ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" травня 2007 р.                                                              Справа №  11/168

За позовом                  Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 м.Львів

до відповідача     Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 м.Рівне

про стягнення     4 593 грн. 77 коп. заборгованості по розрахунках, інфляційних

                                                                                                         втрат та річних,

Суддя Грязнов В.В.

Представники:

від позивача-             ОСОБА_3, представник (довіреність НОМЕР_1 від 22.05.2007р.);

від відповідача-     ОСОБА_2, підприємець.

Представники сторін не заявили клопотань про технічну фіксацію судового процесу. Суддею роз'яснено сторонам статті 20, 22, 91, 107 ГПК України. Відводу судді не заявлено. 

Суть спору: Позивач - СПД ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про стягнення з відповідача - СПД ОСОБА_2 3 540 грн. 48 коп. заборгованості по розрахунках за отриманий товар, 814 грн. 31 коп. інфляційних втрат та 238 грн. 98 коп. -3% річних.

Відповідач -СПД ОСОБА_2 витребуваного ухвалами від 10.04.2007р. та від 10.05.2007р. відзиву на позов суду не надала, в судовому засіданні 10.05.2007р. заперечила проти існування заборгованості за 2004р. в сумі 3540 грн. 48 коп., зазначивши, що за отриманий у 2004р. товар розрахувалась повністю, звернула увагу на те, що протягом 2,5 років позивач претензій не заявляв, проводились звірки розрахунків, які не виявляли вказаної заборгованості. Просила у задоволенні позову відмовити.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач надав суду копії накладних, які виписані на покупця ОСОБА_2 НОМЕР_2 від 26.07.2004р. на суму 651 грн. 61 коп., НОМЕР_3 від 26.07.2004р. на суму 480 грн. 29 коп., НОМЕР_4 від 02.08.2004р. на суму 698 грн. 74 коп., НОМЕР_5 від 23.08.2004р. на суму 1095 грн. 34 коп., НОМЕР_6 від 13.09.2004р. на суму 614 грн. 50 коп. При цьому Позивач вказав, що за усною домовленістю товар передавався відповідачу без попередньої оплати.

На момент звернення до суду, заборгованість відповідача за даними бухгалтерського обліку Позивача складала 3540 грн. 48 коп.

На підставі ч.2 ст. 625 ЦК України позивач за несвоєчасну оплату поставленого товару нарахував 814 грн. 34 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції за період з січня 2005р. по лютий 2007р. та 238 грн. 97 коп. 3% річних за період з січня 2005р. по березень 2007р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (то-вар) і сплатити за нього певну грошовоу суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 ЦК України).

Проте, сторони договору купівлі-продажу, яким передбачено права і обов'язки покупця та продавця, не укладали.

Разом з тим, зобов'язання, які виникають з договору купівлі-продажу повинні бути стверджені належними документами первинного обліку, як того вимагають стст.2, 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Крім того, пунктом “2” Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 передбачено, що … товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності…відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреностями одержувачів.

Довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку. (п.13 Інструкції).

Проте, заявлені вимоги не стверджені довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, в обмін на які - Позивач був вправі відпускати Відповідачу товар безоплатно.

Вбачається, що заявлені вимоги не грунтуються ні на законі, ні на договорі, позивачем не обгрунтовані і не доведені, чим порушено порядок доказування і подання доказів і на підставі ст.33 ГПК України - позов задоволенню не підлягає.

Керуючись стст. 33, 36,  43, 46-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

Суддя                                                                                   В.В.Грязнов

Рішення  підписане суддею  "01" червня 2007 р..