Справа № 441/173/17 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.

Провадження № 22-ц/783/4290/17 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року м.Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Брикайло М.В.,

з участю: позивача ОСОБА_2, її представника -

ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 11 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, третя особа - ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 11.05.2017року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, терміном на 2 місяці, який рахувати з дня вступу рішення в законну силу.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_4, просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що вказані позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері не є такими, що не залежали від її волі, не є непереборними та такими, що створювали для неї істотні труднощі для прийняття спадщини. На думку апелянта, наведені позивачем причини не перешкоджали їй подати до нотаріальної контори протягом встановленого законом шестимісячного строку заяви про прийняття спадщини після смерті матері. Апелянт не погоджується із висновком суду про те, що у позивача не було необхідності подавати таку заяву до нотаріуса, оскільки вона є обдарованою за договором дарування, укладеним батьком у її користь на спірне нерухоме майно. Звертає увагу, що визнання відповідачем ОСОБА_7 (батьком позивача і апелянта) позову не може братись до уваги, оскільки таке визнання порушує його (апелянта) права, як спадкоємця, який прийняв спадщину після смерті матері, що встановлено рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 30.01.2017 року, яке набрало законної сили.

Після відкриття апеляційного провадження в даній справі та призначення справи до розгляду в апеляційному суді, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер відповідач ОСОБА_7 - батько позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_6 (актовий запис про смерть №13 від 26.04.2018 року), однак, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для залучення до участі у справі його правонаступників немає, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідача ОСОБА_4 та третьої особи ОСОБА_6 в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_4 та третя особа ОСОБА_6 є рідними братом та сестрами між собою і, відповідно, дітьми спадкодавця ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

На момент смерті спадкодавця ОСОБА_8 разом з нею були зареєстровані та проживали її чоловік ОСОБА_7 та син ОСОБА_4

Спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не заводилась.

Предметом спору є нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка, які знаходяться в АДРЕСА_1 і на момент смерті спадкодавця ОСОБА_8 були зареєстровані на праві приватної власності за її чоловіком - ОСОБА_7, який на підставі договорів дарування від 08.10.2015 року подарував вказане нерухоме майно позивачеві ОСОБА_2

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 30.01.2017 року у справі №441/821/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, державного кадастрового реєстратора відділу Держгеокадастру у Городоцькому районі Львівської області, третьої особи - Городоцької державної нотаріальної контори, про визнання недійсними договорів дарування та зобов'язання до вчинення дій, яке набрало законної сили (а.с.3-6), визнано частково недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 08.10.2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Городоцької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №871 в частині дарування його 1/4 частки, та визнано частково недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2500 га, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), укладений 08.10.2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Городоцької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за №872 в частині дарування її 1/4 частки.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування одержують спадкоємці за законом, коло яких визначено ст.ст.1261-1265 цього Кодексу, зокрема, спадкоємці першої черги (діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки).

У відповідності до ст.1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

У відповідності до вимог ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

У відповідності до ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК).

Статтею 1269 ЦК України закріплено обов'язок спадкоємця, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст.1270 ЦК України, така заява повинна бути подана протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини (ч.2 ст.1272 ЦК).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч.3 ст.1272 ЦК).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 14.09.2016 року (Справа №6-1215цс16), за змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини за законом після смерті своєї матері ОСОБА_8 нотаріусу у встановленому законом порядку не подавала, оскільки була власником спірного нерухомого майна на підставі договорів дарування від 08.10.2015 року, укладених між нею та її батьком ОСОБА_7 до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її матері з ІНФОРМАЦІЯ_1, і лише після визнання частково недійсними цих договорів за рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 30.01.2017 року вона одразу, у лютому 2017 року звернулась до суду із вказаним позовом для реалізації свого права на спадкування за законом належної їй, як спадкоємцю першої черги за законом, частки в спадковому майні (спадковим майном є 1/4 частина житлового будинку та земельної ділянки в АДРЕСА_1) разом з іншими спадкоємцями цієї черги.

Отже, за таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до визнання за вказаним вище рішенням суду від 30.01.2017 року укладених на користь позивача договорів дарування частково недійсними позивач ОСОБА_2 не мала підстав для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, оскільки вона була власником усього цього нерухомого майна, що і є, на переконання колегії суддів, тією об'єктивною перешкодою, через яку вона пропустила строк, встановлений ст.1270 ЦК України, для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини, а тому ця причина є поважною для визначення позивачеві додаткового строку в порядку ч.3 ст.1272 ЦК України.

Безпідставними є також інші посилання апелянта на відсутність визначених законом підстав для задоволення позову ОСОБА_2, оскільки позивач до звернення до суду із вказаним позовом зверталась до нотаріуса, яким їй спочатку було усно роз'яснено про пропущення нею строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері та про необхідність звернення до суду з позовом в порядку ст.1272 ЦК України, а пізніше, вже постановою від 08.05.2017 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (а.с.36, 104-105).

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, на які сторони посилались в обгрунтування своїх вимог та заперечень, не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 14 червня 2018 року.

Головуючий: Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.