АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадж. №22ц-774/7784/2013 Голов.1-ї ОСОБА_1
Категорія 27 Доповідач – Колодяжна Н.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 жовтня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :
головуючого – судді- Колодяжної Н.Є.
суддів – Осіяна О.М., Глущенко Н.Г.
при секретарі - Надтока А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ТОВ “Будівельна компанія “Станіславінвестбуд” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ “Передмістя 2000”, ОСОБА_4 – про визнання недійсним договору позики, визнання зобов*язань за договорами поруки припиненими, –
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі зацікавлена особа-ініціюючий кредитор у справі про банкрутство позивача- Чорнописька О.Я. просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ від 22 березня 2013р., яким відмовлено у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та закону.
Під час вирішення спору судом 1-ї інстанції встановлено законність укладеного між фізичними особами договору позики і на його виконання трьох договорів поруки з фізичною та юридичними особами та недоведеність позовних вимог щодо фіктивності договору позики. За відсутності підстав для визнання зазначеного договору недійсним, суд відмовив також у вимогах про визнання припиненими та нікчемним договорів поруки.
Апеляційний суд вважає рішення таким, що повинне бути залишеним без змін.
Правилами ст.1046 ЦКУ передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов*язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Встановлено, що 06.12.2010 між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_3 укладено письмовий договір позики на суму 12 000 000грн. із зобов*язанням повернути гроші до 31.05.2011., а додатковою угодою строк продовжено до 15.07.2011. Угодою від 15.06.2011. суму позики збільшено до 29 500 000грн.
Для забезпечення виконання зобов*язань ОСОБА_3 6.12.2010. ОСОБА_2 були укладені такі договори та додаткові угоди поруки: з ТОВ фірма “Екстім” (її правонаступник-ТОВ “Передмістя 2000”) у розмірі суми позики-29 500 000грн., штрафних санкцій та ін; з ОСОБА_4 в межах 20 000грн.; з ТОВ “Будкомпанія “Станіславінвестбуд” 15.06.2011. у розмірі суми позики, штрафних санкцій та ін. платежів.
30.11.2011. ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_3 та всіх поручителів з письмовими вимогами про сплату заборгованості за договором позики, після чого ОСОБА_4 частково погасив заборгованість ОСОБА_3 у сумі 5 000грн., а ТОВ “Передмістя 2000”- у ромірі 1 000грн.
З врахуванням встановлених обставин, наданих доказів, умов Договорів, додаткових угод позики, поруки та виходячи із вимог закону- ст.ст. 203, 215ч.1, 234ч.1, 1046, 1047 ЦКУ, - суд обґрунтовано зробив висновок про відсутність ознак фіктивності при укладенні договору позики, оскільки всі правовідносини між учасниками договорів відповідали вимогам закону, не суперечили іншим актам законодавства, вільному волевиявленню сторін та свідчать про реальне настання наслідків, обумовлених договорами і, зокрема, договором позики.
Суд 1-ї інстанції обгрунтовано не прийняв твердження позивача про відсутність у позикодавця значних коштів, її неспроможність позичити їх, оскільки таке спростовано доказами, доказів на спростування останніх позивач не надав.
Оскільки суд прийшов до вірного висновку про дійсність договору позики, - враховуючи вимоги ст.546ч.1, 559ч.1 ЦК щодо забезпечення виконання зобов*язань та підстав припинення поруки- слід вважати обґрунтованим його висновок про відсутність законних підстав для визнання припиненими договорів поруки та зобов*язань за ними.
Перевіривши доводи позивача про підписання договорів між ОСОБА_2 і ТОВ “Екстім” неуповноваженою особою, а також доводи щодо нікчемності договору поруки, укладеному з позивачем, як такого, що також підписаний неналежною особою, - суд обгрунтовано визнав ці доводи такими, що протирічать даним, що є в матеріалах справи, які свідчать про підписання договорів особою, наділеною законними повноваженнями, а також вимогам ст.207ч.2, 246ч.1 ЦК.
Доводи скарги є такими, що повторюють позовні твердження про підписання договору поруки від імені позивача неуповноваженою особою, які судом були повно досліджені з врахуванням вимог ст.10 ЦПК, та на які суд дав повну відповідь у рішенні.
Твердження про невірне застосування судом процесуального закону, а саме, розгляд справи у загальному суді, а не за правилами господарського судочинства, є помилковим, оскільки усі договори взаємопов*язані між собою, основним є договір позики, крім того, договір поруки, укладені між фізичними особами, що давало підстави для розгляду даної справи загальним судом.
Матеріальний закон застосований вірно. Рішення відповідає вимогам ст.ст.213,214 ЦПК .
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 – відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровськ від 22 березня 2013р. –– залишити без змін.
Ухвала чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена у 20 - денний строк у касаційному порядку.
С У Д Д І