 водопостачання та каналізації кв.7 житлового будинку №93 по вул. Свободи вбачається, що при улаштуванні каналізації проектувальник керувався «СНиП 2.04.02.-84 Канализация. Наружные сети и сооружения», яких взагалі не існує. Як видно з копії ОСОБА_8, ТОВ «Чиста вода-Бердянськ» надало ОСОБА_1 технічні умови на прокладення водопроводу до квартири, і не надавало технічні умови на випуск каналізації. Таким чином, ОСОБА_8, який було розроблено КП «Архітектурно-планувальне бюро» БМР, був погоджений тільки в частині водопровідного вводу до квартири відповідача.

Вказаний проект, в порушення вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» не був погоджений санепідемслужбою. Вигрібна яма була збудована з порушенням будівельних норм і правил, а саме пункту 3.25б*ДБН 360-92 в редакції 01.03.2010 року, в якому зазначено, що обладнання внутрішньодомової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб забороняється. А також з порушенням вимог ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України, оскільки, як видно з наданих КП ««Архітектурно-планувальне бюро» БМР» документів – влаштована ОСОБА_1 самочинна споруда (вигрібна яма), повинна бути або 7куб.м. або 3 куб.м.. І той, і той об’єми допускають накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу.

Просила суд усунути їй перешкоди у здійснені права власності на земельну ділянку по вул. Свободи, 93-б в м. Бердянськ. Запорізька область шляхом знесення самочинної споруди (вигрібної ями), побудованої ОСОБА_1, стягнути судові витрати 8320,00 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

       Визнано незаконним та скасовано п.8.4 рішення Бердянської міської ради №23 від 20.11.2014р. “Про передачу у власність та в оренду земельних ділянок громадянам”, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0100 га (кадастровий номер 2310400000:09:006:0345), розташовану за адресою: м. Бердянськ, вул.. Свободи,93-б для будівництва індивідуального гаражу.

Скасовано державну реєстрацію прав власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на земельну ділянку площею 0,0100 га (кадастровий номер 2310400000:09:006:0345), розташовану за адресою: м. Бердянськ, вул. Свободи,93-б, яка була здійснена 09.12.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції в Запорізькій області.

Скасовано свідоцтво про право власності від 10.12.2014 року індексний номер 30786839, видане ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на земельну ділянку площею 0,0100 га (кадастровий номер 2310400000:09:006:0345), розташовану за адресою: м. Бердянськ, вул. Свободи,93-б.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

       Вирішено питання про стягнення судового збору.

       Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, на неправильне застосування судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову, позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити, стягнути судові витрати.

       ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а в разі визнання її судом такою, що є обґрунтованою – застосувати строки позовної давності в три роки (т.1, а.с. 234-235).

02 квітня 2018 року, до початку розгляду справи, Бердянська міська рада Запорізької області подала до апеляційного суду заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року (т. 1, а.с. 246-249).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03 квітня 2018 року прийнято заяву Бердянської міської ради Запорізької області про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року.

ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не з’явилася, приймає участь в судовому засіданні через свого представника.

Представник Бердянської міської ради Запорізької області до суду апеляційної інстанції не з’явився, повідомлений про місце та час розгляду справи згідно до вимог ст..ст.128,130 ЦПК України . Причини неявки не повідомили ( т.2 а.с.15).

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст.. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що п.8.4 спірного рішення №23 від 20.11.2014 року прийнятий Бердянською міською радою з порушенням норм земельного та цивільного законодавства і порушує права власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1

Оскільки право власності на спірну земельну ділянку набуто відповідачем ОСОБА_3 внаслідок прийняття Бердянською міською радою незаконного рішення, то вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку і свідоцтва про право власності є похідними від основних позовних вимог позивача, а тому підлягають задоволенню. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності на земельну ділянку шляхом знесення самочинної споруди – вигрібної ями, побудованої ОСОБА_1 відмовлено за його безпідставністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до п. 1.1. Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я № 145 від 17.03.2011 р., вигрібна яма (вигріб) - інженерна споруда у вигляді поглиблення в землі, виконана з водотривкого матеріалу, призначена для збирання та зберігання рідких відходів, наземна частина якої обладнана щільно прилягаючою кришкою та решіткою для відокремлення твердих відходів. Згідно п. 2.21 рідкі відходи (фекалії, сеча, помиї), що утворюються у житлових та громадських будівлях і спорудах за відсутності централізованого водопостачання та водовідведення, допускається зберігати у вигрібних ямах (вигребах). У разі наявності дворових вбиралень вигрібна яма може бути спільною.

Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. 

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 13.11.2000 року (а.с.12). Іншими співвласниками квартири є ОСОБА_5 і ОСОБА_6 Право власності на квартиру зареєстровано Бердянським підприємством з технічної інвентаризації 13.11.2000р. у реєстровій книзі за №д.43 під реєстровим номером 10874.

Під будівництво вказаного будинку на підставі протоколу №6 засідання виконавчого комітету Осипенківської сільської ради депутатів трудящих від 18.02.1953 року Макіївському сітьовому району «Донбасенерго» була відведена земельна ділянка 1550 кв.м. за рахунок землі садиб по вул. Свободи №№15 і 17 в м. Бердянську для будівництва восьмиквартирного житлового будинку і визначено право загального користування двором садиб №№15 і 17 по вул. Свободи між Горжилуправлінням і Макіївським сітьовим районом «Донбасенерго» при загальній площі двору 0,19га ( т.1 а.с.168).

Згідно довідки Бердянського КПТІ від 20.06.2008р. будинок №17 по вул. Свободи в м. Бердянську було перенумеровано на №93 згідно з рішенням виконкому міської ради трудящих від 16.03.1977р. №92 «Об упорядочении нумерации домостроений и найменований улиц города Бердянска».

Як вбачається з копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2, який виготовлений Бердянським підприємством з технічної інвентаризації станом на 24.10.2000 р. квартира на той час була обладнана тільки газопостачанням, центральним опаленням і електроосвітленням Будинок №93 по вул. Свободи на той час до централізованої міської системи водопостачання і водовідведення не був підключений. ( т.1 а.с.13).

26.01.2010 року ОСОБА_1 отримав в ТОВ «Чиста вода-Бердянськ» Технічні умови №5 на водопостачання до квартири АДРЕСА_4. Згідно Технічних умов ОСОБА_8 водопроводу і каналізації надається для погодження в ПТО ТОВ «Чиста вода-Бердянськ» ( т.1 а.с.152).

На підставі отриманих Технічних умов Комунальним підприємством «Архітектурно-планувальне бюро» Бердянської міської ради був розроблений проект водопостачання і каналізації квартири, який був погоджений ТОВ «Чиста вода-Бердянськ», КП «Житлосервіс-2А» Бердянської міської ради (а.с.155-159). В ОСОБА_8 зокрема вказано, що відведення стоків здійснюється в запроектований вигріб, конструкція якого додається, і окремо додається специфікація спорудження вигрібу у дворі будинку (а.с.159).

КП «Архітектурно-планувальне бюро» Бердянської міської ради під час розробки проекту водопостачання і каналізації квартири позивача керувалися, зокрема,«СНиП 2.04.02.-84 Водоснабжение. Наружные сети и сооружения», які були прийняті 01.01.1984 року і були чинними на час розробки проекту ( були скасовані 01.01.2014 року).

19.08.2010 року ОСОБА_1 було видано Ордер №353 на виконання робіт з прокладення водопроводу, з риттям траншеї ( котловану) по вул. Свободи,93 (а.с.149).

26.08.2010 року був складений акт про підключення квартири до міської водопровідної мережі (а.с.151).

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що вигрібна яма була споруджена позивачем на підставі розробленого і погодженого проекту у дворі загального користування будинку №93 по вул. Свободи.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що вигрібна яма є самочинним будівництвом спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо визнання судом правомірним застосування неіснуючого «СНиП 2.04.02.-84 Канализация. Наружные сети и сооружения» є необґрунтованими, оскільки зазначення судом «канализация» замість «водоснабжение» не впливає на висновок суду першої інстанції та законність рішення. До того ж в проекті водопостачання і каналізації квартири позивача, окрім іншого, зазначено, що виконання робіт здійснюється у відповідності до «СНиП 2.04.02.-84 Водоснабжение. Наружные сети и сооружения». Законність зазначеного проекту не є предметом розгляду в цій справі.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною 6 статті 116 ЗК України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частиною 7 цієї ж статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 9 статті 116 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються в порядку, встановленому статтею 151 ЗК України.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 1 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому цим Кодексом, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються земельними ділянками або приймають рішення про зміну їх цільового призначення.

Згідно із частиною 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Бердянської міської ради №7 від 26.08.2010 року ОСОБА_3, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0100га, розташованої по вул. Свободи,93 (у дворі) для будівництва індивідуального гаражу (а.с.82).

У 2012 році ОСОБА_3 був розроблений проект землеустрою (а.с.78-97), який у лютому 2013 року був поданий на розгляд постійної комісії з питань архітектури, містобудування та регулювання земельних відносин Бердянської міської ради.

Згідно з пунктом 10 протоколу постійної комісії №74 від 12.02.2013 року ОСОБА_3 було відмовлено у затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у дворі житлового будинку №93 по вул. Свободи для будівництва індивідуального гаражу( т.1 а.с.6).

Пунктом 9 цього ж рішення також було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у дворі будинку №93 для будівництва гаражу ОСОБА_6 до моменту переносу каналізаційної ями в інше місце. Рекомендовано ОСОБА_6 підключитися до централізованої каналізації.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність вигрібної ями у дворі житлового будинку №93 по вул. Свободи в м. Бердянськ. Саме з цієї підстави ОСОБА_6 у 2013 р. було відмовлено в виділенні зазначеної земельної ділянки для будівництва гаражу.

Не зважаючи на те, що постійною комісією з питань архітектури, містобудування та регулювання земельних відносин Бердянської міської ради 12.02.2013 року було відмовлено ОСОБА_3 у затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, Бердянська міська рада 20.11.2014р. приймає рішення №23 від “Про передачу у власність та   в оренду земельних ділянок громадянам” яким затверджує проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки і передає у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0100 га (кадастровий номер 2310400000:09:006:0345), розташовану за адресою: м. Бердянськ, вул. Свободи,93-б для будівництва індивідуального гаражу. (т.1 а.с.4),

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що п.8.4 спірного рішення №23 від 20.11.2014 року прийнятий Бердянською міською радою з порушенням норм земельного та цивільного законодавства.

       Оскільки, як зазначалося вищедоводи щодо того, що вигрібна яма є самочинним будівництвом спростовуються матеріалами справи, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні зустрічного позову за його безпідставністю.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України»,  № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Доводи заяви Бердянської міської ради Запорізької області про приєднання до апеляційної скарги аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі ОСОБА_3

       Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналася Бердянська міська рада Запорізької області, залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_9