ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року                                 м. Чернігів                                 Справа № 825/1838/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суду складі:

головуючого  судді                                        - Д’якова В.І.,

за участю секретаря                                        - Лазаренко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі – Чернігівське ОУПФ України, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо проведення ОСОБА_2 доплати за понаднормовий стаж (22 роки) згідно абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - 319,44 грн. (1452,00 грн.х 22%);

- зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 доплату за понаднормовий стаж (27 років) із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік понаднормованого стажу, мінімальний стаж 20 років, починаючи з 01 грудня 2018 року, за виключенням сум фактично проведеної виплати.          

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу протиправно проведено доплату за понаднормовий стаж (22 роки) згідно абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - 319,44 грн. (1452,00 грн.х 22%), коли Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України повинно нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 доплату за понаднормовий стаж (27 років) із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік понаднормованого стажу, мінімальний стаж 20 років.

Ухвалою суду про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) від 24.04.2018 судом було встановлено відповідачу 15-денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов.

18.05.2018 на виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, з підстав того, що у зв’язку із змінами у пенсійному законодавстві, пенсійну справу було приведено у відповідність з 01.12.2017, а саме залишено доплату за понаднормовий стажу розмірі, обчисленому до виконання рішення суду, норми абзацу 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Крім того, у відзиві заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 22.05.2018 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження – відмовлено.

Ухвалено провести розгляд справи № 825/1838/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3  до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначене перше судове засідання на 13 червня 2018  року  на 11:00 год.

У судове засідання 13.06.2018 позивач не з’явився, його представник надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Крім того, у своїй заяві зазначив про те, що ним у позовних вимогах помилково зазначено  про зобов'язання Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 доплату за понаднормовий стаж (27 років) із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік понаднормованого стажу, мінімальний стаж 20 років, починаючи з 01 грудня 2018 року, за виключенням сум фактично проведеної виплати, а повинно бути зазначено «з 01 грудня 2017».

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи. Надав до суду заяву про перенесення розгляду справи, але доказів поважності неможливості прибути до суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України   неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України  у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є особою, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи й віднесений до 1 категорії та має II групу інвалідності, причина інвалідності захворювання пов’язане з роботами на ЧАЕС.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2011 року по справі № 2-а-7046/11, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012, позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова щодо проведення ОСОБА_2 з 01.12.2010 року виплати за понаднормований стаж понад 25 років із збільшенням на 1% розміру пенсії. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова здійснити з 01.12.2010 року нарахування та виплату ОСОБА_2 доплату за понаднормований стаж - 20 років із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік понаднормованого стажу відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за виключенням сум фактично проведеної виплати.    

Вказані вище судові рішення виконувались в примусовому порядку згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 31.10.2012 року ВП 34975681.

У листопаді 2017 року загальний розмір пенсії позивача становив 6424,71 грн. у тому числі 2200,68 грн. – доплата за понаднормовий стаж (27 років) згідно збільшення на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до положень п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та відповідно до Постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2011 року по справі № 2-а-7046/11.

Однак, відповідачем з грудня 2017 року, протиправно було зменшено розмір пенсії позивача до 4543,47 грн., в тому числі - доплата за понаднормовий стаж (22 роки) з абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - 319,44 грн. (1452,00 грн.х 22%).

ОСОБА_1 ОУПФ України від 16.02.2018 № 277/06/Б-7 позивача було повідомлено про  виплату доплату за понаднормовий стаж в меншому розмірі ніж у тому, як це передбачено постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2011 року по справі № 2-а-7046/11.    

Вважаючи такі дії відповідача щодо зменшення розміру доплати  за понаднормовий стаж протиправними позивач звернувся до суду з вказаним позовом за захистом свої охоронюваних законом  прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Частиною 2 статті 28 наведеного Закону встановлено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ визначені основні положення щодо галізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, оскільки відповідно до статті 50 Конституцій України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої 1 порушенням цього права шкоди.

За приписами частини 2 статті 56 Закону № 796 визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за «списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Таким чином, зменшення страхового стажу, визначене спеціальним Законом, яким встановлені пільги для певної категорії осіб, а саме громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тобто, ОСОБА_2, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, має право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу.

Вказані фати було встановлено Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2011 року по справі № 2-а-7046/11, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012, що у відповідності до частини 4 статті 78 КАС України доказуванню не підлягають.

З матеріалів справи вбачається, що з урахуванням постанови Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.08.2011 з 01.12.2010 відповідачем розмір пенсії позивача був приведений у відповідність до документів пенсійної справи та чинного законодавства.

Крім того, доплата за понаднормовий стаж (27 років) згідно збільшення на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до положень п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становила  - 964,85 грн. (3573,51 х 27).

З матеріалів справи вбачається, що всі роки до 01.12.2017, відповідачем систематично, в кожній виплаті пенсії позивачу, враховувалась постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2011 року по справі № 2-а-7046/11, яка набрала законної сили, що не заперечується відповідачем.

А отже, вказаними діями відповідач самостійно спростовує своє твердження, що у нього відсутній обов’язок нараховувати пенсію відповідачу з урахуванням обов’язку визначеного постановою районного суду.

Більш того, суд звертає увагу, на те що у постанові Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.08.2011 вказано початковий період часу з якого необхідно здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 доплату за понаднормований стаж - 20 років із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік понаднормованого стажу відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме з 01.12.2010 року, однак не вказано по який строк, тобто відповідач повинен враховувати постанову постанові Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.08.2011 в кожній нарахованій пенсії позивачу.

Також, суд наголошує на тому, що статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція “захисту прав судом” не працює.

У рішенні “ОСОБА_4 проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов’язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Євросуд зазначив, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання.

У рішенні по справі “Горнсбі проти Греції” (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов’язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки станом на день розгляду справи по суті постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2011 року по справі № 2-а-7046/11, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012, встановлено, що позивач має право на доплату за понаднормований стаж - 20 років із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік понаднормованого стажу відповідно до ч. 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач, зменшивши з 01.12.2017 розмір доплати ОСОБА_2 за понаднормований стаж - 20 років із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік понаднормованого стажу діяв протиправно.

Щодо тверджень відповідача, що Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 серпня 2011 року по справі № 2-а-7046/11, не передбачена виплати доплата за понаднормовий стаж в майбутньому, а тому вказане рішення вже було виконано і починаючи з 01.12.2017, у зв’язку із змінами у пенсійному законодавстві, доплата за роботу здійснюється позивачу згідно абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає наступне.

Дійсно, з набранням чинності Закону України № 2148 – VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», згідно до якого, були внесені зміни до п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме вказаний пункт був доповнений словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Але, в Україні правове регулювання відносин пенсійного забезпечення здійснюється на підставі Конституції України, відповідно до якої виключно законами України визначаються форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України). Умови та порядок призначення, перерахунок і виплата пенсій встановлюються  Законом України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами (далі - Закон № 1788), Законом № 1058, Законом № 796 та іншими законами України.

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Згідно зі ст. 46 Конституції України це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Зміст права громадян на пенсійне забезпечення полягає в їх матеріальному забезпеченні шляхом надання різноманітних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру, у разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім'ї цих виплат у визначених законом випадках.

У пунктах 4 і 7 рішення № 8-рп від 11 жовтня 2005 року ОСОБА_5 Суд України зазначив, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене. Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. На неприпустимості і неконституційності скасування та зміни або встановлення нових підстав і умов надання пільг, компенсацій, гарантій та нарахування пенсій або щомісячного грошового утримання окремим категоріям громадян ОСОБА_5 Суд України неодноразово наголошував й у інших своїх рішеннях: від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016.        

Європейський суд з прав людини ще у 1974 році у справі "Міллер проти Австрії" сформулював свою позицію щодо права власності громадянина на пенсію. Зокрема суд зазначив, що у зв'язку зі сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду виникає право власності на пенсію щодо внесеної частини до цього фонду, а як наслідок - і на відповідний розмір пенсійної виплати.                

Згідно зі змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, під яким (майном) ЄСПЛ розуміє як існуюче майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності. ЄСПЛ вважає, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу.

Зокрема, у справах «ОСОБА_6 Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності ( пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією не є вичерпними.

ОСОБА_5 права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийняті нових законів, або внесення змін до чинних законів, недопускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Згідно статей 22, 64 Конституції України - право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України, є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Тому звуження та обмеження змісту і обсягу цього права, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів, відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний суд України у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 чітко визначив критерії, за якими можливо встановити, чи відбулося таке звуження, а саме: звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав та свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії.

У рішенні ОСОБА_5 Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

У зв'язку з вищевикладеним припинення виплати пенсії позивачу, яка включає в себе доплату за понаднормовий стаж (27 років) згідно збільшення на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 20 років відповідно до положень п.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не ґрунтується на конституційному принципі верховенства права, вимогах закону, дії закону у часі та є протиправною.

Крім того, судом приймаються до уваги  пояснення представника позивача про те, позивачем помилково зазначено про зобов'язання ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 доплату за понаднормовий стаж (27 років) із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік понаднормованого стажу, мінімальний стаж 20 років, починаючи з 01 грудня 2018 року, за виключенням сум фактично проведеної виплати, а повинно бути зазначено «з 01 грудня 2017», так як з матеріалів справи вбачається, що зменшення розміру доплати ОСОБА_2 за понаднормований стаж - 20 років із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік понаднормованого стажу відбулося саме з 01.12.2017.

За приписами ч. 1. ч. 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У відповідності до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є законними, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, 44,м. Чернігів,14000. код ЄДРПОУ 40378209) щодо проведення ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,14001, ІН НОМЕР_1) доплати за понаднормовий стаж (22 роки) згідно абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” - 319,44 грн. (1452,00 грн. х 22%).

Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України (просп. Миру, 44,м. Чернігів,14000. код ЄДРПОУ 40378209) нараховувати та виплачувати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,14001, ІН НОМЕР_1) доплату за понаднормовий стаж (27 років) із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожен рік понад нормованого стажу, мінімальний стаж 20 років, починаючи з 01 грудня 2017 року, за виключенням сум фактично проведеної виплати.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення буде складено 18 червня 2018 року.

Суддя                                                                                                     В.І. Д'яков