Справа №11-374/2007р. Головуючий у 1-й інстанції Корюкіна М. П.
Категорія ст. 128 КК України Доповідач: Іванів О.Й.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2008 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Іванів О.Й.,
суддів Гандзюка В.П., Томенчука Б.М. ,
за участю: прокурора Вирсти Т.П.,
захисника ОСОБА_2 ,
засудженого ОСОБА_3,
розглянувши 24 вересня 2008 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Городенківського районного суду від 12 червня 2008 року, -
встановила:
Вказаним вироком, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець республіки Азербайджан, мешканець АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодружений, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, не працює, громадянин України, -засуджений за ст. 128 КК України на два роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Згідно ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено ряд обов"язків. Запобіжний захід засудженому залишено попередній - підписку про невиїзд. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2340 гривень моральної шкоди та 600 грн. за надання юридичної допомоги.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 про стягнення із засудженого ОСОБА_3 1500 грн. моральної шкоди відмовлено.
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у заподіянні необережного тяжкого тілесного ушкодження, яке виразилось у тому, що 16 вересня 2007 року приблизно о 22 год. біля кафе „Вітерець", що в с Сороки, Городенківського району під час сварки, яка переросла у бійку, ОСОБА_4 схопив засудженого за шию, внаслідок чого ОСОБА_3 наніс потерпілому удар рукою в обличчя, від якого останній впав головою до асфальту та отримав тяжке тілесне ушкодження.
В апеляції прокурора у зміненому вигляді ставиться питання про зміну вироку щодо засудженого ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди потерпілому, яку просить збільшити.
Потерпілий ОСОБА_4 у своїй апеляції покликається на неправильність кваліфікації дій ОСОБА_3 за ст. 128 КК України. Вважає, що засуджений умисно наніс йому удар в обличчя, від чого впав і отримав тяжкі тілесні ушкодження і що такі дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ст. 121 ч.1 КК України. Також зазначає, що присуджена судом сума морального відшкодування на його користь є надто малою, а призначене засудженому покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі винного. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
В засіданні апеляційної інстанції засуджений ОСОБА_3 заперечив доводи поданих по справі апеляцій, пояснив, що тілесні ушкодження нетверезому потерпілому спричинив не умисно, а через необережність, оскільки ОСОБА_4 схопив його рукою за хвору шию і внаслідок спричиненого болю вирвався від потерпілого, мимовільно вдаривши його, від чого останній впав на асфальт. Просить вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, прокурора Вирсту Т.П., яка підтримала апеляцію прокурора Городенківського району у зміненому вигляді і частково погодилась з доводами апеляції ОСОБА_4 , просить вирок суду змінити в частині відшкодування моральної шкоди, збільшивши її розмір, заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_2 , які просять апеляції залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора у зміненому вигляді підлягає до задоволення, апеляція потерпілого ОСОБА_4 -до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено фактичні обставини справи та зроблено обґрунтований висновок щодо доведеності вини ОСОБА_3 у спричиненні ОСОБА_4 необережного тяжкого тілесного ушкодження.
Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених у судовому засіданні доказах. Зокрема, сам засуджений дав показання про те, що необережно вдарив потерпілого у відповідь на дії останнього і не міг передбачити, що ОСОБА_4 впаде на асфальт, від чого отримає тяжкі тілесні ушкодження. Показання засудженого щодо обставин спричинення потерпілому тілесних ушкоджень є послідовними як в час досудового так і судового слідства і узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами.
Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що ОСОБА_3 вдарив п"яного потерпілого рукою в обличчя після того, як ОСОБА_4 схопив засудженого за шию, на якій знаходився нарив (карбункул). Потерпілий впав і вдарився головою до асфальту.
Допитаний у судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_7 ствердив, що потерпілий міг отримати тяжкі тілесні ушкодження як від удару так і від падіння та удару головою до асфальту.
За даними висновку судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_4 спричинено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді перелому потиличної кістки зі зміщенням відломків, забою головного мозку І ступеня, забійної рани потиличної ділянки, садна чола, які утворились від дії тупих твердих предметів.
За наведених обставин доводи апеляції потерпілого ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 тілесні ушкодження спричинив йому умисно і дії останнього слід кваліфікувати за ст. 121 ч.1 КК України, є необгрунтованими і спростовуються зазначеними вище доказами.
Виходячи з того, що умислом ОСОБА_3 не охоплювалось заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, суд першої інстанції встановив, що засуджений вчинив необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, оскільки, ударяючи п"яного потерпілого по обличчю, після спричинення йому останнім фізичного болю, ОСОБА_3 хоча й не передбачав, але повинен був і міг передбачити, що ОСОБА_4 може впасти і одержати травму внаслідок удару об асфальт, і правильно перекваліфікував дії засудженого з ч.1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його щире розкаяння у вчиненому, часткове відшкодування спричиненої потерпілому моральної шкоди та відшкодування матеріальної шкоди.
З урахуванням даних про особу засудженого, обставин справи, суд призначив ОСОБА_3 покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
У зв"язку з наведеним, підстав для скасування вироку внаслідок м"якості призначеного засудженому покарання колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, доводи апеляцій прокурора та потерпілого ОСОБА_4 щодо розміру вирішених судом вимог потерпілого в частині відшкодування спричиненої моральної шкоди є обґрунтованими.
При вирішенні даного питання суд в повній мірі не врахував перенесені потерпілим фізичні та моральні страждання, істотність і наслідки вимушених змін у його життєвих стосунках внаслідок отриманих тілесних ушкоджень. Тому колегія суддів вважає необхідним збільшити розмір відшкодування моральної шкоди за цивільним позовом ОСОБА_4 до 5000 (п"яти ) тисяч гривень.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, у зміненому вигляді задовольнити.
Апеляцію потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Городенківського районного суду від 12 червня 2008 року відносно ОСОБА_5 змінити в частині вирішення судом цивільного позову. Збільшити розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_4 до 5000 (п"яти) тисяч гривень.
В решті вирок щодо засудженого ОСОБА_3 залишити без змін.