КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-16788/08/1003 Головуючий у 1-й інстанції: Подрєзова Г. О
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
ПОСТАНОВА
Іменем України
"18" лютого 2010 р.
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я. М., Мельничука В. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про зобов’язання провести перерахунок щомісячної державної соціальної доплати як дитині війни, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
20 жовтня 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по невиплаченому в повному обсязі підвищенню до пенсії як дитині війни за 2006-2007 рік.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2008 року позов задоволено частково: зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням надбавки до пенсії як дитині війни, за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 рік відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – зміні з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачу слід здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 рік з урахуванням 30% підвищення відповідно до мінімальної пенсії за віком.
Судова колегія не може погодитися з таким висновком суду в повній мірі виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Однак, п. 12 ст. 71 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Проте, Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Отже, визнані неконституційними положення вказаних законів втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 року № 6-рп/2007.
Проте, ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання доплата до пенсії у передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі позивач мав дізнатися в момент отримання такої доплати, проте позов було подано лише 20.10.2008 року, що свідчить про пропущення позивачем строку звернення до суду за період до 20.10.2007 року.
Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду та просив відмовити у задоволенні позову на цій підставі. В свою чергу позивачем не надано відповідних доказів про поважні причини пропущення річного строку на звернення до адміністративного суду.
Отже, судова колегія, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення доплати за період з 01.01.2006 року по 20.10.2007 року не підлягають задоволенню у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду, а підстав для його поновлення судова колегія не вбачає.
Відповідно, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача здійснити перерахунок доплати на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період до 20.10.2007 року, не обґрунтовано застосував зазначену норму..
Відтак, з урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни, починаючи з 20.10.2007 року по 31.12.2007 року.
Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід врахувати, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що підвищення до пенсії має обраховуватися у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, ст. 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції підлягає зміні з урахуванням періоду за який потрібно здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії.
Керуючись ст.ст. 122, 197, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про зобов’язання провести перерахунок щомісячної державної соціальної доплати як дитині війни – задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2008 року змінити, зобов’язавши Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 за період з 20.10.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
В. П. Мельничук