Справа № 761/24810/14-ц

Провадження № 2/761/2798/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Яриновській Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в:

В вересні 2013р. позивач ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, в якому просив суд: звернути стягнення на предмети іпотеки за договором іпотеки №32-8AV/07-2006И від 13 липня 2006р. (далі по тексту - договір іпотеки), а саме: трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 109,7 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., та машиномісце за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 10,2 кв.м., встановити спосіб реалізації майна - шляхом проведення прилюдних торгів, визначити початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) та з вартості реалізації предмета іпотеки задовольнити вимоги позивача за кредитним договором № 32-8AV/07-2006И від 13 липня 2006р. (далі по тексту - кредитний договір) в розмірі 5169602,08 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги шляхом заміни первісного відповідача - ОСОБА_2, на належного відповідача ОСОБА_4, а згодом на належного відповідача - ОСОБА_1, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що власником предметів іпотеки (квартири та машиномісця в підземному паркінгу) є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22 лютого 2013р. №382, а в силу вимог ст. 23 Закону України «Про іпотеку» дія іпотечного договору не припинилась як на час відкриття ліквідаційної процедури, так і на дату продажу ліквідатором предметів іпотеки, на що банк згоди не давав та коштів від реалізації не отримував, позивач вважав, що має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку».

В свою чергу ОСОБА_2 було залучено до розгляду справи в якості третьої особи.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 13 липня 2006р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав позичальнику кредит в сумі 430000,00 дол. США, а ОСОБА_2 прийняв вказані кредитні кошти та зобов'язався належним чином їх використовувати та повернути банку кредит у порядку і на умовах, визначених у договорі. Однак, вказані зобов'язання позичальником виконані не були, станом на 02 вересня 2013р. загальна заборгованість по договору кредиту становить 5169602,08 грн. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 13 липня 2006р. було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передав у іпотеку банку трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 109,7 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м., та машиномісце в цьому ж будинку, загальною площею 10,2 кв.м.

Справа неодноразово розглядалась судами (рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 січня 2015р., у задоволенні позову -відмовлено. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015р. рішення першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду України від 26 жовтня 2016р. ухвали касаційної, апеляційної інстанцій та рішення суду першої інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції).

Представник позивача в судове засідання 15 червня 2018р. не з'явився, стороною позивача було подано клопотання про розгляд справи у відсутність сторони позивача, яка заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові, з урахуванням поданих уточнень, просив суд позов задовольнити. В процесі розгляду справи, 19 червня 2017р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва за клопотанням представника ПАТ «УкрСиббанк» призначено судово-будівельно-технічну експертизу. Експертом Київського НДІСЕ ОСОБА_5, складений висновок № 12319/17-42 від 17 лютого 2018р. щодо машиномісця. За вказаним висновком вартість машиномісяця станом на 17 лютого 2018р. становить 302685,0 грн.

У зв'язку з відсутністю доступу до об'єкту - предмету іпотеки, а саме до трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 судова-будівельно-технічна експертиза Київським НДІСЕ відносно вказаного майна (квартири) не проведена.

В ході розгляду справи представником позивача долучено до матеріалів справи Звіт суб'єкту оціночної діяльності України ТОВ «Ессет Експертайз» який складено 12 березня 2018р., щодо вартості трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, за яким вартість вказаного майна станом на 12 березня 2018р. становить 6463963,0 грн.

Відповідач та його представник, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, в судове засідання 15 червня 2018р. не з'явились, поважності причин неявки суду не повідомили. В порядку ст. ст. 27, 31 ЦПК України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017р. стороною відповідача було подано до суду письмові заперечення на позов, в яких сторона просила суд залишити позов без задоволення тому, що 02 лютого 2013р. було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири та під час придбання спірного майна відповідач не був повідомлений про перебування нерухомості в іпотеці. Крім того, на думку сторони відповідача скасування рішення господарського суду про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом не тягне за собою автоматичного поновлення застави чи іпотеки відносно до майна, яке було реалізоване під час аукціону з продажу майна банкрута.

Третя особа, про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, в судові засідання не з'явилася, поважності причин неявки суду не повідомила, пояснення на позов не подавались.

Враховуючи те, що справа перебуває в провадженні суду тривалий час, а також відсутністю від сторони відповідача та третьої особи відомостей про поважність причин неявки, суд вважає, за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 13 липня 2006р. між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у розмір 430000,0 дол. США, а останній зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти в порядку і на умовах, визначених договором.

На забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором між банком та боржником, 13 липня 2006р. було укладено договір іпотеки, відповідно до якого останній передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та машиномісце в підземному автопаркінгу вказаного будинку.

Внаслідок невиконання боржником зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором виникла заборгованість, яка станом на 02 вересня 2013р. складала 646766,18 дол. США, що в гривневому еквіваленті відповідало 5169602,08 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 14 лютого 2012р. фізичну особу - підприємця (ФОП) ОСОБА_2 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21 червня 2012р. затверджено реєстр вимог кредиторів до ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 218500749,1 грн., у тому числі грошові вимоги ПАТ «УкрСиббанк» на загальну суму 15137041,57 коп.

Ухвалою цього ж суду від 21 червня 2012р. скасовано обтяження нерухомого майна банкрута - ФОП ОСОБА_2 та виключено записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

В подальшому, 16 серпня 2012р. ліквідатором ФОП ОСОБА_2 було проведено аукціон з реалізації спірного майна ФОП ОСОБА_2 За підсумками торгів між ФОП ОСОБА_2 в особі ліквідатора ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договори купівлі-продажу квартири вищезазначених квартири та машиномісця, які в подальшому були продані відповідачу ОСОБА_1

Постановою Вищого господарського суду України від 25 грудня 2012р. було скасовано постанову Господарського суду Одеської області від 14 лютого 2012р., провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 припинено.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28 лютого 2013р. скасовано заходи, вжиті ухвалою цього ж суду від 21 червня 2012р., та відновлено записи щодо обтяження іпотекою нерухомого майна ОСОБА_2, в тому числі за договором іпотеки від 13 липня 2006р.

Таким чином, предмети іпотеки були реалізовані в межах ліквідаційної процедури з припиненням обтяжень у порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а на момент укладення договорів купівлі-продажу заборони відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не було.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).

Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку не доведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Статтею 23 цього Закону України визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 3 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації (аналогічні положення містяться й у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону).

Крім того, процедура державної реєстрації іпотек у спірний період регулювалась Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004р. № 410 (втратив чинність 31 січня 2013р.), та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013р. № 868 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі по тексту - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 74, 75 Порядку передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов у разі скасування незаконного судового рішення про скасування обтяження іпотекою нерухомого майна, на підставі якого з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину.

Отже, ухвалення судом рішення про скасування обтяжень нерухомого майна банкрута та виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності обтяження спірного нерухомого майна іпотекою на час його відчуження у процесі ліквідації іпотекодавця, таке обтяження є чинним з моменту його первинної реєстрації в цьому реєстрі. Зазначена правова позиція, була висловлена Верховним Судом України по зазначеній цивільній справі правовий висновок (справа № 6-1382цс16) та в силу ч. 5 ст. 411 ЦПК України є обов'язковою під час нового розгляду справи.

Беручи до уваги обставини справи та виходячи із сутності іпотеки та змісту правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, можна зробити висновок про те, що ефективним відновленням прав кредитора у зв'язку зі скасуванням незаконного судового рішення є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно як однієї із умов надання (отримання) кредиту.

Таким чином, до відповідача перейшли права та обов'язки іпотекодавця відносно спірного нерухомого майна (квартири та машиномісця) та з врахуванням ст. 23 Закону України «Про іпотеку», іпотека збереглася.

Таким чином, у зв'язку зі збереження іпотеки та відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про іпотеку» відповідач ОСОБА_1 набув всіх прав та обов'язків іпотекодавця, а у позивача збереглось право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки.

В ході розгляду справи доказів на підтвердження факту погашення заборгованості відповідачем та третьою особою не надано. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано.

Разом з тим, враховуючи позицію Верховного Суду (Великої Палати Верховного Суду) по справі № 235/3619/15-ц, зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Відповідно до ст. ст. 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначено в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень а сторони виконавчого провадження у разі незгоди з оцінкою мають право клопотати про її визначення в межах виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ході розгляду справи відповідачем інших доказів на спростування вказаного звіту не надано, належними та допустимими доказами не доведено що вартість є іншою, при цьому судом враховано положення ст. 109 ЦПК України.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги правові позиції Верховного Суду України, висловленої у постановах по справах №6-18цс15 від 04 березня 2015р., №6-42цс15 від 15 квітня 2015р., №6-85цс15 від 22 квітня 2015р., № 6-1935цс15 від 07 жовтня 2015р., правові позиції Верховного Суду у справі № 235/3619/15-ц від 21 березня 2018р., суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню, і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 646766,18 дол. США, яка складається з: заборгованості по кредиту - 380094,45 дол. США, що за курсом НБУ станом на 02 вересня 2013р. становить 3038094,94 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 225545,39 дол. США, що за курсом НБУ станом на 02 вересня 2013р. становить 1802784,30 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 12442,08 дол. США, що за курсом НБУ станом на 02 вересня 2013р. становить 99449,54 грн.; пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 28684,26 дол. США, що за курсом НБУ станом на 02 вересня 2013р. становить 229273,30 грн., слід звернути стягнення на предмети іпотеки за договором іпотеки, які належать відповідачу на праві власності шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» визначивши початкову ціну продажу:

- квартири АДРЕСА_1, загальною площею 109,7 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м. на рівні 6463963,0 грн. (Звіт про оцінку цієї квартири від 12 березня 2018р.);

- машиномісця в будинку № АДРЕСА_1 загальною площею 10,2 кв.м. на рівні 302685,0 грн. (висновок експерта за результатами проведення судової оціночно - будівельної експертизи № 12319/17-42 від 17 січня 2018р.).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 12426,9 грн. (за подання позову, за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, за подання касаційної скарги на рішення першої та апеляційної інстанцій, за подання заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України) та витрат на проведення судової експертизи у розмірі 3168,0 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 109, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355, 411 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 512, 525, 526, 627, 629, 638, 1054 ЦК України; ст. ст. 1, 3, 12, 33, 35 - 39, 41 Закону України «Про іпотеку»; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012р., суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2), третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 32-8AV/07-2006И від 13 липня 2006р. у розмірі 646766 /шістсот сорок шість тисяч сімсот шістдесят шість/ дол. 18 центів США, що за курсом НБУ станом на 02 вересня 2013р. становить 5169602 /п'ять мільйонів сто шістдесят дев'ять тисяч шістсот дві/ грн. 08 коп., звернути стягнення на предмети іпотеки за договором іпотеки №32-8AV/07-2006И від 13 липня 2006р., а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 109,7 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м.; машиномісце в будинку № АДРЕСА_1 загальною площею 10,2 кв.м., які належать на праві власності ОСОБА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», визначивши початкову ціну продажу зазначених об'єктів нерухомості на рівні:

- квартири АДРЕСА_1, загальною площею 109,7 кв.м., житловою площею 73,2 кв.м. - 6463963,0 /шість мільйонів чотириста шістдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят три/ грн.;

- машиномісця в будинку № АДРЕСА_1 загальною площею 10,2 кв.м. - 302685,0 /триста дві тисячі шістсот вісімдесят п'ять/ грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 12426 /дванадцять тисяч чотириста двадцять шість/ грн. 90 коп.; витрати на проведення судової експертизи у розмірі 3168,0 /три тисячі сто шістдесят вісім/ грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 20 червня 2018р.

Суддя: