Ухвала

Іменем України

18 червня 2018 року

м. Київ

справа № 328/2903/17

провадження № 61-35396ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Кабінету міністрів України, Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди в розмірі 336 800 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_4 мотивовані тим, що в період з 21 червня 1988 року по 02 лютого 1989 року він проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан в складі обмеженого контингенту радянських військ. У 1988 році під час бойових дій отримав осколкові поранення голови, шиї, грудей, спини. Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. У зв'язку із погіршенням стану здоров'я, йому завдано моральну шкоду, оскільки він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, він постійно відчуває психологічний дискомфорт. Посилаючись на наведене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 336 800 грн.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що позивачем не доведено факт протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України та інших відповідачів. Позивачем не було надано належних та допустимих доказів завдання йому будь-якого розміру моральної шкоди, яка б підлягала стягненню з відповідачів на користь позивача.

ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку звернувся 25 квітня 2018 року до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року, у якій просить скасувати оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга мотивована тим, що моральна шкода повинна відшкодуватися на підставі статей 16, 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статей 23, 1167 ЦК України.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Суди встановили, що в період з 21 червня 1988 року по 02 лютого 1989 року ОСОБА_4 проходив військову службу на території Демократичної республіки Афганістан в складі обмеженого контингенту радянських військ. У 1988 році під час бойових дій отримав осколкові поранення голови, шиї, грудей, спини, що підтверджується висновком №1298/ж від 19 травня 2016 року. Згідно з довідкою МСЕК серії АВ № 0215473 позивачу встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок травми та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Встановивши, що ОСОБА_4 не доведено факт неправомірних дій або бездіяльності Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанцій норм права (статті 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статті 23, 1167 ЦК України) є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель