КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-27162/08 Головуючий у 1-й інстанції: Демченко В.С.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"04" грудня 2009 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мамчура Я.С., Горбань Т.І.,
при секретарі Коваленко О.І.,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу представника Державної судової адміністрації України – Суходольського Олександра Михайловича на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.06.2008 у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України та Державної судової адміністрації України про стягнення заробітної плати, -
В С Т А Н О В И В:
18.04.2008 позивачі звернулись із позовом до Звенигородського районного суду Черкаської області, в якому просили стягнути з ДСА України і зобов’язати Державне казначейство України провести видатки з державного бюджету, передбачені ДСА України, за незаконно утриманий прибутковий податок та невиплачену надбавку за виконання особливо важливої роботи на користь ОСОБА_3 54252,92 грн., ОСОБА_4 48107,05 грн., ОСОБА_5 45838,93 грн., ОСОБА_6 47408,99 грн.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.06.2008 позовні вимоги задоволені повністю.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, представник ДСА України – Суходольський О.М. звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачі працюють суддями Катеринопільського районного суду Черкаської області. У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2004 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» протягом 2004-2007 років з нарахованої позивачам заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних осіб, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками. Внаслідок утримання податку з доходів фізичних осіб, сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати зазначеного податку у позивачів стала нижчою ніж розмір зарплати, нарахованої суддям у четвертому кварталі 2003 року.
Крім того, у оскаржуваній постанові зазначено, що із наявних у матеріалах справи довідок вбачається, що позивачам не виплачувалась надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на вимоги ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», якими суддів звільнено від сплати прибуткового податку, а також на розпорядження КМ України від 20.01.2004 № 22-р «Про деякі питання оплати праці суддів», яким передбачалося, що голови судів загальної юрисдикції можуть здійснювати компенсаційні виплати суддям у розмірі 100 % посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку з доходів фізичних осіб буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за 4 квартал 2003 року.
До того ж, суд першої інстанції вважав, що позивачам неправомірно не виплачувалась надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, оскільки вона встановлена Постановою КМ України від 03.03.2006 № 248 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів», яка набрала чинності 01.04.2006.
Колегія суддів не погоджується із зазначеними мотивами та висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Сплата податку є конституційним обов'язком кожного громадянина України. Статтями 67 та 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, в тому числі сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини у сфері оподаткування доходів фізичних осіб безпосередньо врегульовані Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», який не передбачає пільг при сплаті податку для суддів, оскільки заробітна плата суддів не входить до вичерпного переліку звільнених від оподаткування доходів, передбаченого у п. 4.3 ст. 4 вказаного Закону.
Доводи позивачів та мотиви суду першої інстанції стосовно звільнення суддів від сплати прибуткового податку на підставі ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» є безпідставними, оскільки абзац 4 статті 1 цього Указу, який встановлював, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи, скасований (перелік Указів Президента України, що втрачають чинність з 01.01.2004 затверджений Указом Президента України від 25.12.2003 № 1497), а інші положення ст. 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 не містять відповідних вимог.
Крім того, у позовній заяві помилково зазначено, що утримання прибуткового податку за аналогією закону здійснюється із одночасним його відшкодуванням, оскільки відповідно пункту 22.7 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», таке твердження стосується лише рівноцінних виплат та компенсації сум податку з доходів фізичних осіб військовослужбовців, а застосування аналогії закону в даному випадку є неприпустимим, оскільки існує нормативно-правовий акт, який безпосередньо врегульовує порядок грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб, стягнутого із заробітної плати суддів.
Так, Урядом України ухвалено розпорядження від 20.01.2004 № 22-р «Про деякі питання оплати праці суддів». За змістом абзаців 1, 2 пункту 1 цього розпорядження, на яке посилаються як позивачі, так і суд першої інстанції, головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати компенсаційні виплати суддям у розмірі 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць, після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за четвертий квартал 2003 року. При цьому компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку судді, пов'язаної із справлянням податку на доходи фізичних осіб.
При цьому, ні позивачами, ні судом першої інстанції не було враховано, що зазначені вимоги розпорядження № 22-р лише надають право головам судів здійснювати відповідні компенсаційні виплати та не встановлюють обов’язку. Крім того, відповідно до пункту 2 розпорядження ця компенсаційна виплата здійснюється у межах видатків на оплату праці, передбачених у Держаному бюджеті на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що сума нарахованої заробітної плати за місяць після утримання податку у позивачів стала нижчою, ніж розмір заробітної плати, нарахованої суддям у четвертому кварталі 2003 року. Однак, із наявних довідок на час розгляду справи судом першої інстанції взагалі не можливо було встановити розміру заробітної плати, нарахованої суддям у четвертому кварталі 2003 року. В свою чергу, із витребуваних судом апеляційної інстанції довідок видно, що сума нарахованої заробітної плати у деяких місяцях після утримання податку у позивачів стала нижчою, ніж розмір заробітної плати, нарахованої суддям у четвертому кварталі 2003 року.
При цьому, із цих же витребуваних матеріалів вбачається, що видатки на здійснення компенсаційних виплат відповідно до розпорядження КМ України № 22-р від 20.01.2004 та виплату надбавок суддям за виконання особливо важливої роботи, у розмірі до 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, окремими рядками не передбачались. Накази Катеринопільського районного суду Черкаської області про здійснення компенсаційних виплат відповідно до розпорядження КМ України № 22-р від 20.01.2004 та про встановлення надбавок суддям за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас – до ТУ ДСА у Черкаській області не видавались у зв'язку з відсутністю доведеного фонду заробітної плати для здійснення таких виплат. У 2004-2007 роках фонду заробітної плати Катеринопільського районного суду Черкаської області було недостатньо для виплати суддям надбавок за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 % посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас. Фонд заробітної плати Катеринопільського районного суду Черкаської області у 2004-2007 роках був використаний у повному обсязі.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно до Постанови КМ України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» посадовим особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови (серед яких є судді місцевих судів) установлюються надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас.
Із аналізу зазначених положень Постанови КМ України від 03.09.2005 № 865 вбачається, що розмір надбавки за виконання особливо важливої роботи установлюються у розмірі від 0 % до 50 %.
В зв’язку з вищевикладеним, позовні вимоги не підлягають задоволенню за своєю безпідставністю з урахуванням того, що у 2004-2007 роках фонду заробітної плати Катеринопільського районного суду Черкаської області було недостатньо для виплати суддям зазначених компенсаційних виплат та надбавок.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачами не було доведено правомірності своїх вимог.
Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника Державної судової адміністрації України – Суходольського Олександра Михайловича на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.06.2008 – задовольнити.
Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 17.06.2008 – скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 09.12.2009.