Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

м. Павлоград, вул. Дніпровська, 135, 51400, (05632) 6-28-66

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2010 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судці Кругового О.О., при секретарі Гальченко О.А., за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що з 22.10.1982 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Від спільного подружнього життя неповнолітніх дітей не має. Спільне життя з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння, різних поглядів на ведення домашнього господарства. Шлюбні відносини між сторонами припинені з червня 2008року, спільне господарство не ведеться, кожен живе власним життям. Подальше спільне життя та збереження шлюбу позивач вважає не можливим.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на доводи наведені у позові та на свої пояснення надані у судовому засіданні, просив шлюб розірвати.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю.

Згідно з положенням ч.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Так, визнання відповідачем пред»явленяого позову не суперечить закону не Порушує права, свободи та інтереси інших осіб.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, оцінюючи та аналізуючи їх у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 22.10.1982року, згідно свідоцтва про укладення шлюбу, виданого міським відділом РАГС м. Павлограда Дніпропетровської області, актовий запис № 784. Від даного шлюбу неповнолітніх дітей не мають.

В судовому засіданні встановлено, що подружжя не веде спільного господарства, кожен живе окремо власним життям, примирення між ними не можливе.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що збереження сім’ї неможливе, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

За таких обставин, з урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю, а сплату судових витрат по справі покласти на позивача.

На підставі ст.ст. 104, 105, 110, 112 СК України, керуючись ст. ст. 10, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу -задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зареєстрований 22.10.1982року міським відділом РАГС м. Павлограда Дніпропетровської області, актовий запис № 784.

Стягнути з ОСОБА_4 за реєстрацію розірвання шлюбу держмито у розмірі одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян на користь держави при оформлені свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС.

ОСОБА_2 від сплати державного мита звільнити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя:                                                                        О.О. Круговий