Справа № 2-а-1096/2009р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2009 року Збаразький районний суд Тернопільської області
в складі : головуючого Гудими І.В.
при секретарі Жиляк Н.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Збаражі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»,-
в с т а н о в и в :
До суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених своїх прав, визнання неправомірними дій відповідача та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії як «дитині війни» за період з 01.01.2006 року по 30.09.2009 року в розмірі 4788,3грн.. Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона набула статус «дитини війни» і згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на одержання соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсій за віком, однак відповідач всупереч рішенню Конституційного суду України від 9 липня 2007 року виплату зазначеної соціальної допомоги за вказаний період не проводить, в зв’язку з чим слід визнати дії управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області неправомірними, зобов’язати відповідача забезпечити виплату пенсії з урахуванням підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, як дитині війни, а також стягнути недоплачену суму щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії у розмірі 4788,3грн. за перод з січня 2006 року по вересень 2009 року та зобов’язати відповідача в подальшому при нарахуванні пенсії нараховувати ОСОБА_1 щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, однак до суду від позивача надійшла заява в якій вона позовні вимоги підтримує, просить суд позов задовольнити і розглядати справу за її відсутності .
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак до суду надійшла заява в якій управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області позовні вимоги не визнає і просить суд розглядати справу за відсутності його представника .
Суд перевіривши матеріали справи та дослідивши докази по справі вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
При цьому суд виходив із наступного.
Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, є дитиною війни. Вказаний правовий статус підтверджується посвідченням НОМЕР_1, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.6).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність. Таким чином, п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» припинив свою чинність з 9 липня 2007 року, тому з цього часу позивач, маючи правовий статус дитини війни, має право на підвищення пенсії, яка виплачувалася у період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно п.41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» викладено у новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено судом, у 2008 році позивач ОСОБА_1 щомісячна соціальна допомога як дитині війни у 2008 році виплачувалася до пенсії в розмірі 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, замість належних 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що стверджується довідкою за №1073 від 02.11.2009 року виданою управлінням Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області (а.с. 7).
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Таким чином, відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України положення п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», втратило чинність з 22.05.2008 року, а тому право на нарахування надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2008 році існувало у позивача із 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Разом з тим суд вважає, що оскільки у 2006 та 2009 роках виплата вищевказаної допомоги здійснювалася у відповідності до норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та діючого Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", тому відповідач у вказані періоди діяв в межах своїх повноважень, в зв’язку з чим вимоги позивача в частині нарахування та виплати даної допомоги за 2006 рік та за період з січня по вересень 2009 року не підлягають до задоволення.
Крім того, згідно чинного законодавства України, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Суд вважає, що положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги при вирішенні даного спору, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
А тому достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі суд не вбачає.
Відповідно до п.п.7 п.2.2 Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. ч.2 ст.100 КАС України передбачає, що, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд, враховуючи поважність наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав, а також враховуючи необхідність захисту позивача, як особи, що потребує додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, керуючись ч.2 ст.100 КАС України, вважає, що дана справа може бути розглянута і вирішена в порядку встановленому КАС України.
З урахуванням всього вищевказаного, суд вважає, що у даному випадку відповідачем порушені права позивача передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині невиплати підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а тому слід визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області щодо невжиття заходів по нарахуванню та виплаті позивачу вказаних виплат за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
При цьому, враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, суд прийшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу невиплачену суму державної соціальної допомоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та невиплачену суму державної соціальної допомоги за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком з урахуванням коштів, що були виплачені позивачу у 2008 році згідно п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було змінено на 2008 рік дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ч.2 ст.152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008, ст.ст. 6, 11, 71, 122, 158, 162, 163, 185, 186 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними бездіяльність управління Пенсійного фонду України Збаразького району Тернопільської області щодо невжиття заходів по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України Збаразького району провести нарахування та виплату за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та нарахування і виплату за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням коштів, що були виплачені їй згідно п.41 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
В решті позовних вимог відмовити.
Дана постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Збаразький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Збаразький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ: ГУДИМА І.В.