ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
№ 2а-4328/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді:Пісоцької О.В.
за участю:
секретаря
судового засіданні Кузьменкової С.П.,
- ОСОБА_3,
- представника Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації Недорака В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу
за позовною заявоюОСОБА_3
доГоловного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації
провизнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_3 (далі –ОСОБА_3, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації (далі –управління охорони здоров’я, відповідач) про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка виявилася у ненаданні відповіді на його звернення від 24 грудня 2008 року;
- зобов’язання управління охорони здоров’я протягом п’ятнадцяти днів надати, відповідно до законодавства, належну обґрунтовану відповідь на його звернення (заяву) від 24 грудня 2008 року;
- стягнути з відповідача на його користь сплачене державне мито в розмірі 3грн. 40коп.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 послався на те, що на його звернення від 24 грудня 2008 року відповідачем не була надана відповідь. Зазначена бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки суперечить Конституції України, Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію».
В судовому засіданні позивач уточнював позовні вимоги, а саме, просив суд визнати діяння органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб щодо приховування медичної інформації протиправними. Однак під час розгляду справи позивач на вирішенні вказаних уточнень не наполягав, оскільки, взагалі не отримав відповіді на заяву від 24 грудня 2009 року. Просив задовольнити його первісні позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, заперечував проти його задоволення, а в судовому засіданні зазначив, що позивачу було надано відповідь на його звернення з дотриманням місячного строку, передбаченого частиною першою статті 20 Закону.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 03 грудня 2009 року о 09год. 27хв. у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про задоволення позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої та другої Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Частиною четвертою статті 3 Закону визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Згідно частини першої статті 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Судом встановлено, позивачем подано до Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Бахтеєвої Т.Д. заяву від 24 грудня 2008 року про надання відповіді з повідомленням підстав, з яких адміністрація Київської міської клінічної лікарні №9 не вказала у листі від 17 квітня 2008 року діагноз «дісметаболічна діабетична енцефалопатія», що був встановлений ОСОБА_6 лікарем-невропатологом 27 червня 2003 року.
Департаментом розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України зазначене звернення ОСОБА_3 надіслано для розгляду до Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації з проханням розглянути порушені у зверненні питання та надати ґрунтовну відповідь заявнику, одночасно повідомивши про результати Голову Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я Бахтеєву Т.Д. та Департамент у термін до 12 лютого 2009 року.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення тощо.
Згідно статті 20 Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Представником відповідача під час судового засідання до матеріалів справи надано реєстраційно-контрольну картку Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення №Л-166, яка, на думку відповідача, є доказом надання 10 лютого 2009 року відповіді за №039-917/13 (а.с. 37) на звернення ОСОБА_3, отримане з Департаменту розвитку медичної допомоги Міністерства охорони здоров’я України 24 січня 2009 року за №3.09-Д-1/13/43. У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відповідь направлялася простим листом без повідомлення, оскільки направлення рекомендованих листів з повідомленням не передбачено. Позивач в свою чергу на пояснення представника управління охорони здоров’я зазначив, що будь-якої відповіді з боку відповідача не отримував.
Суд, оглянувши матеріали справи, дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів щодо направлення на адресу позивача у визначені законодавством строки вказаної кореспонденції, оскільки в реєстраційно-контрольній картці на звернення позивача (а.с 39) міститься дата (10 лютого 2009 року), що свідчить лише про виготовлення відповіді на звернення ОСОБА_3, а не про її надсилання.
Крім того, вказаним листом-відповіддю позивач повідомляється про наступне: «…За інформацією адміністрації Київської міської клінічної лікарні №9 ОСОБА_6, 1928 р.н. перебувала на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні з 26 червня 2003 року по 16 липня 2003 року. Із анамнезу – страждає на цукровий діабет з 1958 року, лікувалась нерегулярно, погіршився стан останні 2-3 дні, було блювання прийнятою їжею, головна біль. Оглянута черговим терапевтом, призначено обстеження та лікування згідно стандартів. 27 червня 2003 року оглянута невропатологом. На фоні загострення соматичної патології (цукровий діабет) невропатолог дає висновок: Дисметаболічна і діабетична енцефалопатія, прогресуючий перебіг. Гіпоглекемічна кома? Гострої неврологічної симптоматики на момент огляду не виявлено...»(а.с. 37).
Разом з тим, ознайомившись під час судового розгляду даної справи з вказаним вище листом управління охорони здоров'я, позивач зазначив, що саме таку відповідь він отримав 17 квітня 2008 року з Київської міської лікарні №9 (а.с. 6), яка і стала підставою його звернення до Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я з заявою від 24 грудня 2008 року.
Таким чином, зміст вказаного листа управління охорони здоров’я №039-917/13 від 10 лютого 2009 (а.с. 37), свідчить про те, що порушене питання позивачем фактично не розглядалось, оскільки не містить відповідних відомостей або роз’яснень щодо можливостей його з’ясування, що суперечить Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи ОСОБА_3
Суд, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення позивача, представника відповідача, надані під час розгляду справи, вважає заявлений адміністративним позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_3 від 24 грудня 2008 року за вхідним №3.09-Д-1/13/43.
Зобов’язати Головне управління охорони здоров’я та медичного забезпечення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати відповідь на звернення ОСОБА_3 від 24 грудня 2008 року за вхідним №3.09-Д-1/13/43 у строки визначеним Законом України «Про звернення громадян».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3грн. 40коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, встановленому статями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя О.В. Пісоцька