Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1483/08 Головуючий у 1-й інстанції Василенко P.O.
Категорія 51 Доповідач Широкова Л .В.
РІШЕННЯ
Іменем України
09 жовтня 2008 року
Колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Широкової Л.В.
суддів Франовської К.С. Малахової Н.М.
при секретарі судового
засідання Забеліній О.О.
з участю
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відкритого акціонерного товариства „Коростишівгаз" про визнання наказу № 9 від 13.02.2008 р. про звільнення недійсним, зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання донарахувати заробітну плату та доплату за суміщення посад, стягнення заборгованості по заробітній платі, доплати за суміщення посад та компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, -
встановила:
У лютому 2008 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, просила визнати недійсним наказ № 9 від 13.02.2008 р. про її звільнення, зобов'язати відповідача змінити в трудовій книжці формулювання підстав звільнення її з роботи із „звільнена з посади бухгалтера згідно ст. 38 КЗпП України" на „ звільнена за власним бажанням в зв'язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору, ч.3 ст. 38 КЗпП України", стягнути на її користь вихідну допомогу в розмірі її тримісячного середнього заробітку, моральну шкоду в сумі 5000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 150 грн. та судові витрати. Посилалася на те, що з 18 вересня 1992 р. працювала у відповідача на посаді бухгалтера. У зв'язку з порушенням відповідачем трудового законодавства вона змушена була подати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч.3. ст. 38 КЗпП України. Наказом № 9 від 13.02.2008 р. її було звільнено за ст. 38 КЗпП України. Позивач вважає таке формулювання причин її звільнення невірним. Крім того, порушенням законодавства про працю їй було завдано моральної шкоди.
В процесі розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги, крім зазначеного в первісній заяві уточнила розмір вихідної допомоги в сумі 4288 грн. 35 коп.(а.с. 71-74).
У квітні 2008 р. від ОСОБА_2 надійшла позовна заява, в якій позивач просила зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити їй заробітну плату за період з січня 2005 р. по січень 2008 р. в сумі 15641 грн. 26 коп. та доплату за суміщення посад в сумі 5062 грн. 95 коп. ОСОБА_2 зазначала, що їй невірно нараховувалась заробітна плата, виходячи з коефіцієнтів співвідношень посадових окладів, який, враховуючи її досвід, стаж роботи, інтенсивність праці, обслуговування грошових та матеріальних цінностей повинен був застосовуватись не нижче середнього, тобто не менше 1, 35 і відповідно вказані суми були не донараховані та не виплачені (а.с. 83-86).
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2008 року вказані позовні заяви об'єднані в одне провадження.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2008 року в позові відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неналежної оцінки доказів, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Так, зазначає позивач, судом першої інстанції не вирішене її клопотання, заявлене в попередньому судовому засіданні на підставі ст. 137 ЦПК України, про витребування у відповідача документів та роз'яснень щодо механізму встановлення посадових окладів спеціалістів ВАТ „Коростишівгаз". Суд дійшов помилкового висновку про відсутність порушень законодавства про працю з боку відповідача. Суд не звернув уваги на те, що в заяві про звільнення вона вказувала, що всупереч законодавству заробітна плата не виплачується не рідше двох разів на місяць, не надав належної оцінки тому факту, що відповідачем не складались графіки відпусток працівників, що є порушенням ч.4, 5 ст. 79 КЗпП України, порушувались вимоги 3.5, ст. 80 КЗпП України.
Судом встановлено, що її посадовий оклад відповідає розрахованим відповідачем межам, проте не встановлено чи ці межі розраховані відповідно до вимог Галузевої угоди.
Крім того, суд не надав оцінки наданому представником позивача розрахунку розміру посадового окладу бухгалтера ВАТ „Коростишівгаз", складеному відповідно до умов Галузевої угоди, та не прийняв до уваги акт перевірки Територіальної державної інспекції праці від 21 листопада 2007 p., яким виявлені порушення при встановленні посадових окладів 29 спеціалістів і службовців відповідача.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 38 КЗПП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Відмовляючи ОСОБА_2 у позові про зміну формулювання підстав звільнення та стягнення недонарахованої зарплати, суд першої інстанції виходив з того, що вважав недоведеними факти порушення відповідачем законодавства про працю, умов трудового та колективного договору.
Цілком з таким висновком суду не може погодитись колегія суддів апеляційного суду, приймаючи до уваги таке.
Суд встановив, що ОСОБА_2 працювала бухгалтером у Коростишівському управлінні газового господарства /в подальшому ВАТ „Коростишівгаз" / з вересня 1992 року. 7 лютого 2008 року ОСОБА_2 подала заяву про розірвання трудового договору на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, зазначивши, що відповідач „не підвищує з 2005 року зарплату, не дотримується співвідношення у посадових окладах, не виплачує зарплату два рази на місяць, порушує умови колективного договору, галузевої угоди та законодавство про працю" /т.1 а.с. 9/.
Не погоджуючись з вказаними підставами звільнення, відповідач видав наказ №9 від 13.02.2008 року про звільнення ОСОБА_2 з посади бухгалтера за власним бажання за ст. 38 КЗпП України.
Також суд встановив, що конфлікт між сторонами фактично виник у зв'язку з
виявленими фактами порушення ОСОБА_2 касово-фінансової дисципліни
/одержання за касовим видатковим ордером осрбисто собі грошових коштів без підпису
керівника та головного бухгалтера, як розпорядників кредитів/ та порушила порядок
передачі електронного цифрового підпису керівників ВАТ.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач допустив порушення законодавства про оплату праці, а також умови Колективного договору та Галузевої угоди, які були укладені між НАК „Нафтогаз України" та профспілкою працівників газового господарства України та діяли в період 2005-2008 р.р.( далі - Галузевої угоди).
Відповідно до ст. ст. 14, 15 Закону України „Про оплату праці" договірне регулювання оплати праці здійснюється на основі системи угод, що укладаються на державному/генеральна угода/, галузевому/галузева угода/, регіональному /регіональна угода/ та виробничому /колективний договір/ рівнях відповідно до Закону України „Про колективні договори і угоди". Форми і система оплати праці встановлюється підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою угодами.
Як вбачається з п.2.1.4 Галузевої угоди передбачено встановлення обов'язкової для застосування на всіх підприємствах, які перебувають у сфері дії угоди, як мінімальної гарантії, тарифної сітки /схеми посадових окладів/, яка формується з розміру мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду газового господарства та місячної норми робочого часу, що встановлюється на рівні не нижче 100% прожиткового мінімуму, встановленого державою для працездатних осіб на поточну дату.
Міжпосадові співвідношення розмірів посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців встановлюється на підприємствах, виходячи з основного базового співвідношення посади техніка до робітника першого розряду, яке становить 1.5 та співвідношень між посадовими окладами, що склалися на підприємстві починаючи з 1991 року.
Як вбачається з матеріалів справи на підприємстві в 1991 році посадовий оклад бухгалтера становив 140-180 крб., техніка - 110-130 крб. При цьому коефіцієнт співвідношення посадових окладів буде становити: 1, 077-1, 636.
Враховуючи значення коефіцієнту співвідношення вищевказаних посадових окладів на рівні 1, 35 , щомісячна заробітна плата позивача в 2005-2007 p.p. повинна складати не менше 1192, 53 грн. /453, 00 грн. тарифної ставки робітника першого розряду, що становить прожитковому мінімуму, встановленому державою для працездатної особи з 01.10.2005 року х 1, 5 коефіцієнта співвідношення посадового окладу техніка до тарифної ставки робітника першого розряду х 1, 35 коефіцієнта співвідношення посадового окладу бухгалтера до окладу техніка / + 30%/ встановленої доплати до посадового окладу за конфіденційність/.
Колегія суддів погоджується з наданим позивачем розрахунком недонарахованої та недоплаченої суми заробітної плати за період з січня 2005 року по січень 2008 року, що становить 15641 грн.26 коп. /т.1 а.с. 84/та дану суму стягує з відповідача.
Порушення Галузевої угоди також відображено в акті перевірки №06-09-002/1279 територіальної Державної інспекції праці у Житомирській області /т. 1 а.с. 42- 48/.
Доводи ВАТ „Коростишівгаз" про те, що Галузева угода не розповсюджується на їх підприємство є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Так, як вбачається з матеріалів справи первинна профспілкова організація працівників ВАТ „Коростишівгаз" /інд. код № 35144169/ входить до складу професійної спілки працівників газових господарств України та підписала колективний договір на 2005-2007 роки, який був прийнятий на загальних зборах трудового колективу 03 березня 2005 року /т.1 ст. 296-313/.
Обґрунтованим є також твердження позивача про те, що відповідач допускав і інші порушення трудового законодавства - на підприємстві не складався графік відпусток та мали місце випадки виплати заробітної плати не два, а один раз на місяць.
Проте, відсутність складеного графіка черговості відпусток, не порушила трудових прав ОСОБА_2, якій відпустки відповідач надавав відповідно до поданих заяв /т.1 а.с. 167—169/, враховуючи прохання щодо їх терміну та тривалості.
Встановлені окремі факти виплати зарплати працівникам ВАТ, в тому числі і ОСОБА_2 зарплати не два, а один раз на місяць обумовлені поважними причинами, фінансовим становищем підприємства /т.1 ст. 182-190/.
Таким чином, суд встановив, що дійсно, відповідач, в період роботи ОСОБА_2, допускав порушення законодавства про працю та умов Колективного договору, внаслідок чого мав конфлікт права (зарплати) та конфлікт інтересів ( відсутність графіка відпусток). Проте, дані конфлікти не можуть бути віднесені до таких, що не могли бути вирішені шляхом звернення у встановленому законом порядку, та такими, що перешкоджали позивачу у продовженні виконання умов трудового договору.
Суд не може погодитись з доводами позивача про те, що встановлені факти порушень законодавства про працю робили неможливим виконання нею трудових обов'язків та змусили розірвати трудовий договір.
У зв'язку з цим, позовні вимоги ОСОБА_2 про зміну формулювання підстав звільнення, стягнення вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Безпідставними є вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача компенсації втрати частини зарплати у зв'язку з порушенням термінів її виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1427 від 20 .12.1997 року, оскільки згадана компенсація може бути виплачена лише на нараховану та невиплачену зарплату.
Що стосується позовних вимог про стягнення оплати праці за виконання сумісництва, то відповідно до законодавства про оплату праці, та відповідно до вимог ст. 105 КЗпП України доручення додаткової роботи в порядку суміщення посад, збільшення обсягу виконуваної роботи і виконання обов'язків відсутнього працівника можливе за погодженням власника і працівника і оформляється наказом, який є підставою для нарахування оплати праці.
Оскільки накази про доручення ОСОБА_2 суміщення посад відсутні, то відсутні підстави для нарахування оплати праці.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України колегія суддів стягує з відповідача на користь позивача 150 грн. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги та на користь держави 156 грн.41 коп. державного мита та 30 грн. витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2008 року в частині відмови ОСОБА_2 в позові до ВАТ „Коростишівгаз" про стягнення недонарахованої заробітної плати за період січня 2005 р. по січень 2008 р. скасувати та постановити нове, яким стягнути з ВАТ „Коростишівгаз" на користь ОСОБА_2 15 641грн. 26 коп. не донарахованої
заробітної плати за період січня 2005 р. по січень 2008 p., 150 грн. за надання юридичної допомоги, на користь держави 156 грн.41 коп. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, в решті рішення залишити без зміни.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.