ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/2980/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

прокуратури - Зарудяна Н.О., Насадчук Ж.Д.,

позивача - Калусенко В.В.,

відповідача - Салазський О.С.,

третіх осіб - Котовський В.М., Солімчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Першого заступника прокурора Київської області, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 (судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) і рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 (суддя Бацуца В.М.) у справі

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державної акціонерної холдингової компанії "Артем", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Державного підприємства "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій",

про стягнення 54 370,08 грн, зобов'язання звільнити та повернути нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області із позовом в інтересах держави в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу "Славутич" (далі - ТОВ "ДОЗСТ "Славутич") про стягнення 18 123,36 грн заборгованості, 36 246,72 грн неустойки та зобов'язання звільнити і повернути позивачеві нерухоме майно площею 2 142,02 м2 Дитячого оздоровчого комплексу санаторного типу "Славутич" за договором оренди від 07.09.2010 № 36ВА-10 (далі - договір від 07.09.2010).

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 07.09.2010 щодо сплати у повному обсязі орендної плати за користування нерухомим майном та необхідністю повернення і звільнення нерухомого майна, орендованого за цим договором, у зв'язку із закінченням строку його дії та неповерненням відповідачем спірного майна.

ТОВ "ДОЗСТ "Славутич" у відзиві на позов заперечило проти позову, просило відмовити у його задоволенні, посилаючись, зокрема, на неповідомлення його в порядку, передбаченому законодавством, про припинення дії договору від 07.09.2010; внесення орендної плати за цим договором і відсутність заборгованості з орендної плати за ним, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків; факт реєстрації прав на спірне майно за Державним підприємством "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" (далі - ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій").

ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій " у відзиві на позов просило відмовити у його задоволенні, зазначаючи про непорушення прав позивача у спірних правовідносинах і посилаючись на те, що наразі підприємство перебуває у процедурі санації та є балансоутримувачем спірного майна.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.12.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про продовження дії договору від 07.09.2010 на той самий термін і на тих самих умовах, що передбачені договором, оскільки орендаря на було повідомлено про припинення дії цього договору у строки та у спосіб, визначені законом та договором. Господарським судом було оцінено листи від 21.06.2016 та від 10.04.2017, втім суд відхилив їх як неналежні докази у справі, визнав недоведеним матеріалами справи факт направлення відповідачеві листа від 21.06.2016 та з'ясував, що лист від 10.04.2017 було направлено відповідачеві поза межами встановленого законом тримісячного строку. Водночас суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення орендної плати на користь Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, оскільки воно не є стороною спірного договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 залишено без змін із тих же підстав, а апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - без задоволення.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі скаржник вважає порушення норм матеріального права, зокрема статей 74, 136, 287 Господарського кодексу України, статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Скаржник посилається на те, що перебування спірного майна на балансі не наділяє підприємство, у цьому випадку ДП "Український державний науково-технічний проектний інститут промислових технологій", правом повного господарського відання цим майном та зазначає, що державна реєстрація цього права оскаржується ним у судовому порядку. Міністерство також вважає спірний договір та додаткові угоди до нього незаконними, оскільки площа орендованого майна перевищує встановлений ліміт для державного підприємства - 200 м2, та акцентує, що з фактом передачі спірного майна на баланс державного підприємства відносини оренди припинено.

Водночас, не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, Перший заступник прокурора Київської області також подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.12.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі прокурор вважає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема частини 2 статті 291 Господарського кодексу України, статті 785 Цивільного кодексу України, частин 1, 2, 3 статті 17, частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статей 3, 20, 74, 76-79, 86, 236, 238, 240, 269, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор не погоджується із висновком судів про те, що до ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" перейшли всі права та обов'язки за договором оренди. Він акцентує, що Державна акціонерна холдингова компанія "Артем" не було стороною у розгляді справи № 911/2088/14, тому посилання судів на обставини, встановлені у зазначеній справі, як на преюдиційні, прокурор вважає помилковим. Водночас прокурор посилається на те, що державна реєстрація права повного господарського відання на спірні об'єкти за ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" оскаржується в судовому порядку Мінекономрозвитку, який є органом управління спірним державним майном. Крім того, прокурор наголошує, що укладенню договору оренди державного та комунального майна передує проведення відповідного конкурсу і ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" без його проведення не може виступати орендодавцем спірного майна; законодавством не передбачено направлення повідомлення орендодавцеві рекомендованим листом; що визнання орендодавця банкрутом, а також передача майна на баланс іншої особи, що відбулося у даному випадку, згідно з пунктами 11.9, 11.11 є підставою для припинення дії договору.

Від ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" надійшов відзив на касаційні скарги, в якому підприємство вважає доводи, викладені у касаційних скаргах, необґрунтованими та просить залишити без змін судові рішення у справі.

Водночас від ДП "Український державний науково-технічний і проектний інститут промислових технологій" надійшло клопотання про ознайомлення із матеріалами справи з можливістю зняття фотокопій, яке було задоволено Верховним Судом.

Від ТОВ "ДОЗСТ "Славутич" також надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких товариство просить касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення у справі - без змін як законні та обґрунтовані.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи і заперечення на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підстави для повного або часткового скасування рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду визначено статтею 310 цього Кодексу.

Згідно з положеннями наведеної норми судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, у тому числі, якщо судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні (пункт 3 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

Порядок ухвалення судових рішень визначено у статті 233 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

За змістом статті 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

При цьому статтею 283 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими статтею 240 цього Кодексу.

Як убачається із матеріалів справи, 18.04.2018 Київським апеляційним господарським судом у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено 23.04.2018.

Водночас, як убачається із матеріалів справи, вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції, оголошену 18.04.2018, складом суду не підписано, що в силу приписів пункту 3 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України має наслідком скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пункту 2 частини 1 статті 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Касаційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 у справі № 911/2980/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак