УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/5077/16-ц Головуючий у 1-й інст. Бондарчук В. В.

Категорія 30 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.,                

суддів:                                                              Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,                        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/5077/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Корольовського відділу державної виконавчої служби м.Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа - Квартирно - експлуатаційний відділ м.Житомира, про стягнення коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Корольовського районного суду м.Житомира, ухвалене 12 березня 2018 року суддею Бондарчуком В.В. у м.Житомирі,

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій, з урахуванням вимог про її уточнення (а.с.36), зазначив, що з липня 2012 року із його заробітної плати стягувалися кошти за виконавчим листом №2-62/11 на користь ОСОБА_2 В листопаді 2012 року остання відмовилася від стягнення, просила повернути виконавчий лист та державний виконавець припинив стягнення. Проте, стягнення з його заробітної плати тривають, за період з 2012 по 2016 роки,  стягнуто 30 621,12 грн., при цьому ОСОБА_2 жодних коштів не отримувала. Позивач вважає, що Корольовський відділ державної виконавчої служби м.Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - ВДВС) неправомірно заволодів його коштами, а тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь 30 621,12 грн. та 10121,76 грн. відсотків за користування чужими грошима, а також понесені судові витрати.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 12 березня 2018 року позов  задоволено частково. Стягнуто з Корольовського відділу державної виконавчої служби м.Житомира на користь ОСОБА_1 30 652,12 грн., набутих без достатньої правової підстави. Решту позовних вимог залишено без задоволення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи,  просить рішення суду в частині відмови у задоволенні його позову про стягнення процентів за користування чужими грошима скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову, у решті рішення суду залишити без змін.

На думку позивача, суд при вирішенні спору дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні з відповідача процентів за користування чужими грошима, а його вимога про застосування облікової ставки НБУ в якості встановленого законом розміру процентів за користування набутими грошовими коштами за ст.1214 і ст.536 ЦК України ґрунтується на аналогії закону та відповідає судовій практиці у спірних правовідносинах.

У судовому засіданні ОСОБА_1, його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, представники ВДВС ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – не визнали, посилаючись на її безпідставність. Представник третьої особи – ОСОБА_6 вважала скаргу обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.

За змістом ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час апеляційного розгляду було встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, у зв’язку із чим суд апеляційної інстанції не обмежувався доводами та вимогами апеляційної скарги ОСОБА_1

Так, згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення з ВДВС на користь ОСОБА_1 30 652,12 грн., суд першої інстанції послався на безпідставне набуття відповідачем зазначених коштів.

Разом з тим, такий висновок суду здійснений на підставі неповно з’ясованих обставин, які мають значення для справи, та при неправильному застосуванні судом норм матеріального права, зокрема ст. 1212 ЦК України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення поза межами доводів та вимог апеляційної скарги.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у ВДВС перебував виконавчий лист №2-62, виданий 22.07.2011 Корольовським районним судом м.Житомира про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості на загальну суму 62466,00 грн., за яким 08.08.2011 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ЄДРВП №28039906 (а.с. 130).

За заявою стягувача 02.07.2012 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника, яку для подальшого виконання надіслано до бухгалтерії за місцем роботи боржника - Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомира. 11.12.2012 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час спірних правовідносин), (а.с. 132-134).

Із довідки Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомира від 11.01.2017 №120 вбачається, що із заробітку ОСОБА_1 щомісячно з липня 2012 року і по день видачі довідки проводяться утримання згідно постанови від 02.07.2012 (ВП 28039906) та виконавчого листа №2-62, виданого 22.07.2011, так як документи про припинення відрахувань в КЕВ міста Житомира відсутні (а.с.37-38).

Разом з тим, із матеріалів справи також вбачається, що стягнуті з ОСОБА_1 грошові кошти після надходження на депозитний рахунок ВДВС, були перераховані стягувачам (юридичним особам та державі) за іншими виконавчими документами, боржником у яких був позивач (а.с.43-52, 85-109, 140-148).

Оскільки грошові кошти, які на думку позивача відповідачем були отримані безпідставно, перераховані іншим стягувачам за іншими виконавчими документами,  то безпідставного набуття або збереження ВДВС грошових коштів позивача не відбулося, та відповідно і підстав для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, та стягнення грошових коштів згідно даної норми матеріального права не було.

При зверненні до суду позивач, крім ст. 1212 ЦК України, як на правову підставу для задоволення позову послався на ст. 1166 ЦК України, проте зазначена норма  закону на спірні правовідносини не поширюється.

За таких обставин, рішення суду в частині задоволення позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Враховуючи відмову у задоволенні вимог про стягнення коштів та відсутності правових підстав для стягнення процентів за користування грошовими коштами, рішення суду у частині відмови у задоволенні позову є правильним, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 12 березня 2018 року у частині задоволення позовних вимог та стягнення судового збору скасувати.

Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у позові про стягнення з Корольовського відділу державної виконавчої служби м.Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 30652,12 грн.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий   Судді:

Повний текст постанови складений 19 червня 2018 року.