УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1392 Головуючий у суді 1-ої інстанції Драч Ю.І.
Категорія 51, 52 Суддя-доповідач Косигіна Л.М.
РІШЕННЯ
Іменем України
09 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.
суддів: Жигановської О.С. , Микитнж О.Ю.
при секретарі Порохня М. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою Воробйова Віктора Валерійовича - представника закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2008 року, -
встановила :
15 лютого 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що наказом від 25.01.2008 року його звільнено з роботи з посади начальника відділу безпеки ЖФ "ПриватБанк" за п. 2 ст. 41 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки він безпосередньо не обслуговує грошові або товарні цінності. Крім того, 16.01.2008 року ним була подана заява про звільнення з роботи за власним бажанням. Позивач просив поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2008 року позов задоволено частково. ОСОБА_3 поновлений на роботі на посаді начальника відділу безпеки Житомирської філії ЗАТ "ПриватБанк" з 25 січня 2008 року. Стягнуто на користь позивача 7059 грн. 67 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави 68 грн. державного мита та 37 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку в розмірі 2017 грн. 05 коп. допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі представник ЗАТ комерційного банку "ПриватБанк", посилаючись на порушення норм матеріального права і неповне дослідження судом обставин справи, просить скасувати вищезазначене рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову. Зокрема зазначив, що позивач був обраний членом кредитного комітету, в обов"язки якого входило перевірка застави та матеріального стану осіб, які отримували кредит. ОСОБА_3, як член кредитного комітету, приймав участь у видачі 9 кредитів, які були отримані шахрайським способом. По цьому факту 12.02.2008 року прокуратурою м. Бердичева порушена кримінальна справа. Суд першої інстанції вищезазначені обставини до уваги не прийняв. Крім того, позивач під час роботи мав доступ до програмних комплексів, а тому може вважатися особою, яка має доступ до грошових цінностей. Також суд не дав оцінку тому, що після звільнення ОСОБА_3 влаштувався на інше місце роботи, а тому він не може бути поновлений на попередній посаді.
Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Встановлено, що наказом ЖФ ЗАТ "ПриватБанк" № 94-к від 19.08.2004 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу на посаду начальника відділу безпеки з 20.08.2004 року \а.с. 54, 8-9\.
В його посадові обовЛязки входило: забезпечення збереження службової, комерційної та банківської таємниці; складання службової документації; здійснення контролю за організацією охорони приміщень філіалу і відділень та за функціюванням систем сигналізації службових приміщень; визначення ступеню доступу співробітників банку до конфідиційної інформації; проведення роботи з безпеки кредитної діяльності філіалу та відділень \перевірка документів, наявності майна та інш.\; збір та аналіз інформації про фізичних і юридичних осіб, які негативно зарекомендували себе в співробітництві з іншими банками; здіснення контролю за дотриманням трудової дисципліни \а.с. 10-11V
Наказом від 25.01.2008 року ОСОБА_3 звільнений з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП України за втрату довіри \а.с. 55, 8-9\.
Звільнення з підстав втрати довірся за п. 2 ст. 41 КЗпП України суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довірЛя. При встановленні у передбаченому законом порядку \набрання вироку законної сили факту вчинення працівником розкрадання, хабарництва та інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довірся до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов^язані з іх роботою.
До тих, хто безпосередньо обслуговує грошові і товарні цінності належать працівники, з якими відповідно до чинного законодавства можна укладати письмові договори про повну індивідуальну або колективну \бригадну матеріальну відповідальність, незалежно від того, чи було їх укладено фактично. Крім того, такими є і інші працівники, зайняті прийманням грошових і товарних цінностей, їх зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо \п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".
Отже, за таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 не є особою, яка безпосередньо обслуговує грошові і товарні цінності, а тому не може бути звільнений з підстав втрати довір'я за п. 2 ст. 41 КЗпП України. Крім того, власник не довів наявність у діях працівника конкретних порушень та його вину.
Є необгрунтованими доводи апелянта про те, що банк міг звільнити позивача з роботи з підстав втрати довір'я, так як була порушена кримінальна; справа по факту видачі кредитів шахрайським способом Чдокази суду не надані. Оскільки на час звільнення позивача не існувало вироку суду, яким він був би визнаний винним у вчиненні розкрадання, хабарництва та інших корисливих правопорушень \навіть не була порушена кримінальна справа відносно нього, тому звільняти ОСОБА_3 з цих підстав банк не мав права.
Є безпідставними доводи апелянта і про те, що ОСОБА_3 не може бути поновлений на посаді, оскільки влаштувався на іншу роботу. В матеріалах справи є договір на виконання послуг № 14103110 від 21.03.2008 року, що був укладений між ЗАТ комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_3 \а.с. 59-61, 62\. Даний договір по своєї суті не є трудовим і розірваний 20.05.2008 року \а.с. 66\. З оглянутої під час апеляційного розгляду трудової книжки позивача вбачається, що після звільнення з роботи з посади начальника відділу безпеки ЖФ "ПриватБанк" на іншу роботу він не влаштовувався.
Разом з тим, задовільняючи позов, суд допустився помилки щодо дати поновлення ОСОБА_3 на роботі. З наказу про звільнення позивача вбачається, що його останнім робочим днем був 25 січня 2008 року \а.с. 55\, тому ОСОБА_3 підлягає поновленню на роботі з 26 січня 2008 року. Рішення в цій частині підлягає зміні.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.
Суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходив з посадового окладу ОСОБА_3 \а.с. 50\, чим порушив норми матеріального права та неправильно визначив розмір середнього заробітку, що підлягає стягненню.
Так, згідно з п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати \далі - Порядок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.
Відповідно до п.3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовика^и; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому "розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати
Встановлено, що заробітна плата ОСОБА_3 за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню складала:
в листопаді 2007 року - 17347 грн. 99 коп. з урахуванням виробничої премії в сумі 154 92 грн. 64 коп.\;
- в грудні 2007 року - 2123 грн. 35 коп. \з урахуванням виробничої премії в сумі 2 68 грн.\.
З довідок, що містяться в матеріалах справи \а.с. 45, 111, 125, 134\ вбачається, що виробнича премія за листопад та грудень 2007 року не є квартальною або такою, що виплачується за більш тривалий проміжок часу \по підсумках роботи за рік тощо і включена до розрахункої відомісті на заробітну плату за відповідний місяць.
Враховуючи вищенаведене, середньомісячний заробіток ОСОБА_3 за два останніх місяці роботи перед звільненням складає 9735 грн. 67 коп. /17347, 99+2123, 35=19471, 34:2=9735, 67\, середньоденний -452 грн. 82 коп. /19471, 34:43-кількість робочих днів за два місяці. Отже на користь позивача підлягає стягненню 35999 грн. 31 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу - з 2 6.01.2008 року по 20.05.2008 року \по день винесення рішення судом першої інстанції.
Підлягає також зміні рішення і в частині стягнення судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді. З врахуванням вимог п. 1 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави в сумі 37 6 грн. 99 коп. \359, 99+8, 50+8, 50\. Витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи стягуються з відповідача в розмірі 30 грн. з урахуванням вимог ст. 81 ЦПК України та п.п. 2, 5 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою KM України № 1258 від 21.12.2005 року.
Рішення в Частині відшкодування позивачу моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, ухвалено судом з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила :
Апеляційну скаргу Воробйова Віктора Валерійовича представника закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 травня 2008 року змінити.
Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді начальника відділу безпеки ЖФ ЗАТ "ПриватБанк" з 26 січня 2008 року.
Стягнути з ЖФ ЗАТ "ПриватБанк" На користь ОСОБА_3 35999 грн. 31 коп. середнього заробітку за час. вимушеного., прогулу.
Стягнути з ЗАТ комерційного банку "ПриватБанк" на користь держави 37 6 грн. 99 коп. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку в розмірі 97 35 грн. 67 коп. допустити до негайного виконання.
Рішення в частині відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.