Справа № 2-а-7584/09/1170
Категорія статобліку 2.15
П О С Т А Н О В А
Іменем України
23 грудня 2009 року Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Сагун А.В.;
при секретарі – Басистому О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сканія” до Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та скасування акту перевірки від 03.09.2009 року,Ї
ВСТАНОВИВ:
13 жовтня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю „Сканія” (далі по тексту ТОВ „Сканія”) звернулося в Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області (далі по тексту Держінспекція цін в Кіровоградській області), в якій просило скасувати рішення від 07.09.2009 року №66 „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” та акт перевірки від 03.09.2009 року б/н „Про додержання державної дисципліни цін при нарахуванні плати за спожиту електроенергію мешканцями 33-х квартир будинку по вул. Отровського № 4”.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що акт перевірки від 03.09.2009 року б/н „Про додержання державної дисципліни цін при нарахуванні плати за спожиту електроенергію мешканцями 33-х квартир будинку по вул. Отровського № 4” та рішення від 07.09.2009 року №66 „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” вважає незаконними. Жодних договірних відносин щодо постачання електричної енергії між ТОВ „Сканія” та мешканцями будинку, розташованого по вул. Островського, 4, в м. Кіровограді, немає. Споживачем електричної енергії за вказаною адресою є саме позивач на підставі договору з ВАТ „Кіровоградобленерго” про постачання електроенергії №743 М від 28.10.2003 року.
Відповідач у письмових запереченнях просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Так, з вересня 2008 року позивачем з населення, яке мешкає в 33-х квартирах будинку №4 по вул. Островського в м. Кіровограді, стягується плата за спожиту електроенергію, як добровільна плата за завищеними тарифами, без будь-яких договорів. З вересня 2008 року по серпень 2009 року сума коштів, прийнятих від населення в якості плати за спожиту електроенергію становить 33 948,78 грн., економічно-обґрунтована сума, виходячи з встановленого тарифу 24,36 коп. за 1 Квт становить 13 734,90 грн., різниця складає 20 213,88 грн. Із зазначеного відповідач дійшов висновку, що з населення надмірно отримано коштів у сумі 20 213,88 грн., а тому рішенням від 07.09.2009 року №66 до позивача застосовано штраф у сумі 40 427,76 грн.
У судовому засіданні представники позивача Сукач Георгій Іванович, Шульц Роберт Генріхович позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надали суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви. Одночасно доповнили, що електромережі будинку ВАТ „Кіровоградобленерго” до експлуатації не прийнято, а тому договір електропостачання укладено з позивачем, який є балансоутримувачем будинку. ТОВ „Сканія” надавало електороенргію до 33-х квартир будинку №4, що знаходяться на балансі Товариства, для виробничих потреб їх власників, за ціною встановленою згідно договору для промислових підприємств.
Представник відповідача Куницький Віталій Вікторович у судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених в запереченнях до адміністративного позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 3 вересня 2009 року на виконання доручення виконуючого обов’язки прокурора Кіровоградського району Кіровоградської області на підставі посвідчення від 27.08.2009 року №662 проведено позапланову перевірку ТОВ „Сканія”, за результатами якої складено акт б/н від 03.09.2009 року (а.с. 23-27). Як вбачається з акту в ході перевірки виявлено порушення, на думку відповідача, п. 19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357, що виявилось у нарахуванні за тарифами для юридичних осіб плати фізичним особам за спожиту ними електроенергію в 33 квартирах будинку № 4 по вул. Островського в м. Кіровограді, в результаті чого відповідачем надмірно отримано кошти в сумі 20 213,88 грн.
На підставі акту перевірки рішенням від 07.09.2009 року №66 , керуючись ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення”до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді стягнення необґрунтовано отриманої виручки в сумі 20 213,88 грн. та штрафу в сумі 40 427,76 грн.
Згідно ст. 13 Закону України „Про ціни і ціноутворення” державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державну фіксованих та регульованих цін і тарифів.
Відповідно до ст. 14 того ж Закону та п.п. 5, п.5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року №1819 Держінспекція цін має право приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необгрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Зазначене типи державного примусу є різновидами адміністративного-господарських санкцій як виду господарсько-правових санкцій, підставою застосування до учасника господарських відносин яких, згідно ст. 218 ГК України, є вчинене ними правопорушення у сфері господарювання, тобто наявність в діянні складу відповідного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про електроенергетику” роздрібна ціна на електричну енергію формується енергопостачальниками згідно з умовами і правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії з урахуванням вимог цього Закону.
Згідно ст. 1 Закону України „Про електроенергетику” постачання електричної енергії Ї надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.
Споживачами енергії, згідно тієї ж статті, є суб’єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.
Відповідно до ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.
Згідно ст. 13 Закону України „Про електроенергетику” діяльність з виробництва, передачі та постачання електричної енергії в Україні здійснюється за умови отримання відповідної ліцензії.
Як визначено пунктом 13 Положення про Національну комісію регулюванні електроенергетики України (далі по тексту Ї НКРЕ), затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998 року №335/98, комісія здійснює цінову політику в галузі електроенергетики, і межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення вигляді постанов і розпоряджень. Рішення комісії, прийняті в межах її повноважень є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринка: газу, нафти та нафтопродуктів.
Відповідно до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1991 року „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських) рад щодо регулювання цін (тарифів)”, Національна комісія регулювання електроенергетики регулює тарифи на електроенергію, що відпускається населенню для побутових потреб.
Постановою НКРЕ № 309 від 10.03.1999 затверджено тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам.
Із вище зазначеного слідує, що суб’єктом правопорушення в сфері тарифної політики постачання електроенергії для населення є лише енергопостачальник, тобто господарюючий суб’єкт, який здійснює підприємницьку діяльність щодо постачання електричної енергії на підставі відповідної ліцензії.
Як встановлено у судовому засіданні ТОВ „Сканія” відповідної ліцензії на постачання електричної енергії не отримувало.
Крім того, взаємовідносини, що виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками з електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) врегульовано Правила користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року
Пунктами 1.3, 1.6 вказаних Правил визначено, що постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом. Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору (додаток 3) укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Відповідно до ч.2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Таким чином, електропостачання може здійснюватись лише на підставі договору про постачання електричної енергії.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням державної приймальної комісії прийнято в експлуатацію 33 квартири з вбудовано-прибудованими приміщеннями 81-квартирного житлового будинку по вул. Островського, 4 в м. Кіровограді (а.с. 7-10). Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 30.12.1998 року №991 затверджено вище вказаний акт державної приймальної комісії. Пунктом 3 вказаного рішення дозволено ввести в експлуатацію названу будівлю та прийняти на баланс виробничому об’єднаню „Кіровоградтеплоенерго” Ї теплові мережі; виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства Ї водопровідні та каналізаційні мережі, відкритому акціонерному товариству „Кіровоградгаз” Ї газопровідні мережі, державному підприємству зв’язку „Телеком” Ї радіомережі та телефонні мережі. (а.с. 11-12). Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №602 від 24.05.2000 року визначено, що балансоутримувачем 33 квартирної частини житлового будинку з вбудовано-прибудованим приміщенням визначено ТОВ „Сканія” (а.с. 18-21). В іншій частині будинок не добудовано і в експлуатацію не введено. Електромережі даного будинку, в тому числі 33-квартирної його частини, в експлуатацію не введено і на баланс ВАТ „Кіровоградобленерго” не прийнято. Відповідно споживачем електричної енергії за адресою по вул. Островського, 4 в м. Кіровограді є саме ТОВ „Сканія”. Підтвердженням цьому також є договір ВАТ „Кіровоградобленерго” з ТОВ „Сканія” №743 М від 28.10.2003 року про постачання електричної енергії на об’єкт за адресою по вул. Островського, 4, в м. Кіровограді (а.с. 13-17).
Таким чином, споживачем електричної енергії у розумінні вище зазначеного законодавства є саме ТОВ „Сканія”, а не мешканці 33 квартир житлового будинку по вул. Островського, 4 в м. Кіровограді.
На підставі вище зазначеного, суд дійшов висновку, що ТОВ „Сканія” у відносинах щодо споживання електричної енергії власниками 33 квартир житлового будинку по вул. Островського, 4 в м. Кіровограді не є енергопостачальником, а тому воно не може бути суб’єктом правопорушення щодо постачання електричної енергії за завищеними тарифами.
З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. ст. 2 КАС України оспорюванне рішення №66 від 07.09.2009 року дійшов висновку, що воно прийнято з порушенням принципу законності та обґрунтованості, а тому воно підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про скасування акту перевірки від 03.09.2009 року б/н, то суд виходив з наступних мотивів. Акт перевірки сам по собі не є рішенням суб’єкта владних повноважень і не спричиняє встановлення, зміну або припинення прав та обов’язків позивача, не може порушити його інтереси. За своєю правовою природою акт перевірки є документуванням ходу те результатів перевірки, що є підставою (доказом) для прийняття уповноваженою особою відповідного рішення у встановленій юридичній формі.
Виходячи із змісту положень ч. 1, ч. 2 ст. 2, ст. ст. 4, 6 КАС України предметом оскарження в адміністративному суді є рішення, дії та бездіяльність суб’єкта владних повноважень, які призвели до порушення прав, свобод та інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичної особи.
Таким чином, в цій частині адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб’єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути всі документально підтверджені судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 3,40 грн.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,Ї
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській області про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін №66 від 07.09.09.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія» судові витрати в розмірі 3 гривні 40 копійок з Державного бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови - з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви.
Дата складання постанови в повному обсязі – 28.12.09.
Суддя (підпис) А. В. Сагун