Справа № 2-а-1298/10

П О С Т А Н О В А

іменем                України

11 березня 2010 року                                               Кролевецький районний суд Сумської області

                                                                                                      в особі судді        Макаровець А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Кролевці справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати їй щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитини війни,

в с т а н о в и в:

позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18.11.2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни і згідно зі ст.6 зазначеного закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках така допомога їй не виплачувалась.

З 1 січня 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише у розмірі 47 грн., з 01 квітня 2008 року - у розмірі 48 грн. 10 коп., з 01.10.2008 року - у розмірі 49грн. 80 коп. всупереч 30%, встановлених Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року  визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно зі ст.62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням положень ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та ст.54 Закону Українги "Про Державний бюджет України на 2009 рік" прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлено в таких розмірах:

 з 01.04.2007 р. - 406 грн. + 1%= 410,06 грн.,

з 01.10.2007 р. - 411 грн. +  1%= 415,11 грн.,

з 01.01.2008 о. - 470 грн.,

з 01.04.2008 р. - 481 грн.,

з 01.07.2008 р. - 482 грн.,

з 01.10.2008 р. - 498 грн.,

з 01.01.2009 р. - 498 грн.

Таким чином, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року їй взагалі не виплачено зазначене підвищення до пенсії, а за період з 22.05.2008 року по 28 лютого 2010 року (з урахуванням часткових виплат в розмірі 10%) не доплачена відповідна сума.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.8 Конституції України зазначено в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Тому, посилаючись на відповідні норми законодавства, вона просить:

- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати  щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року,

- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області здійснити нарахування підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести дії щодо виплати підвищення до пенсії в цьому розмірі за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 28 лютого 2010 року.

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Позивачка в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач - управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області (далі - УПФУ в Кролевецькому районі) свого представника в суд не направив, надавши письмове клопотання, в якому просить розглядати справу без свого представника.

Частина 3 статті 122 КАС України передбачає, що судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З урахуванням зазначеного положення КАС України та клопотань сторін судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідач позову не визнав, свою позицію в письмових запереченнях обґрунтував тим, що:

позивачка не отримує надбавку до пенсії як дитина війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки вона отримує підвищення до пенсії як учасник війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до цих законів дане підвищення проводиться учасникам війни, які мають право на підвищення до пенсії відповідно до одного із вищезазначених законів.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, до яких відноситься Пенсійний фонд України, його органи та посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст.99 КАСУ річний строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушене право. Про розмір пенсії позивачці було відомо протягом всього періоду одержання пенсії, в тому числі і з 1 січня 2006 року, а відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову..

Жодним із законів про пенсійне забезпечення не встановлений відповідний механізм та умови призначення, порядок фінансування таких підвищень, питання підвищення дітям війни пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком законодавчо залишається невирішеним,  а отже неможливим є виконання відповідачем задекларованої норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Крім того, у 2007-2008 роках Пенсійний фонд України реалізував відповідні бюджетні програми, в т.ч. щодо виплат підвищень до пенсій дітям війни.

На підставі викладеного відповідач вважає свої дії такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача – безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, у зв’язку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

У справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст.1 Закону України №2195-ІV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" (далі — Закон №2195-ІV) є дитиною війни, що вбачається з ксерокопій пенсійного посвідчення та паспорта позивачки (а.с.3, 4) і не заперечується відповідачем.

Згідно зі ст.6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Із заперечень та довідки відповідача вбачається, що позивачка не отримує підвищення до пенсії як дитина війни, а отримує надбавку до пенсії як учасник війни відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка призначена з 01.08.2001 року і за станом на 01.01.2010 року становить 57 грн. 30 коп. (а.с.10-11).

При цьому відповідач, зазначаючи те, що позивачка не має права отримувати підвищення до пенсії в розмірі 30% як дитина війни, посилається на те, що відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підвищення проводиться учасникам війни, які мають право на підвищення до пенсії відповідно до одного із вищезазначених законів, не посилаючись при цьому на конкретну норму закону.

Суд, проаналізувавши норми вказаних законів, приходить до висновку про безпідставність такого заперечення, оскільки жодним із указаних законів не передбачено обмеження у виплаті учаснику війни підвищення до пенсії як дитині війни.

Частиною 2 статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції від 28.12.2007 року) було передбачено, що в етеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Однак вказані зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 року №107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008).

Протягом  періоду, за який пред’явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство:

- на 2007 рік дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, було зупинено пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а статтею 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71, ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік";

- пунктом 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції, відповідно до якої діти війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни;

- рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 року від 22.05.2008 р. (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;

- Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 25.12.2008 року №835-VI не передбачено зупинення на 2009 рік дії положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни";

- статтею 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працезданість, з 1 листопада 2009 року – 573 гривні, з 1 січня 2010 року – 695 гривень.

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Аналізуючи наведені вище норми, з урахуванням положень ч.3 ст.152 Конституції України, суд прийшов до висновку про те, що саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року УПФУ в Кролевецькому районі повинно було проводити нарахування та виплачувати позивачці підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (в редакції Закону №2195-ІV від 18.11.04 р.). При цьому відповідач повинен був також провести нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2009 рік та січень-лютий 2010 року, оскільки на 2009-2010 роки дія положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинялась. Крім того, висновок суду щодо вимог позивача за 2009 рік та січень-лютий 2010 року  не суперечить положенням ч.2 ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», оскільки розмір підвищення до пенсії дітям війни безпосередньо зазначений в ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

При цьому слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

При вирішенні даної справи, судом також беруться до уваги положення п.4 рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, відповідно до якого вимоги щодо змісту закону «Про Державний бюджет України» містяться в ч.2 ст. 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у ст.38 Бюджетного кодексу України. Встановлений даними нормативними актами перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним, у зв’язку з чим Законом України про Державний бюджет України не можуть вноситись зміни, не може зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в ч.3 ст.27 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами, з чого є достатні підстави зробити висновок про те, що законом про Державний бюджет України не може встановлюватись розмір гарантій, визначених відповідними законами.

При винесенні постанови враховується, що зазначені права позивачки гарантуються ст.8 Конституції України, в якій зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії, встановлені дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Тому, з урахуванням зазначеного, при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в яких зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому розмір мінімальної пенсії встановлений також п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Про підтвердження розмірів трудових пенсій" від 15.04.2003 року №544, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, встановлений у розмірі 50 грн., суд не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до п.1 зазначеної постанови збільшення розміру пенсій, передбачених цим пунктом, не застосовується для визначення розмірів соціальних пенсій, надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій. В той час як предметом даного позову є саме соціальна допомога у вигляді підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З урахуванням вищезазначених положень ч.4 ст.8 та ч.7 ст.9 КАС України, суд при винесенні постанови враховує, що відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст.6 Закону України №2195-ІV саме управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі проводило з 01 січня 2008 року нарахування та виплату допомоги дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).

Крім того, Пенсійний фонд України діє відповідно до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачці доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на УПФУ в Кролевецькому районі, за місцем проживання позивачки.

При цьому в порушення ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів та не надав доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань, або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення виплат, гарантованих Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності УПФУ.

Суд також відхиляє заяви відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду з позовом, враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно зі ст.58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ст.54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, встановлено в таких розмірах:

з 01.04.2007 р. - 406 грн. + 1%= 410,06 грн.

з 01.10.2007 р. - 411 грн. +  1%= 415,11 грн.

з 01.01.2008 о. - 470 грн.

з 01.04.2008 р. - 481 грн.

з 01.07.2008 р. - 482 грн.

з 01.10.2008 р. - 498 грн.

з 01.01.2009 р. - 498 грн.

з 01.11.2009 р. – 573 грн.

з 01.01.2010 р. – 695 грн.

Беручи до уваги вищезазначене, суд прийшов до висновку про те, що позивачці у 2007 році за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року необхідно було нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за:

- липень 2007 року  (4,06+406) х 30%    = 410,06 х 30% = 123,02 грн.,

- серпень 2007  року (4,06+406) х 30%  = 410,06 х 30% = 123,02 грн.,

- вересень 2007  року (4,06+406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.,

- жовтень 2007 року  (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.,

- листопад 2007 року  (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30%= 124,53 грн.,

- грудень 2007 року  (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.

Всього за вказаний період 2007 року   - 742 грн. 65 коп.

При цьому за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року необхідно було нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії як дитині війни за:

- травень 2008 року 481 х 30% = 144 грн. 30 коп.,

- червень 2008 року 481 х 30% = 144 грн. 30 коп.,

- липень 2008 року  482 х 30% = 144 грн. 60 коп.,

- серпень 2008  року 482 х 30% = 144 грн. 60 коп.,

- вересень 2008  року 482 х 30% = 144 грн. 60 коп.,

- жовтень 2008 року  498 х 30% = 149 грн. 40 коп.,

- листопад 2008 року  498 х 30% = 149 грн. 40 коп.,

- грудень 2008 року 498 х 30% = 149 грн. 40 коп.

Всього за вказаний період 2008 року - 1170 грн. 60 коп.

За період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року необхідно було нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії як дитині війни:

- за січень 2009 року - 149 грн. 40 коп.  (498 х 30%),

- за лютий 2009 року - 149 грн. 40 коп.  (498 х 30%),

- за березень 2009 року - 149 грн. 40 коп.  (498 х 30%),

- за квітень 2009 року - 149 грн. 40 коп.  (498 х 30%),

- за травень 2009 року - 149 грн. 40 коп.  (498 х 30%),

- за червень 2009 року - 149 грн. 40 коп.  (498 х 30%),

- за липень 2009 року - 149 грн. 40 коп.  (498 х 30%),

- за серпень 2009 року - 149 грн. 40 коп.  (498 х 30%),

- за вересень 2009 року - 149 грн. 40 коп.  (498 х 30%),

- за жовтень 2009 року - 149 грн. 40 коп.  (498 х 30%),

- за листопад 2009 року - 171 грн. 90 коп.  (573 х 30%),

- за грудень 2009 року - 171 грн. 90 коп.  (573 х 30%).

Всього за вказаний період 2009 року – 1837 грн. 80 коп.

За період з 1 січня 2010 року до 28 лютого 2010 року необхідно було нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії за:

- січень 2010 року (695 х 30%) - 208 грн. 50 коп.,

- лютий 2010 року (695 х 30%) - 208 грн. 50 коп.

Всього за вказаний період 2010 року – 417 грн. 00 коп.

Тому є достатні підстави для задоволення позовних вимог: визнання протиправною бездіяльності УПФУ в Кролевецькому районі Сумської області по невиконанню з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 28 лютого 2010 року включно положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що призвело до порушень прав позивачки на своєчасне нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, та зобов’язання відповідача провести відповідні нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачці відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування":

за 2007 рік - з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. - в сумі 742 гривні 65 копійок;

за 2008 рік - з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. - в сумі 1170 гривень 60 копійок;

за 2009 рік – 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. - в сумі 1837 гривень 80 копійок;

за 2010 рік – з 1 лютого 2010р. по 28 лютого 2010р. - в сумі 417 гривень 00 копійок.

Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (зі змінами від 15.03.2007р.), Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", ст.ст.3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", п.10 ст.3, ст.ст.8, 11, 94, 99-100, ч.3 ст.122, ст.ст.160-163 КАС України,

п о с т а н о в и в:

1.  Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії дитині війни ОСОБА_1 в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди: з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 28 лютого 2010 року.

3. Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Кролевецькому районі Сумської області здійснити нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати:

за 2007 рік - з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року - в розмірі 742 гривні 65 копійок,

за 2008 рік - з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - в розмірі 1170 гривень 60 копійок,

за 2009 рік - з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року - в розмірі 1837 гривень 80 копійок,

за 2010 рік - з 01 січня 2010 року по 28 лютого 2009 року - в розмірі 417 гривень 00 копійок.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Кролевецький районний суд Сумської області шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з поданням її копії до Харківського апеляційного адміністративного суду, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

Суддя