ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«10» грудня 2009 року Справа № 2-а-6207/08/1570
о11год.50хв. м.Одеса
У залі судових засідань №8
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Ісайко Л.О.
За участю представників сторін:
Від позивача: Піц І.М. – за довіреністю б/н від 30.06.2008р.
Від відповідача: Кучурка А.Р. – за довіренітсю №15823/01 від 03.11.2009р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кооперативного підприємства «Об’єднання громадського харчування Білгород-Дністровського районного споживчого товариства» до Білгород-Дністровської Об»єднаної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2007р. №0000052301/2 щодо визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 14 706,90 грн. з яких: 11 270,5грн. - основний платіж, 3 436,4грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 03.05.2007р. № 0000322301/0 щодо визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 26,50 грн.- застосованих штрафних (фінансових) санкцій, -
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшов адміністративний позов Кооперативного підприємства «Об’єднання громадського харчування Білгород-Дністровського районного споживчого товариства», в якому позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської Об»єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 03.05.2007р. №0000052301/2 щодо визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 14 706,90 грн. з яких: 11 270,5грн. - основний платіж, 3 436,4грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 03.05.2007р. № 0000322301/0, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26,50грн.
Відповідач – Білгород-Дністровська Об»єднана податкова інспекція Одеської області з позовними вимогами не згодна та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вихід.№9872/10 від 03.11.2008р.), посилаючись, зокрема, на те, що підставою для винесення рішення стало встановлення заниження позивачем податку на прибуток у перевіряємо му періоді на суму 11270,25грн. у тому числі: у 3 кв. 2005р. на 262,5грн. у Ікв. 2006р. на 30грн., у Зкв. 2006р. на 10978грн., зокрема, в порушення вимог п.п.4.1.6, п. 4.1 ст.4 , пп.. 1.22.2 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997р. №283/97-ВР позивачем у перевіряємому періоді не включено до складу валового доходу у податкову декларацію по податку на прибуток суму грошових коштів, отриманих платником податку як додаткові пайові внески на поповнення фінансових ресурсів підприємства, згідно постанови правління засновника Общепиту РайПО №7 від 11.05.2006р., у зв»язку з чим оскаржувані плдаткові повідомлення - рішення винесені податковим органом правомірно та з урахуванням положень чинного податкового законодавства.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2008р. було відкрито провадження у справі та запропоновано відповідачу у строк до 15.05.2008р. подати до суду письмові заперечення на позов та докази, які спростовують заявлені позовні вимоги.
Ухвалою суду від 15.05.2008р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в засіданні суду на 01.07.2008р.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15.02.2007р. на підставі направлення № 41/23 від 01.02.2007 року, виданого Білгород - Дністровською об»єднаною державною податковою інспекцією старшим державним податковим ревізором- інспектором сектору документальних перевірок відділу контрольно-перевірочної роботи Кривченковою Ніною Пилипівною, головним державним податковим ревізор інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Кот Оленою Олексіївною, старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Лутаєвою Людмилою Вікторівною, державним податковим інспектором відділу погашення прострочених податкових зобов»язань Грицьковою Мариною Дмитрівною на підставі п.1 ст.11 Закону України від 4 грудня 1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (із змінами та доповненнями) та відповідно до плану- графіка проведення документальних перевірок суб»єктів господарювання була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання в Об»єднанні громадського харчування Білгород-Дністровського районного споживчого товариства вимог податкового, іншого законодавства та валютного законодавства за період з 01.04.2005 року по 01.10.2006 року товідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами вказаної перевірки Білгород - Дністровською ОДПІ складений акт №498/2320-01780359 від 15.02.2007р. «Про результати виїзної планової перевірки Кооперативного підприємства «Об’єднання громадського харчування Білгород-Дністровського районного споживчого товариства» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 01.10.2006р.».
На підставі складеного акта перевірки №498/2320-01780359 від 15.02.2007р. Білгород - Дністровською ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2007р. №0000052301/0 щодо визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 14 706,90 грн. з яких: 11 270,5грн. - основний платіж, 3 436,4грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Непогодившись із вказаним податковим повідомленням- рішенням від 21.02.2007р. №0000052301/0, Кооперативне підприємство «Об’єднання громадського харчування Білгород-Дністровського районного споживчого товариства» звернулося до Білгород - Дністровської ОДПІ з первинною скаргою про його скасування.
За результатами розгляду первинної скарги Білгород - Дністровською ОДПІ прийнято рішення від 20.03.2007р. №3665/23-01, яким податкове повідомлення – рішення від 21.02.2007р. №0000052301/0 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, позивач звернувся із повторною скаргою (вхід. ДПА в Одеській області.№349-10 від 04.04.2007р.) до ДПА в Одеській області. За результатами розгляду повторної скарги ДПА в Одеській області прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги від 20.04.2007р. №9151/10/25-007, яким податкове повідомлення – рішення Білгород - Дністровською ОДПІ від 21.02.2007р. №0000052301/0 залишено без змін, а скаргу без задоволення, та збільшено суму штрафних(фінансових) санкцій на 26,5грн.
У зв»язку з чим, на підставі вищевказаного рішення ДПА в Одеській області від 20.04.2007р. №9151/10/25-007 про результати розгляду повторної скарги, Білгород - Дністровською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення – рішення від 03.05.2007р. №0000052301/2 на загальну суму 14706,9грн. (податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 11270,5грн., штрафні (фінансові) санкції у сумі 3436,4грн.), від 03.05.2007р. №0000322301/0, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26,5грн.
Повторна скарга позивачем була скерована також і до Державної податкової адміністрації України, проте з огляду на пропуск законодавчо визначених строків для оскарження була залишена без розгляду.
Так, на думку суду, донарахування позивачу податкових зобов’язань по податку на прибуток, та застосування штрафних (фінансових) санкцій по цьому податку здійснено Білгород-Дністровською ОДПІ неправомірно, безпідставно та в порушення приписів чинного податкового законодавства України з урахуванням наступного.
В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями) передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Як встановлено судом, 15 лютого 2007 року посадовими особами Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції проведена виїзна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Об'єднання громадського харчування Білгород-Дністровського районного споживчого товариства за період з 01.04.2005 року по 01.10.2006 року, про що складений акт перевірки про результати виїзної планової перевірки від 15.02.2007 року за № 498/2320-01780359. В результаті вказаної перевірки посадовими особами відповідача було встановлено, що Об'єднанням громадського харчування Білгород-Дністровського районного споживчого товариства порушені п.п. 4.1.1., п.п. 4.1.6 п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого, на думку податкового органу, позивачем було занижено податок на прибуток у перевіряємому періоді на суму 11270,5 грн.
Зокрема, як вбачається з акта перевірки №498/2320-01780359 від 15.02.2007р. «Про результати виїзної планової перевірки Кооперативного підприємства «Об’єднання громадського харчування Білгород-Дністровського районного споживчого товариства» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 01.10.2006р.», перевіркою встановлено, що в порушення вимог пп.4.1.6 , п.4.1 ст. 4, пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) скаржником не включено до складу валового доходу у податкову декларацію по податку на прибуток у перевірені періоди суму грошових коштів, отриманих платником податку як додаткові пайові внески на поповнення фінансових ресурсів підприємства, згідно постанови правління засновника Общепиту РайПО №7 від 11.05.2006р. У перевіряємому періоді до каси Об'єднання надійшли пайові внески на формування фінансових ресурсів згідно прибуткових касових ордерів на загальну суму 48711,87 грн. (у т.ч. у 4 кв. 2005р. - 1050грн., у 1 кв. 2006р. - 3750 грн., у 2 кв. 2006р. - 43911,87 грн.). У 1 кв. 2006р. (лютий 2006р.) згідно касових ордерів скаржником було повернено пайових внесків на формування фінансових ресурсів у сумі 3630 грн. Таким чином, у перевіряємому періоді Об'єднанням отримано від пайовиків внески на формування фінансових ресурсів, які не повернуті власникам, на загальну суму 45081,87 грн.
Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з пп.4.1.6. п.4.1. ст.4 вказаного Закону валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж встановлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України, в тому числі, видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню.
Відповідно до пункту «д» пп.4.4.2 п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).
Так, Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.01.2003 № 26 було затверджено Узагальнююче податкове роз»яснення щодо застосування підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" стосовно відображення в податковому обліку операцій з одержання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики).
Відповідно до п.1 Розділу І вказаного Роз'яснення, операція із запозичення коштів оформляється відповідно до вимог Глави 32 "Позика", статті 374 Цивільного Кодексу України згідно з якою, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. При цьому договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей, а зазначена вище операція запозичення коштів вважається операцією фінансового кредиту.
Відповідно до підпункту 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України від 22 травня 1997 року N 283/97 (із змінами і доповненнями) фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком - резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством у позику юридичній або фізичній особі на визначений термін, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.
Таким чином, кошти, що надаються іншими особами, ніж такими, що кваліфіковані як банківська установа або мають статус небанківських фінансових установ, фінансовим кредитом не вважаються.
Разом з тим, надання коштів у позику підприємству можливе й у разі, якщо кредитор не відноситься до вказаних вище кредитних установ, за умови дотримання сторонами (позикодавцем і позичальником) вимог глави 32 "Позика" Цивільного Кодексу України.
Відтак, беручи до уваги, що відповідно до цього типу договорів кошти передаються від одного суб'єкта правовідносин до іншого, а після закінчення терміну дії договору підлягають поверненню, то зазначені договори відповідно мають наслідком виникнення боргових зобов'язань, операції з якими з метою оподаткування відносяться до операцій особливого виду, а саме операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями, оподаткування яких регулюється приписами пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994р.
Відображення в податковому обліку коштів, наданих в позику, здійснюється відповідно до абзаців другого і третього підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Означеним підпунктом встановлено, що не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти, залучені платником податку, зокрема у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб-кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам — дебіторам, та залученням платником податку коштів або майна в довірче управління, коштів у депозит (вклад), у тому числі шляхом випуску ощадних (депозитних) сертифікатів, або на інші строкові чи довірчі рахунки, в тому числі шляхом емісії (випуску) облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів, а також поверненням платнику податку коштів або майна з довірчого управління, та основної суми депозиту (вкладу), у тому числі шляхом погашення (викупу) ощадних (депозитних) сертифікатів, або з інших строкових чи довірчих рахунків, відкритих іншими особами на користь такого платника податку, у тому числі шляхом погашення облігацій, векселів чи інвестиційних сертифікатів.
Таким чином, скільки підпунктом 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено виключення зі складу валових доходів підприємства-позичальника коштів, залучених у позику, то відповідно такі кошти включаються до валового доходу згідно із пунктом 4.1 статті 4 зазначеного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме— підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, як доходи від позареалізаційних операцій.
При цьому слід зазначити, що під позареалізаційними операціями слід розуміти діяльність підприємства, що безпосередньо не пов'язана з реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншого майна, включаючи основні фонди, нематеріальні активи, продукцію допоміжного і обслуговуючого виробництва.
Відповідно до п.1 Розділу 2 Узагальнюючого податкового Роз'яснення, затвердженого Наказом ДПА України №26 від 24.01.2003р. з моменту набрання чинності Законом України від 24.12.2002року N 349-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" операції з отримання та повернення сум поворотної фінансової допомоги (позики) оподатковуються у порядку, встановленому пунктом 1.22 статті 1 та підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону. Зокрема, зазначений порядок передбачає наступне: 1. Поворотна фінансова допомога надається на підставі договорів , які передбачають передання платнику податку у користування на визначений строк суми коштів без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. П. 6 - поворотна фінансова допомога, отримана до 1 січня 2003 року, оподатковується до 1 січня 2004 року за правилами, що діяли на момент її надання, а саме: п.6.1. - Платники податку, які відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997року N 283/97-ВР не включили суми такої допомоги до валових доходів, не включають її при поверненні до складу валових витрат. При цьому, виходячи з пункту 1 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 N 349-ІV, якщо платник податку - позичальник не включав до валового доходу суми отриманої поворотної фінансової допомоги, зазначене не вважається порушенням податкового законодавства.
Разом з тим, на виконання приписів ч.2 ст.71 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, Білгород-Дністровська ОДПІ не надала суду жодних належних доказів в підтвердження укладення позивачем будь-яких договорів на отримання відповідних сум поворотної фінансової допомоги, як то передбачено положеннями чинного податкового законодавства України.
Крім того, як встановлено судом та вбачається з акта перевірки №498/2320-01780359 від 15.02.2007р., перевіряючими до сум поворотної фінансової допомоги віднесені суми згідно відповідних платіжних документів, а саме: КО 956 від 19.10.05р. -700,00; КО 965 від 28.10.05р. - 350,00; КО 9 від 05.01.06р. - 700,00; КО 26 від 12.01.06р. - 700,00; КО 192 від 10.04.06р. - 700,00; КО 199 від 12.04.06р. -700,00; КО 253 від 18.05.06р. - 350,00. Водночас, як вбачається з наявних у справі матеріалів, у вищеозначених прибуткових касових ордерах у розділі „Підстава" зазначено – «орендна плата».
Вищевикладене спростовує твердження відповідача, викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, заперечуючи проти адміністративного позову, відповідач не надав суду належних доказів в підтвердження правомірності та ґрунтовності прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 03.05.2007р. №0000052301/2 та від 03.05.2007р. 0000322301/0.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Таким чином, беручи до уваги наведене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Кооперативного підприємства «Об’єднання громадського харчування Білгород-Дністровського районного споживчого товариства» обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Кооперативного підприємства «Об’єднання громадського харчування Білгород-Дністровського районного споживчого товариства» до Білгород-Дністровської Об»єднаної державної податкової інспекції Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2007р. №0000052301/2 щодо визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 14 706,90 грн. з яких: 11 270,5грн. - основний платіж, 3 436,4грн. - штрафні (фінансові) санкції та від 03.05.2007р. № 0000322301/0 щодо визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 26,50 грн.- застосованих штрафних (фінансових) санкцій задовольнити.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської Об»єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 03.05.2007р. №0000052301/2 та від 03.05.2007р. № 0000322301/0.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кооперативного підприємства «Об’єднання громадського харчування Білгород-Дністровського районного споживчого товариства» (67701, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Московська,27, код ЄДРПОУ 01780359) судовий збір у сумі 3 (три)грн. 40коп.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили у разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.
Постанова суду може бути оскаржена шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про
апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений
Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано «15» грудня 2009р.
Суддя Харченко Ю.В.
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
65062, Україна, м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14
«15» грудня 2009р. По справі № 2а-6207/08/1570
Кооперативне підприємство «Об’єднання громадського харчування Білгород-Дністровського районного споживчого товариства»
67701, Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, вул. Московська,27
Білгород-Дністровська ОДПІ Одеської області
67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Московська, 18А
Одеський окружний адміністративний суд надсилає Вам засвідчену копію постанови від «10» грудня 2009 року.
Додаток: копія постанови на 4 арк.
Суддя Одеського окружного
адміністративного суду Харченко Ю.В.