12.06.2018 Справа № 2605/15172/12

Провадження № 4-с/756/151/18

Унікальний № 2505/15172/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року, Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Рибалки Ю.В.,

при секретарі - Євфіменко К.М.,

за участю: представника скаржника (боржника) - ОСОБА_1,

представника стягувача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4,

встановив:

До суду звернулася ОСОБА_3 зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4

В обґрунтування скарги зазначила, що державним виконавцем необґрунтовано та незаконно проведено опис та арешт майна боржника ОСОБА_3, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1, з метою її продажу на публічних торгах.

При здійсненні опису та арешту вказаного майна боржника державний виконавець не врахував, що вказаний об'єкт нерухомого майна передано в іпотеку та рішенням суду на неї звернуто стягнення шляхом продажу від імені ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит».

Скаржник просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця щодо опису та арешту майна боржника (квартири), скасувати відповідну постанову та заборонити державному виконавцю реалізовувати квартиру боржника шляхом продажу на публічних торгах.

У судовому засіданні представник скаржника (боржника) вимоги скарги підтримала, просила задовольнити з підстав, викладених у ній.

Пояснила, що державний виконавець не має права здійснювати дії щодо продажу іпотечного майна боржника на публічних торгах в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», оскільки на нього звернуто стягнення рішенням суду. Вказане майно повинно бути реалізовано від імені ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку».

Представник стягувача ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» у судовому засіданні заперечив проти вимог скарги. Подав письмовий відзив. Пояснив, що банк, як стягувач у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та як іпотекодержатель вищевказаного нерухомого майна боржника має право вибору способу задоволення своїх вимог. Так, державним виконавцем описано квартиру боржника з метою її продажу на прилюдних торгах в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, стягнутої рішенням суду, яка значно перевищує вартість вказаного майна. Водночас, рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на цей час стягувачем (банком) не реалізовано. Тому, вважає дії державного виконавця законними та обґрунтованими.

Державний виконавець в судове засідання не прибув, про дату та час розгляду скарги повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників боржника та стягувача, дослідивши матеріали скарги та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з огляду на наступне.

Судом установлено, що в провадженні державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 знаходяться матеріали виконавчого провадження № 42052875 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 22.07.2013 Оболонським районним судом м. Києва у справі №2/2605/6038/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» заборгованості у сумі 3 396 329,60 грн.

17.02.2014 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження.

Відповідно до постанови від 14.03.2018 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_4 проведено опис та арешт майна боржника, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1.

Також встановлено, що вищевказане майно боржника передано стягувачу в іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, рішення суду про стягнення заборгованості за яким виконується на даний час (виконавче провадження № 42052875).

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 7 травня 2014 року у справі № 756/7041/13-ц, провадження № 2/756/129/14, залишеним в частині без змін рішенням Апеляційного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 в сумі 4 975 683,72 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою АДРЕСА_1 шляхом надання ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» права продажу цього майна від свого імені будь-якій особі за початковою ціною 723 000,00 грн. з наданням банку всіх повноважень продавця, необхідних для здійснення продажу.

Як пояснили у судовому засіданні представники боржника та стягувача вищевказане рішення суду до виконання на цей час не звернуто, на примусовому виконанні перебуває лише рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, при цьому будь-які кошти на його виконання не сплачувались.

Відповідно до ч. 4-7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно з ч. 1-3, ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з ч. 1-3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 41 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Отже за змістом указаних норм підставою для застосування положень Закону України "Про іпотеку" до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто арешт, вилучення та примусова його реалізаціявідповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, норми Закону України "Про виконавче провадження" допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя, навіть за наявності відповідного рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не пред'явлено стягувачем до виконання, оскільки це є його правом, а не обов'язком.

Оскільки ст. 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України "Про виконавче провадження" дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України "Про виконавче провадження" дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішення судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку".

Наявність судового рішення про стягнення із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане ОСОБА_3 в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Суд ураховує, що боржник має заборгованість виключно перед іпотекодержателем (стягувачем), відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення, а також те, що майно боржника (квартира) на даний час не реалізовано, рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки стягувачем до виконання не пред'явлено.

За вищевказаних обставин, суд вважає, що державний виконавець здійснивши опис та арешт іпотечного майна боржника з метою його подальшої реалізації на прилюдних торгах діяв у межах повноважень, відповідно до вимог закону, при цьому права боржника не порушено.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання неправомірними дії державного виконавця щодо опису та арешту іпотечного майна боржника (квартири), скасування відповідної постанови та заборони державному виконавцю реалізовувати квартиру боржника шляхом продажу на публічних торгах.

Керуючись ст. 33, 41 Закону України "Про іпотеку", ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» , ст. 447, 450-452 ЦПК України, суд,

постановив:

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_4 щодо опису та арешту майна боржника у виконавчому провадженні № 42052875 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя Ю.В. Рибалка