Справа №478/1530/17 Пров №1-кс/478/142/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 року. Суддя Казанківського районного суду Миколаївської області Томашевський О.О., за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1, прокурора Булаєвої І.Ю., обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши заяву обвинуваченого ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12017150240000117 про відвід судді Казанківського районного суду Миколаївської області Іщенко Христини Валеріївни,            

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2 у кримінальному провадженні №12017150240000117 подав заяву про відвід судді Іщенко Х.В., в якій зазначив, що суддя Іщенко Х.В. відмовила йому в праві на ознайомлення з матеріалами справи, чим були порушенні його цивільні права, суддею також не взято до уваги, що всі слідчі дії були проведенні без присутності захисника.

Також зазначив, що суддя Іщенко Х.В. на протязі п’яти місяців не може розпочати розгляд справи, через що, він перебуває під вартою незаконно на протязі шести місяців.

Враховуючи наведені обставини, заявник вважає, що суддя Іщенко Х.В. є упередженою в даному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, а також його захисник ОСОБА_3 заяву про відвід судді Іщенко Х.В. підтримали, просили її задовольнити.

Прокурор проти задоволення заяви про відвід судді Іщенко Х.В. заперечувала, просила в її задоволенні відмовити.

Особа, якій було заявлено відвід, відповідно до ч.3 ст.81 КПК України, своє право на надання пояснень щодо заявленого відводу, не використала.

Враховуючи думку учасників судового провадження та дослідивши обставини викладені в заяві про відвід судді Іщенко Х.В. суд дійшов наступного.

Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні, визначено в ст.75 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.21 КПК України, п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ст.17 Закону «Про виконання рішень за застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Підпунктом 28 Рішення Європейського суду з прав людини від 15.07.2010 року у справі «Газета Україна - Центр проти України » (заява No 16695/04) наголошено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пп.27, 28 і 30, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії", заява N33958/96, п.42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, п. 38).

Підпункт 29 даного рішення Суду визначає, що у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", п. 43).

Це означає, що при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, щодо небезсторонності (неупередженості) судді, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

На даний час судовий розгляд у кримінальному провадженні триває, тому скаржник не позбавлений права користуватися своїми процесуальними правами та заявляти відповідні клопотання, у передбаченому Кримінально-процесуальним законодавством порядку, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, питання щодо дотримання процесуальних норм законодавства, (вчинення чи не вчинення дій визначених процесуальним законом) під час судового розгляду є виключно предметом оскарження (апеляційного перегляду) рішень, ухвалених за результатами судового розгляду, а не підставою для відводу судді у кримінальному провадженні.

Крім того, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені зазначеними нормами КПК України, подана заява фактично зводиться до незгоди заявника з процесуальними діями та рішеннями, ухваленими суддею Іщенко Х.В., що відповідно до вимог КПК України - не є підставами для відводу судді.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви ОСОБА_2 про відвід судді та вона задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.75, 80, 81 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 12017150240000117 (справа номер 478/1530/17 номер провадження 1-кп/478/22/2018) про відвід судді Іщенко Христини Валеріївни, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області                                                                           ОСОБА_4