АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 22-ц-28103/11 Головуючий суддя І інстанції Ткаченко
Провадження № 22-ц/2090/336/2012 Суддя доповідач Кокоша В.В.
Категорія:
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2011 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Кокоші В.В.,
суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,
при секретарі: - Давшан А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» - про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди
встановила:
У вересні 2011 року ОСОБА_5 звернулася в суд із вказаним позовом.
В обгрунтування своїх вимог зазначала, що вона працювала на посаді оператора поштового зв'язку в Центрі поштового зв'язку №6 Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
Наказом №495-к від 5 липня 2010 року її звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію.
При звільненні з роботи відповідач не виплатив їй заробітну плату за липень 2010 року у сумі 2 299 грн. 03 коп., а також не провів виплату всіх сум належних їй при звільненні з роботи.
Діями відповідача їй завдано моральної шкоди, оскільки вона у зв'язку з неотриманням заробітної плати не мала змоги придбавати для себе ліки, предмети першої необхідності, продукти харчування, сплачувати комунальні послуги.
Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 47, 115-117 КЗпП України, ОСОБА_5 просила суд стягнути з Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на її користь заборгованість по заробітній платі за липень 2010 року у сумі 2 299 грн. 03 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 17 772 грн. 54 коп., моральну шкоду у сумі 5 000 грн.
Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 листопада 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач своєчасно виплатив позивачці заробітну плату за липень 2010 року, а тому підстави для стягнення з нього на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди, відсутні.
Проте погодитися повністю з таким висновок суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням нормам матеріального і процесуального права.
йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним орган&gн; належних звільненому працівникові сум у строки, зазначеній ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 працювала на посаді оператора поштового зв'язку 1 класу в Центрі поштового зв'язку №6 Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
Наказом №495-к від 5 липня 2010 року її звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а. с.4-6).
В день звільнення відповідач не виплатив позивачці всіх сум, що належали їй від підприємства.
5липня 2010 року ОСОБА_5 видала доручення ОСОБА_6, підписи в якому посвідчені начальником Центру поштового зв'язку №6, згідно з яким уповноважила останню отримати від підприємства нараховану їй заробітну плату за червень 2010 року та інші грошові виплати (а. с. 34).
6липня 2010 року ОСОБА_6 за довіреністю отримала в касі відповідача за платіжними відомостями №1564, №1565 заробітну плату ОСОБА_5 за червень 2010 року у сумі 703 грн. 43 коп. та у сумі 732 грн. 12 коп. відповідно (а. с. 33,35).
Наказом виконуючого обов'язки директора Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» №497 від 20 липня 2010 року ОСОБА_5 надано одноразову грошову виплату у сумі 1 199 грн. (а. с. 21).
Крім того, у липні 2010 року відповідачем нарахована ОСОБА_5 заробітну плату за липень 2010 року пропорційно відпрацьованому часу у сумі 195 грн. 49 коп., а також компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 904 грн. 54 коп.
Загальна сума нарахувань ОСОБА_5 за липень 2010 року склала 2 299 грн. 03 коп., а сума, яка підлягала виплаті позивачці на руки після справляння та сплати обов'язкових платежів, становила 1 173 грн. 39 коп. (а. с. 7).
23 липня 2010 року ОСОБА_6 за довіреності отримала в касі відповідача за платіжною відомістю №1719 заробітну плату ОСОБА_5 за липень 2010 року, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та одноразову грошову виплату у сумі 1 173 грн. 39 коп. (а. с. 37).
Наведене свідчить, що при звільненні позивачки з роботи, відповідач провів виплату всіх сум. що належали ОСОБА_5 від підприємства, не в день її звільнення, а лише 23 липня 2010 року.
За таких обставин, суд правильно дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на користь позивачки заробітної плати за липень 2010 року та моральної шкоди.
В той же час, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 щодо стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку за необґрунтованістю позовних вимог, суд допустився помилки.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до роз'яснень, викладених в абз. 5,6,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплата праці», не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строю звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необгрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.
Глава XV КЗпП України не передбачає винятків щодо застосування строків звернення до суду. Тому і правило ст. 238 КЗпП про право органу, який розглядає спір, постановити рішення про виплату працівникові належних йому сум (крім передбачених ст. 235 КЗпП виплат середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи) без обмеження будь-яким строком застосовується за умови додержання строків звернення за вирішенням спору.
Судовою колегією встановлено, що відповідач порушив строки проведення розрахунку при звільненні ОСОБА_5, оскільки виплату всіх сум, що належали їй від підприємства, здійснив не в день звільнення, а 23 липня 2010 року.
В той же час, ОСОБА_5 пропустила трьох місячний строк на звернулася з позовом до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки звернулася в суд з позовом про вирішення трудового спору лише 5 вересня 2011 року.
З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 до Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відмовити у зв'язку з пропуском позивачкою строку на звернення до суду за вирішенням трудового спору.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 незаконно отримала для неї за довіреністю заробітну плату за липень 2010 року, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, одноразову грошову виплату, не можуть бути прийняті до уваги судової колегії.
Матеріали справи свідчать, що 5 липня 2010 року ОСОБА_5 з власної ініціативи видала доручення ОСОБА_6, підписи в якому посвідчені начальником Центру поштового зв'язку №6, згідно з яким уповноважила ОСОБА_6 отримати від підприємства нараховану їй заробітну плату за червень 2010 року та інші грошові виплати.
Зазначене доручення надавало відповідачу право виплатити ОСОБА_6 заробітну плату для позивачки за червень 2010 року, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, одноразову грошову виплату, які підлягали передачі ОСОБА_5
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 про те, що судом не розглянуто питання відносно лікарняного листа, оскільки з 24 червня 2010 року по 3 липня 2010 року вона перебувала на лікарняному, не можуть бути прийняті до уваги.
Вказані вимоги ОСОБА_5 раніше не заявлялися та не були предметом розгляду суду першої інстанції.
Матеріали справи не містять лікарняного листа, виданого медичним закладом ОСОБА_5, який свідчив би про хворобу позивачки.
Не надані такі докази позивачкою і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. З ч. 1 ст. 307, п. п. З, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 листопада 2011 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_5 до Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити у зв'язку з пропуском строю, на звернення до суду за вирішенням трудового спору.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення а бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної.
Головуючий
Судді