ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2018 р. Cправа № 902/326/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (вул. Горького, 127, м. Київ, 03150) в особі філії Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» в м. Вінниці ( вул. М.Овода, 51, корп. 1, м. Вінниця, 21050)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оспром» (вул. Привокзальна, 40, м. Вінниця, 21101)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 12905545 грн 65 коп.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача : Бажуков А.К. за довіреністю;

відповідача : Семенков О.І. керівник, Шиманський В.М. за довіреністю;

третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» в м. Вінниці звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оспром" про стягнення 12 905 545 грн 65 коп.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 18.04.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/326/16 з призначенням її до розгляду на 13.05.2016р.

Ухвалою суду від 13.05.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1; відкладено слухання справи на 26.05.2016р. через неявку в судове засідання представника відповідача, неподання ним витребуваних доказів по справі.

Ухвалою суду від 24.05.2016р. розгляд справи відкладено до 11.07.2016р. через неявку в судове засідання третьої особи, неподання нею та відповідачем витребуваних доказів по справі та необхідність витребування нових доказів.

На підставі заяви судді Тварковського А.А. від 24.05.2016р. шляхом автоматизованого розподілу для розгляду справи №902/326/16 створено колегію у складі: головуючого судді Тварковського А.А., суддів: Білоус В.В., Говор Н.Д.

Ухвалою суду від 24.05.2016р справу прийнято до провадження колегіальним складом суду.

11.07.2016р. розпорядженням керівника апарату Господарського суду Вінницької області за службовою запискою головуючого судді від 11.07.2016 р. зі складу колегії суддів виведено суддю Говор Н.Д., та шляхом автоматизованого розподілу сформовано колегію суддів у новому складі: головуючий суддя- Тварковський А.А., члени колегії - судді: Білоус В.В., Колбасов Ф.Ф.

Ухвалою суду від 11.07.2016р справу прийнято до провадження новим складом суду з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 02.08.2016р.

01.08.2016р. розпорядженням керівника апарату Господарського суду Вінницької області відповідно до службової записки головуючого судді зі складу колегії суддів виведено суддів Білоуса В.В. та Колбасова Ф.Ф., та шляхом автоматизованого розподілу сформовано колегію суддів у новому складі: головуючий суддя - Тварковський А.А., члени колегії - судді: Баранов М.М., Тісецький С.С.

Ухвалою суду від 01.08.2016р справу прийнято до провадження новим складом суду з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 18.08.2016р.

17.08.2016р розпорядженням керівника апарату Господарського суду Вінницької області за службовою запискою головуючого судді від 17.08.2016р. шляхом автоматизованого розподілу сформовано колегію суддів у новому складі: головуючий суддя - Тварковський А.А., члени колегії - судді: Тісецький С.С., Яремчук Ю.О.

Ухвалою суду від 01.08.2016р справу прийнято до провадження новим складом суду.

За результатами судового засідання 18.08.2016р розгляд справи відкладено на 15.09.2016р. та зобов'язано сторін надати додаткові докази та пояснення.

Ухвалою суду від 15.09.2016р розгляд справи відкладено на 13.10.2016р та витребувано у сторін додаткові докази.

Ухвалою суду від 13.10.2016р, за клопотанням представників сторін, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 31.10.2016р.

Ухвалою суду від 31.10.2016р призначено у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту-економісту ОСОБА_5; провадження у справі зупинено до отримання висновку судової економічної експертизи.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 23 січня 2017 року, відповідно до автоматизованого розподілу справ, справу №902/326/16 передано на розгляд судді Матвійчуку В.В., в зв'язку з закінченням п'ятирічного строку перебування судді Тварковського А.А. на посаді судді та припиненням його повноважень зі здійснення правосуддя.

Ухвалою суду від 25.01.2017р справу прийнято до провадження суддею Матвійчуком В.В.

Ухвалою суду від 12.02.2018р провадження у справі поновлено, прийнято рішення про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.03.2018р. В порядку ст. 69 ГПК України викликано в судове засідання експерта ОСОБА_5 для дачі пояснень по висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 25/25/2016 від 30.11.2017р.

Ухвалою суду від 12.03.2018р відкладено підготовче засідання на 12.04.2018р.

11.04.2018р від позивача надійшла заява № 074-09/268 від 10.04.2018р , в якій останній збільшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 74309К6/151109К29/2088 від 30.05.2007р в сумі 20 786 931,26 грн., з яких: 9 418 652,50 грн. - основний борг з врахування індексу інфляції; 6 348 899,22 грн. - проценти; 11 325,00 грн. - комісія за управління кредитом; 4 225 588,79 грн. - пеня; 782 465,75 - 3 % річних.

За результатами судового засідання 12.04.2018р судом: заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду; продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 14.05.2018р.

Однак, розгляд справи у визначену судом дату не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. у відрядженні, згідно наказу №19 від 07.05.2018р.

Ухвалою суду від 15.05.2018р закрито підготовче провадження та призначити справу для судового розгляду по суті на 05.06.2018р.

При розгляді справи 05.06.2018р судом оголошено перерву до 11.06.2018р, про що винесено відповідну ухвалу.

На визначену судом дату з'явились представники позивача та відповідача. Третя особа правом участі в судовому засіданні не скористалась В поясненнях б/н. від 10.05.2018р просила справу розглядати за її відсутності.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 11.06.2018р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, в тому рахунку висновок судово-економічної експертизи № 25/25/2016 від 30.11.2017р, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено наступне.

Зі змісту позовної заяви № 482 від 14.04.2016р, пояснень № 074-09/1018 від 17.08.2016р, пояснень № 074-09/174 від 07.03.2018р, відповіді на доповнення до відзиву № 074-09/262 від 06.04.2018р, заяви про збільшення розміру позовних вимог № 074-09/268 від 10.04.2018р, пояснень № 074-09/379 від 01.06.2018р, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на наступне. Відповідно до Кредитного договору № 2088 від 30.05.2007р, укладеного між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «Оспром», останньому була відкрита відновлювальна кредитна лінія з лімітом 3 000 000,00 грн строком користування до 28.05.2010р включно. В забезпечення зобов'язань за Кредитним договором були укладені договорі іпотеки від 30.05.2007р між АКБ «Трансбанк» та ОСОБА_6, та договір іпотеки від 30.05.2007р між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «Оспром». В подальшому між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «Оспром» були укладені додаткові угоди до Кредитного договору, згідно з якими, окрім іншого, ліміт кредитної лінії був збільшений до 5 000 000,00 грн. При цьому, в рамках Кредитного договору, ТОВ «Оспром» були отримані кредитні кошти в АКБ «Трансбанк» в сумі 3 655 00,00 грн.

08.05.2009р між АКБ «Трансбанк» та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» укладено Договір за яким АКБ «Трансбанк» відступив, а ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» набув право на отримання прав вимоги за Кредитними договорами та договорами забезпечення відповідно до переліку, визначеного в Додатку № 1 до Договору .

08.07.2009р між сторонами Договору підписано Додаток №1-3 до Договору, згідно з яким АКБ «Трансбанк» відступив АТ «Укрексімбанк» право вимоги за Кредитним договором № 2088/151109К29 від 30.05.2007р з ТОВ «Оспром».

08.07.2009р між АКБ «Трансбанк» та АТ «Укрексімбанк» були укладені договори про відступлення прав за забезпечувальними зобов'язаннями.

Після юридичного завершення процедури заміни кредитора у кредитному зобов'язанні 07.09.2009р між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Оспром» за взаємною згодою була укладена угода № 74309К6/151109К29/2088-2 до Кредитного договору, відповідно до якої умови Кредитного договору були викладені в новій редакції відповідно до вимог уніфікованих процедур та облікової політики АТ «Укрексімбанк».

Відповідно до умов Кредитного договору (в новій редакції) АТ «Укрексімбанк» надав додатково до вже отриманих ТОВ «Оспром» в АКБ «Трансбанк» коштів в сумі 3 655 000,00 - додатковий транш в сумі 345 000,00 грн.

В подальшому між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Оспром» були укладені правочини щодо внесення змін до Кредитного договору, згідно з якими, окрім іншого, встановлено строк погашення кредиту в повному обсязі до 28.09.2011 року.

Проте, зазначені зобов'язання ТОВ «Оспром» не виконані, і прострочена заборгованість ТОВ «Оспром» перед АТ «Укрексімбанк» складає 20 786 931,26 грн.. з яких: 4 000 000,00 грн. - основний борг; 4 668 631,86 грн. - проценти, нараховані станом на момент подання позову, за період з 01.07.2010р по 31.03.2016р; 1 680 267,36 грн. - проценти, донараховані банком за період з 01.04.2016р по 31.03.2018р; 11 325,00 грн. - комісія за управління, нарахована за період з 01.10.2010р по 27.12.2011р; 4 225 588,79 грн. - пеня, нарахована в межах річного строку позовної давності за період прострочення з 15.04.2015р по 14.04.2016р; 782 465,75 грн. - три відсотки річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України; 5 418 652,50 грн. - інфляційні нарахування відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період жовтень 2011 року по лютий 2018 року.

Відповідач у поданих до суду відзиві від 01.08.2016р., доповненні до відзиву від 09.03.2018р. позовні вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» не визнає в повному обсязі та просить в їх задоволенні відмовити з огляду на безпідставність та необґрунтованість посилаючись на такі обставини:

- безпідставність нарахування відсотків за користування грошовими коштами та нарахування штрафних санкцій у зв'язку із наявністю прострочення кредитора у відповідності до вимог ст. 613 ЦК України, оскільки Банком 02.11.2009 р. не було надано траншу згідно Кредитного договору;

- безпідставність нарахування відсотків за користування грошовими коштами починаючи з 28.09.2009 р., оскільки з настанням цієї дати закінчився строк дії кредитного договору, відповідно і у Банку відсутні підстави нарахування відсотків за користування грошовими коштами починаючи з 29.09.2009 р.

Окремою підставою задля відмови у задоволенні позову відповідач зазначає пропущення Банком строків позовної давності передбачених ст.257 ЦК України, що у відповідності до положень ст. 267 ЦК України є підставою відмови у задоволенні позову, про що відповідачем подано заяви № 43 від 11.07.2016р, № 79 від 31.10.2016р та б/н від 09.03.2018р.

Третя особа - ОСОБА_1 у поданому до суду поясненні від 10.05.2018р. заперечує щодо заявленого Банком позову та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі, з огляду на те, що Банком було свідомо пропущено строк позовної давності, що у відповідності до положень ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів вбачається, що 30.05.2007р. між АКБ «Трансбанк» (надалі - Банк) та ТОВ «Оспром» (надалі Позичальник) було укладено кредитний договір № 2088 (Кредитний договір) відповідно до п. 1.1. якого Банк надає Позичальнику грошові кошти в межах відновлювальної кредитної лінії лімітом 3 000 000, 00 грн. на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов визначених Договором.

Кредит надається на поточні потреби, на строк до 28 травня 2010 року (включно). (п.п. 2.1., 2.2. Кредитного договору)

У відповідності до п. 3.1. Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує Банку 20% річних за використану частину кредитних коштів та 0,5% річних за не використану частину кредитних коштів. (т. 1, а.с. 14-17)

17.08.2007р. між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №1, згідно умов якої сторони змінили межі відновлювальної кредитної лінії, зокрема на 5 000 000,00 грн. Надання кредитних коштів здійснюється траншами, строк дії яких не перевищує 12 місяців. Окрім того було змінено відсоткову ставку за користування кредитом, а саме: 18,5% річних за використану частину кредитних коштів та 0,5% річних за не використану частину кредитних коштів. (т.1, а.с. 23)

10.03.2009р. між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №2, згідно умов якої сторони внесли зміни в п.2.1. Кредитного договору та виклали його в наступній редакції: « 2.1. Кредит надається на строк до 28.05.2010 року (включно), з наступним графіком погашення:

Транш в сумі 200 000,00 грн. від 11.03.2008 р. на строк до 09.03.2010р.;

Транш в сумі 200 000,00 грн. від 19.03.2008р. на строк до 17.03.2010р.;

Транш в сумі 300 000,00 грн. від 28.03.2008р. на строк до 26.03.2010р.;

Транш в сумі 50 000,00 грн. від 31.03.2008р.на строк до 29.03.2010р.;

Транш в сумі 100 000,00 грн. від 31.03.2008р. на строк до 29.03.2010р.» (т.1, а.с. 23 на звороті)

07.04.2009р. між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №3, згідно умов якої сторони дійшли згоди викласти п.2.1. Кредитного договору в наступній редакції: « 2.1. Кредит надається на строк до 28.05.2010р. (включно), з наступним графіком погашення:

Транш в сумі 57 000,00 грн. від 01.12.2008р. на строк до 30.11.2009р.;

Транш в сумі 200 000,00 грн. від 11.03.2008 р. на строк до 09.03.2010р.;

Транш в сумі 200 000,00 грн. від 19.03.2008р. на строк до 17.03.2010р.;

Транш в сумі 300 000,00 грн. від 28.03.2008р. на строк до 26.03.2010р.;

Транш в сумі 50 000,00 грн. від 31.03.2008р.на строк до 29.03.2010р.;

Транш в сумі 100 000,00 грн. від 31.03.2008р. на строк до 29.03.2010р.;

Транш в сумі 300 000,00 грн. від 07.04.2008р. на строк до 05.04.2010р.;

Транш в сумі 350 000,00 грн. від 11.04.2008р. на строк до 09.04.2010р.;

Транш в сумі 370 000,00 грн. від 14.04.2008р. на строк до 10.04.2010р.;

Транш в сумі 400 000,00 грн. від 08.04.2008. на строк до 16.04.2010р.;

Транш в сумі 300 000,00 грн. від 21.04.2008р. на строк до 19.04.2010р.;

Транш в сумі 100 000,00 грн. від 29.04.2008р. на строк до 27.04.2010р.;

Транш в сумі 50 000,00 грн. від 05.05.2008р. на строк до 03.05.2010р.;

Транш в сумі 100 000,00 грн. від 12.05.2008р. на строк до 10.05.2010р.;

Транш в сумі 100 000,00 грн. від 27.05.2008р. на строк до 25.05.2010р.;

Транш в сумі 100 000,00 грн. від 03.06.2008р. на строк до 28.05.2010р.;

Транш в сумі 100 000,00 грн. від 17.06.2008р. на строк до 28.05.2010р.;

Транш в сумі 150 000,00 грн. від 26.06.2008р. на строк до 28.05.2010р.» (т.1, а.с. 24)

08.05.2009р. між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та АКБ «Трансбанк» було укладено Договір про переуступку права вимоги за Кредитним договором №2088 від 30.05.2007р. укладеним між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «Оспром». (т.1, а.с. 25,26)

В зв'язку із укладенням Договору про відступлення права вимоги 30.06.2009р між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі - Банк) та Позичальником було укладено Додаткову угоду №151109К29/2088-1 до Кредитного договору №151109К29/2088 від 30.05.2007р., згідно умов якої текст преамбули договору викладено в новій редакції. (т.1, а.с. 38)

07.09.2009р. між Банком та Позичальником було укладено Додаткову угоду №74309К6/151109К29/2088-2 до Кредитного договору, згідно умов якої Кредитний договір викладено в новій редакції.

Пунктом 3.2.1 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №74309К6/151109К29/2088-2 від 07.09.2009р визначено, що ліміт кредитної лінії 5 000 000,00 грн. В рамках договору Позичальник отримав наступні транші:

Перший транш - 3 655 000,00 грн.;

Другий транш - 345 000,00 грн.

Пунктом 3.2.2. Кредитного договору в редакції Додаткової угоди №74309К6/151109К29/2088-2 від 07.09.2009р визначено, що кінцевий термін погашення кредиту - 28.05.2010р.

Відповідно до п. 3.2.3. Кредитного договору в редакції Додаткову угоду №74309К6/151109К29/2088-2 від 07.09.2009р вид кредиту: невідновлювальна кредитна лінія.

Пунктом 3.2.5. Кредитного договору в редакції Додаткову угоду №74309К6/151109К29/2088-2 від 07.09.2009р визначено процентну ставку, зокрема: за першим траншем (заборгованість, що передана з АКБ "Трансбанк") 18,5% річних до 01.11.2009р., за другим траншем 21% річних до 01.11.2009р., надалі процентна ставка встановлюється таким чином: якщо позичальник не виконав умов договору, визначених п.5.1.3.6. та 5.1.8. то починаючи з першого дня місяця, наступного за звітним, процентна ставка по обом траншам збільшується на 2 процентних пункти. (т.1, а.с. 39-48)

04.12.2009р. між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір №74309К6/151109К29/2088-3 до Кредитного договору, згідно умов якого сторони виклали п.3.2.3. Кредитного договору в новій редакції: « 3.2.3. Вид кредиту: невідновлювальна відклична кредитна лінія».

Пункт 5.1.8. Кредитного договору виклали в новій редакції: «Позичальник зобов'язується, у термін до 31.12.2009 року здійснити оформлення земельних ділянок (підписання договорів оренди чи набуття їх у власність), на яких знаходяться предмети іпотеки та надати банку відповідні документи, у разі недотримання зазначеної умови, починаючи з 01.01.2010р. процентна ставка збільшується на 2 процентні пункти і діє до повного виконання Позичальником даного зобов'язання». (т.1, а.с. 49)

22.01.2010р. між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір №74309К6/151109К29/2088-4 до Кредитного договору, згідно умов якого було викладено п.3.5.1. в новій редакції, зокрема було визначено, що термін сплати процентів за користування кредитом, що нараховані та будуть нараховані за період грудень 2009р. - січень 2010р. підлягає сплаті в строк до 15.03.2010р.

Пункт 5.1.8. Кредитного договору виклали в новій редакції: «Позичальник зобов'язується, у термін до 28.02.2010 року здійснити оформлення земельних ділянок (підписання договорів оренди чи набуття їх у власність), на яких знаходяться предмети іпотеки та надати банку відповідні документи, у разі недотримання зазначеної умови, починаючи з 01.03.2010р. процентна ставка збільшується на 2 процентні пункти і діє до повного виконання позичальником даного зобов'язання». (т.1, а.с. 50)

11.03.2010р. між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір №74309К6/151109К29/2088-5 до Кредитного договору, згідно умов якого сторони виклали п.3.2.2. Кредитного договору в новій редакції: « 3.2.2. Кінцевий термін погашення кредиту 28.09.2011р.»

Пункт 3.5.1 Кредитного договору виклали в новій редакції щодо терміну сплати процентів за користування кредитом, зокрема: «Термін сплати процентів за користування кредитом, що нараховані та будуть нараховані за період грудень 2009р. - січень 2010р. Підлягає сплаті в строк до 07.09.2010р. зі встановленням наступного графіку погашення:

- до 07.04.2010 - 20 000,00 грн.;

- до 07.05.2010 - 20 000,00 грн.;

- до 07.06.2010 - 20 000,00 грн.;

- до 07.07.2010 - 20 000,00 грн.;

- до 07.08.2010 - 22 000,00 грн.;

- до 07.09.2010 - 23 000,00 грн.»

Пункт 5.1.8. Кредитного договору виклали в новій редакції: «Позичальник зобов'язується, у термін до 31.08.2010р здійснити оформлення земельних ділянок (підписання договорів оренди чи набуття їх у власність), на яких знаходяться предмети іпотеки та надати банку відповідні документи, у разі недотримання зазначеної умови, починаючи з 01.09.2010р процентна ставка збільшується на 2 процентні пункти і діє до повного виконання Позичальником даного зобов'язання». (т.1, а.с. 51,52)

06.08.2010р. між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір №74309К6/151109К29/2088-6 до Кредитного договору, згідно умов якого п.3.2.5. Кредитного договору викладено в новій редакції: « 3.2.5. за першим траншем (заборгованість, що передана з АКБ «Трансбанк») 18,5% річних до 01.11.2009р, за другим траншем 21,0% річних до 01.11.2009р., надалі процентна ставка встановлюється таким чином: якщо позичальник не виконав умов договору, визначених п.5.1.3.6. та 5.1.8. то починаючи з першого дня місяця, наступного за звітним, процентна ставка по обом траншам збільшується на 2 процентних пункти. За домовленістю сторін, невиконання умови, щодо підтримання щомісячних грошових надходжень у липні 2010р. збільшення розміру процентної ставки по обом траншам в період з 01.08.2010 по 31.0-8.2010р. не здійснюється.»

Пункт 3.5.1 Кредитного договору виклали в новій редакції щодо терміну сплати процентів за користування кредитом, зокрема: «Термін сплати процентів за користування кредитом, що нараховані та будуть нараховані за період грудень 2009р. - січень 2010р., червень - липень 2010р. підлягає сплаті в строк до 07.02.2010р. із встановленням наступного графіку погашення:

- до 07.08.2010 - 3 536,40 грн.;

- до 07.09.2010 - 15 000,00 грн.;

- до 07.10.2010 - 28 000,00 грн.;

- до 07.11.2010 - 47 500,00 грн.;

- до 07.12.2010 - 47 500,00 грн.;

- до 15.01.2011 - 47 500,00 грн.;

- до 07.02.2011 - процентів за користування кредитом, що будуть нараховані за серпень 2010р.» (т.1, а.с. 53-55)

30.09.2010р. між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір №74309К6/151109К29/2088-7 до Кредитного договору, згідно умов якого п. 5.1.8. Кредитного договору виклали в новій редакції: «Позичальник зобов'язується, у термін до 31.12.2010 р здійснити оформлення земельних ділянок (підписання договорів оренди чи набуття їх у власність), на яких знаходяться предмети іпотеки та надати банку відповідні документи, у разі недотримання зазначеної умови, починаючи з 01.01.2011р. процентна ставка збільшується на 2 процентні пункти і діє до повного виконання позичальником даного зобов'язання». (т.1, а.с. 56)

05.11.2010р. між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір №74309К6/151109К29/2088-8 до Кредитного договору, згідно умов якого п. 3.5.1 Кредитного договору виклали в новій редакції щодо терміну сплати процентів за користування кредитом, зокрема: «Термін сплати процентів за користування кредитом, що нараховані та будуть нараховані за період грудень 2009р. - січень 2010р., червень - серпень 2010р., жовтень 2010р. та процентів, що будуть нараховані за період листопад 2010 - березень 2011 підлягають сплаті в строк до 25.09.2011р. із встановленням наступного графіку погашення:

- до 07.11.2010 - 15 94,93грн.;

- до 07.12.2010 - 15 000,00 грн.;

- до 15.01.2011 - 15 000,00 грн.;

- до 07.02.2011 - 15 000,00 грн.;

- до 07.03.2011 - 15 000,00 грн.;

- до 07.04.2011 - 131 000,00 грн.;

- до 15.05.2011 - відсотки, що нараховані за жовтень 2010р.;

- до 15.06.2011 - відсотки, що нараховані за листопад 2010р.;

- до 15.07.2011 - відсотки, що нараховані за грудень 2010р.;

- до 15.08.2011 - відсотки, що нараховані за січень 2011р.;

- до 15.09.2011 - відсотки, що нараховані за лютий 2011р.;

- до 25.09.2011 - відсотки, що нараховані за березень 2011р.» (т.1, а.с. 57,58)

08.02.2011р. між Банком та Позичальником було укладено Додатковий договір №74309К6/151109К29/2088-9 до Кредитного договору, згідно умов якого п.3.2.5. Кредитного договору викладено в новій редакції: « 3.2.5. Процентна ставка: до 01.11.2009 за першим траншем (заборгованість, що передана з АКБ «Трансбанк») 18,5% річних, за другим траншем 21,0% річних, надалі процентна ставка встановлюється таким чином: якщо Позичальник не виконав умов Договору, визначених п.5.1.3.6. то починаючи з першого дня місяця, наступного за звітним, процентна ставка по обом траншам збільшується на 2 процентних пункти.

Крім цього процентна ставка встановлюється: з дати укладання Кредитного договору по 31.12.2010р (включно) за першим траншем (заборгованість, що передана з АКБ «Трансбанк») 18,5% річних, за другим траншем 21,0% річних, з 01.01.2011р по 31.01.2011р (включно) за першим траншем (заборгованість, що передана з АКБ «Трансбанк») 20,5% річних, за другим траншем 23,0% річних, з 01.02.2011р по 28.02.2011р (включно) за першим траншем (заборгованість, що передана з АКБ «Трансбанк») 18,5% річних, за другим траншем 21,0% річних, а у разі виконання умов Договору, визначених п.5.1.8. Договору процентна ставка залишається незмінною, якщо ж Позичальник не виконає п.5.1.8. Договору, то починаючи з першого дня місяця, наступного за звітним, процентна ставка по обом траншам збільшується на 2 процентних пункти".

Пункт 5.1.8. Кредитного договору виклали в новій редакції: «Позичальник зобов'язується, у термін до 31.07.2011р здійснити оформлення земельних ділянок (підписання договорів оренди чи набуття їх у власність), на яких знаходяться предмети іпотеки та надати банку відповідні документи, у разі недотримання зазначеної умови, починаючи з 01.08.2011р. процентна ставка збільшується на 2 процентні пункти і діє до повного виконання позичальником». (т. 1, а.с. 59)

Також судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором укладено наступні договори іпотеки:

30.05.2007р між АКБ «Трансбанк» (Іпотекодержатель) право вимоги якого перейшло до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки з додатковою угодою від 17.08.2007р, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим №3366, відповідно до якого забезпеченням повернення кредиту є житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами №292 по вул.І.Богуна в м. Вінниці, що належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право приватної власності на будівлі № 1488 від 06.05.2003р, та земельна ділянка за вказаною адресою, на якій розташований цей житловий будинок, площею 0,10 га, що належить Іпотекодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку ВН № 11270 від 20.03.2003 р. (т.1, а.с.18,19).

30.05.2007р між АКБ «Трансбанк» (Іпотекодержатель) право вимоги якого перейшло до ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Оспром» (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки з додатковою угодою від 17.08.2007р, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим №3368, відповідно до якого забезпеченням повернення кредиту є будівлі по вул. Привокзальній, буд 40 у м. Вінниці, що належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право приватної власності на будівлі № 43 від 10.02.2006р, та розташовані на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні Іпотекодавця на підставі рішень виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26.02.1998р № 224 та 12.12.1998 № 1572. У разі, якщо протягом строку дії Договору Іпотекодавець стане власником земельної ділянки, на якій розташований Предмет іпотеки, вказана земельна ділянка стає частиною Предмета іпотеки з моменту одержання Іпотекодавцем відповідного державного акта на право власності на земельну ділянку. (т.1, а.с. 20-22)

Як свідчать матеріали, в тому рахунку і висновок судово-економічної експертизи № 25/25/2016 від 30.11.2017р, та підтверджується сторонами у справі, в рамках Кредитного договору Відповідачем були отримані кредитні кошти АКБ «Трансбанк» в сумі 3 655 000,00 грн. Відповідно до умов Кредитного договору (в новій редакції, визначеній Додатковою угодою від 07.09.2009р.) Позивачем було надано транш Відповідачу в сумі 345 000,00 грн. Таким чином, загальна сума кредитних коштів отриманих Відповідачем за Кредитним договором, становить 4 000 000,00 грн.

Позивач стверджує, що зобов'язання за Кредитним договором Відповідачем не виконані, і прострочена заборгованість ТОВ «Оспром» перед АТ «Укрексімбанк» складає 20 786 931,26 грн.. з яких: 4 000 000,00 грн. - основний борг; 4 668 631,86 грн. - проценти, нараховані станом на момент подання позову, за період з 01.07.2010р по 31.03.2016р; 1 680 267,36 грн. - проценти, донараховані банком за період з 01.04.2016р по 31.03.2018р; 11 325,00 грн. - комісія за управління, нарахована за період з 01.10.2010р по 27.12.2011р; 4 225 588,79 грн. - пеня, нарахована в межах річного строку позовної давності за період прострочення з 15.04.2015р по 14.04.2016р; 782 465,75 грн. - три відсотки річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України; 5 418 652,50 грн. - інфляційні нарахування відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за період жовтень 2011 року по лютий 2018 року.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти позову посилаючись на безпідставність нарахування відсотків за користування грошовими коштами та нарахування штрафних санкцій у зв'язку із наявністю прострочення кредитора у відповідності до вимог ст. 613 ЦК України, оскільки Банком 02.11.2009 р. не було надано траншу згідно Кредитного договору, та безпідставність нарахування відсотків за користування грошовими коштами починаючи з 28.09.2009 р., оскільки з настанням цієї дати закінчився строк дії Кредитного договору.

В ході розгляду справи з метою визначення дійсного розміру заборгованості Відповідача за Кредитним договором, ухвалою суд від 31.10.2016р. призначено судову економічну експертизу у даній справі.

Відповідно до висновку експерта № 25/25/2016 від 30.11.2017 р. складеного за результатами проведення судової економічної експертизи по першому питанню, документально підтверджується визначена Позивачем заборгованість Відповідача по кредиту (тілу кредиту) за Кредитним договором №74309К6/151109К29/2088 від 30.05.2007р з урахуванням додаткових угод укладених до нього, станом на 14.04.2016р. у сумі 8 679 954,86 грн., яка складається з: - заборгованість по кредиту (тілу кредиту) у сумі 4 000 000,00 грн.; - заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами у сумі 4 668 631,86 грн.; - заборгованість по комісії за користування кредитними коштами у сум 11 325,00 грн.. Однак, у зв'язку з відсутністю в матеріалах господарської справи №902/326/16 та додатково наданих на дослідження документах меморіальних ордерів та виписок по рахункам на яких банк здійснював облік щодо нарахування пені по кредиту, пені по відсоткам та пені по комісії, а також відображав сплату ТОВ «Оспром» заборгованості по пені за кредитним договором з урахуванням додаткових угод укладених до нього в період з 30.07.2009 по 14.04.2016 документально підтвердити чи спростувати визначену банком заборгованість по пені за прострочення термінів сплати заборгованості по кредиту, пені за прострочення термінів сплати відсотків та пені за прострочення термінів сплати комісії за управління кредитом згідно кредитного договору з урахуванням додаткових угод укладених до нього, станом на 14.04.2016 року не видається за можливе.

По другому питанню експертом визначено два варіанта проведення нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасне погашення відсотків. Згідно 1-го варіанту визначено пеню за несвоєчасне погашення кредиту - 2 030 835,84 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків -2 140 891,84 грн. , 5 762,50 грн. - пеня за прострочення термінів сплати комісії за управління кредитною лінією. Згідно 2-го варіанту визначено пеню за несвоєчасне погашення кредиту - 876 205,70 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків -978 521,50 грн. , 2 486,23 грн. - пеня за прострочення термінів сплати комісії за управління кредитною лінією.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що між позивачем та Позичальником укладено кредитний договір правовідносини по якому врегульовано в главі 71 Цивільного кодексу України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема в ст. 1054 Цивільного кодексу України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, умовами Договору (з урахуванням внесених змін) встановлено остаточну дату повернення кредиту - не пізніше 28.09.2011р.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Також суд зазначає, що за нормами статті 1048 Цивільного кодексу України (проценти за договором позики) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.5.1. Кредитного договору ( в редакції Додаткової угоди № 74309К6/151109К29/2088-2 від 07.09.2009р) визначено, що Позичальник сплачує Банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2. Договору, у валюті кредиту. Такі проценти нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця ( у січні та травні - до 15 числа) на рахунок, зазначений у п. 3.8 цієї Угоди. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній період нарахування процентів підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

За період з 30.05.2007р по 31.03.2016р нараховано 5 512 123,18 грн. процентів, з яких Відповідачем сплачено 843 491,32 грн. Заявою про збільшення розміру позовних вимог № 074-09/268 від 10.04.2018р, Позивачем, окрім заявлених в позові процентів, заявлено до стягнення 1 680 267,36 грн. процентів за період з 01.04.2016р по 31.03.2018р.

З урахуванням наведеного, Позивачем правомірно нараховано проценти за користування кредитом. Перевіривши наданий позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог № 074-09/268 від 10.04.2018р розрахунок заборгованості по нарахованим процентам, суд встановив, що даний розрахунок є арифметично вірним та здійснений у відповідності до умов Кредитного договору.

Наведеним спростовуються доводи Відповідача про безпідставність нарахування відсотків за користування грошовими коштами починаючи з 28.09.2009 р., оскільки з настанням цієї дати закінчився строк дії Кредитного договору, відповідно і у Банку відсутні підстави нарахування відсотків за користування грошовими коштами починаючи з 29.09.2009 р.

Не знайшли свого підтвердження і заперечення Відповідача про безпідставність нарахування відсотків за користування грошовими коштами та нарахування штрафних санкцій у зв'язку із наявністю прострочення кредитора у відповідності до вимог ст. 613 ЦК України, оскільки Банком 02.11.2009 р. не було надано траншу згідно Кредитного договору, оскільки матеріалами справи підтверджується виконання Позивачем зобов'язань за Кредитним договором.

Окрім того, Позивачем заявлено до стягнення заборгованість по комісії за користування кредитними коштами згідно Кредитного договору за період з 01.10.2010р по 27.12.2011р в сумі 11 325,00 грн.

За змістом п. 4.1.1. Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди № 74309К6/151109К29/2088-2 від 07.09.2009р) Позичальник зобов'язаний сплатити Банкові комісію за управління кредитом в розмірі, зазначеному в п. 3.2. цього Договору. Комісія за управління кредитом нараховується за період нарахування комісії за управління кредитом у національній валюті за курсом Національного банку України на дату нарахування і підлягає сплаті щосімяця до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, (у січні та травні - до 15 числа) на рахунок, зазначений у п. 3.8. цього Договору. Комісія за управління кредитом за останній період нарахування комісії за управління підлягає сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом.

Як свідчать матеріали справи за період з 30.07.2009р по 27.12.2011р Позивачем було нараховано 20 585,00 грн. комісії за користування кредитними коштами, з яких Відповідачем сплачено 9 260,00 грн.

Відтак, заборгованість Відповідача по комісії за користування кредитними коштами становить 11 325,00 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4 225 588,79 грн за період прострочення з 15.04.2015р по 14.04.2016р., з яких: 2 060 444,44 грн. - сума пені за прострочену заборгованість по кредиту; 2 159 310,72 грн. - сума пені за прострочену заборгованість зі сплати відсотків; 5 833,63 грн. - сума пені за прострочену комісію за управління кредитом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. Кредитного договору ( в редакції Додаткової угоди № 74309К6/151109К29/2088-2 від 07.09.2009р), у разі невиконання зобов'язань згідно пп.3.4.1., 3.5.1., 4.1. цього Договору Позичальник сплачує Банкові пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2. цього Договору, і підлягає сплаті на рахунок зазначений у п. 3.8. цього Договору.

Отже, оскільки Відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та сплати комісії, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення пені.

Дослідивши матеріали справи, розрахунок пені, викладений у висновку судово-економічної експертизи № 25/25/2016 від 30.11.2017р., суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з Відповідача 2 060 444,44 грн. пені за порушення строків погашення кредиту за Кредитним договором, 2 159 310,72 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом за Кредитним договором, 5 833,63 грн. пені за порушення строків сплати комісії за управління кредитом за Кредитним договором.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 782 465,75 грн. трьох відсотків річних та 5 418 652,50 грн інфляційних нарахувань.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд вважає їх арифметично вірними.

З урахуванням наведеного вище, в його сукупності, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права.

Поряд з цим відповідачем по справі подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача.

Розглядаючи дану заяву суд виходить з наступного.

Згідно із п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з умов Кредитного договору його сторонами встановлено як строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, кінцевий строк повернення кредиту - не пізніше 28.09.2011 р. (пункт 3.2.2 Кредитного договору з урахуванням змін, внесених Додатковим договором від 11.03.2010 р.).

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, аналізуючи умови Кредитного договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено 28.09.2011р., повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення, - 28.09.2011р.

З огляду на матеріали справи вбачається, що Позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до ТОВ "Оспром" про стягнення 12 905 545 грн. 65коп. - 14.04.2016р., що підтверджується штемпелем Господарського суду Вінницької області на позовній заяві, в той час як строк позовної давності сплив -28.09.2014р.

Щодо посилань позивача на переривання строку позовної давності у відповідності до положень ст. 264 ЦК України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 29.03.2012р заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці із позовною заявою про стягнення з ТОВ «Оспром», ОСОБА_1, Семенкова О.І. заборгованості по кредитному договору № 74309К6/151109К29/2 088 від 30.05.2007р. в сумі 5 749 039,58 грн. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.10.2014р у цивільній справі №127/12182/13-ц позовну заяву Заступника прокурора області в інтересах держави в особі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Укрексімбанк» у м.Вінниці до ТОВ «Оспром», ОСОБА_1, Семенкова О.І. про стягнення заборгованості за кредитним договором №74309К6/ 151109 К29/2088 від 30.05.2007 року в частині вимог до ОСОБА_1 залишено без розгляду. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.02.2015р у даній справі позов було задоволено частково, зокрема стягнуто з ТОВ «Оспром» на користь ПАТ «Державного експортно - імпортного банку України» в особі філії ПАТ «Укрексімбанк» у м. Вінниці заборгованість по кредитному договору №74309К6/151109К29/2088 від 30.05.2007р в розмірі 5 517 377,57 грн., а також судовий збір на користь держави в розмірі 3219 грн. в решті вимог - відмовлено.

Верховний суд України за наслідками перегляду судових рішень в даній справі постановою від 17.02.2016р у справі №6-1965цс15 скасував рішення Вінницького міського суду від 10 лютого 2015 року в частині позовних вимог заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Вінниці до ТОВ «Оспром» про стягнення заборгованості за кредитним договором, а провадження в цій частині закрито. Підставою задля закриття провадження Верховний Суд України вказав на порушення правил підвідомчості, оскільки такий позов повинен був розглядатись за правилами господарського судочинства.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що подання позову з недодержанням правил підсудності, не перериває перебігу строку позовної давності (Правова позиція Верховного Суду України від 24.05.2017р. у справі №6-1763цс16).

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.04.2012 року у справі №6/3(02-2)/2012/5003 відмовлено заступнику прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" у м. Вінниці у прийнятті позову ТОВ "Оспром", Семенкова О.І., ОСОБА_1 про стягнення 5749039,58 грн.

Відтак суд приходить до висновку, що з урахуванням правової позиції Верховного Суду України від 24.05.2017р. у справі №6-1763цс16 відмова у прийнятті позовної заяви також не є підставою задля переривання перебігу строків позовної давності.

З матеріалів господарської справи судом також було встановлено, що 10.06.2013 р до Вінницького міського суду Вінницької області звернулось ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Вінниці з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2013 року відкрито провадження у справі №127/13803/13-ц за вищевказаним позовом.

У відповідності до ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Натомість ч. 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Частиною 1 ст. 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Статтею 1 ЗУ «Про іпотеку» розкрито поняття «майнового поручителя», зокрема майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

У відповідності до положень ст. 11 ЗУ «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

З огляду на положення ст. 510, 583 ЦК України, ст. 1, 11 ЗУ «Про іпотеку» суд приходить до висновку, що майновий поручитель не являється боржником в розумінні ст. 510 ЦК України, відтак подання позову до майнового поручителя не перериває строк позовної давності за зобов'язаннями боржника у правовідносинах, що виникли між Позивачем та Відповідачем в розумінні положення ч.2 ст. 264 ЦК України.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відтак, у розумінні наведених приписів законодавства стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі № 6-1138цс15).

З огляду на правову природу пені, яка нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язань, строк позовної давності в один рік, дату звернення позивача з позовом до суду - 14.04.2016 р. (відбиток штемпеля на позовній заяві), враховуючи клопотання та письмові пояснення відповідача про застосування строків позовної давності, суд вважає, що стягненню підлягає пеня в межах попереднього року до дня подання позову.

Однак ч. 1 ст. 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Оскільки, вимоги про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 74309К6/151109К29/2088 від 30.05.2007р в сумі 20 786 931,26 грн., з яких: 9 418 652,50 грн. - основний борг з врахування індексу інфляції; 6 348 899,22 грн. - проценти; 11 325,00 грн. - комісія за управління кредитом; 4 225 588,79 грн. - пеня; 782 465,75 - 3 % річних., які, враховуючи зміни внесені до Кредитного договору додатковим договором 11.03.2010р., мали бути погашені у строк до 28.09.2011р. включно, заявлено після спливу трирічного строку позовної давності, тому вимоги Позивача не підлягають задоволенню.

Твердження позивача яке відображене у запереченнях на заяву ТОВ «Оспром» щодо застосування строків позовної давності вих. № 074-09/263 від06.04.2018 року, що пропуск строків позовної давності не є обґрунтованою підставою задля відмови у задоволенні позову є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам ч.4 ст. 267 ЦК України.

Окрім того суд зважає на п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, згідно якого кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства». (Правова позиція Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі №6-68цс15).

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів наведених вище.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходь з наступного.

Частиною 1 ст. 4, підпунктом 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду, зокрема станом на 03.09.2015) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206 700,00 грн).

При зверненні до суду з позовною заявою № 074-09/482 від 14.04.2016р Позивачем сплачено судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову в розмірі 193 583,18 грн.

Під час розгляду справи у суді Позивачем була подана заява № 074-09/268 від 10.04.2018р. про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої ціна позову збільшилась до 20 786 931,26 грн. До зазначеної заяви Позивачем долучено меморіальний ордер № 169349 від 10.04.2018р про сплату судового збору в розмірі 13 116,82 грн. При цьому Позивач виходив з того, що при визначені розміру судового збору при збільшенні розміру позовних вимог, застосовуються умови, що діяли на момент подання позовної заяви, і останнім, відповідно до чого сплачено максимальний розмір судового збору (193 583,18 грн + 13 116,82 грн = 206 700,00 грн)

Заява № 074-09/268 від 10.04.2018р. прийнята судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі від 12.04.2018р.

Згідно приписів Господарського процесуального кодексу України, які діяли на момент подання заяви про збільшення позовних вимог, у разі прийняття судом такої заяви, то має місце нова ціна позову, виходячи з якої вираховується і сплачується судовий збір та виходячи з якої судом вирішується спір.

З урахуванням того, що заява про збільшення ціни позову була подана 11.04.2018р, то для визначення судового збору, який підлягає сплаті у зв'язку із збільшенням ціни позову слід враховувати положення законодавства, яке є чинним станом на момент подання такої заяви.

Частиною 1 ст. 4, підпунктом 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції станом на 13.03.2018р) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням наведено, розмір судового збору з ціни позову, з урахуванням заяви № 074-09/268 від 10.04.2018р. про збільшення розміру позовних вимог, становить 311 803,96 грн.

Зі змістом п. 2.8. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК.

Виходячи з положень наведених норм, зважаючи на розмір сплаченого Позивачем судового збору, з останнього слід стягнути до Державного бюджету 105 103,96 грн недоплоченого судового збору.

Також суд зважає на призначення в даній справі судово-економічної експертизи, витрати за проведення якої покладено на Відповідача.

З огляду на приписи ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України зазначені витрати покладаються судом на відповідача, як особу, внаслідок неправильних дій якої виник даний спір.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний експертно-імпортний банк» (вул. Горького, 127, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 00032112) в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Вінниці (вул. М.Овода, 51, корп. 1, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 24896705) в доход Державного бюджету України 105 103 (сто п'ять тисяч сто три) грн. 96 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У зв'язку з перебуванням судді на лікуванні повний текст рішення складено та підписано 22 червня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу (вул. Горького, 127, м. Київ, 03150; вул. М. Овода, 51, корп. 1, м. Вінниця, 21050)

4 - відповідачу (вул. Привокзальна, 40, м. Вінниця, 21101)

5 - третій особі (АДРЕСА_1)