Справа № 591/845/17

Провадження № 2/591/100/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2018 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради

про визнання права власності за набувальною давністю -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину будинку за набувальною давністю, посилаючись на те, що він 13 березня 2009 року успадкував 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 від своєї матері ОСОБА_2. З цього часу зазначене майно перейшло в його володіння фактично у повному обсязі, так як спадкоємці іншої 1/2 частини данного житлового будинку в спадок не вступили, своє право не оформили. Зі змісту заяви №145, яка є в Сумському обласному об»єднанні бюро технічної інвентаризації від 25.11.1992 року йому стало відомо, що спадкоємець 1/2 частини будинку ОСОБА_3 помер. Ніхто з осіб, які могли б успадкувати його частину за законом до теперішнього часу спадщину не оформили. З 2005 року володіє майном відкрито, не від кого не приховує свої права на нього, слідкує за його технічним станом, регулярно оплачує комунальні послуги, проводить поточний та капітальний ремонт, а тому просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину за набувальною давністю.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримала повністю, просить суд його задоволити.

Сумська міська рада про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, представник до суду не з»явився. Надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що позивачу відомо, що співвласником відповідного домоволодіння є ОСОБА_5, а тому в даному випадку володіння не є добросовісним, а тому просить суд в позові відмовити.

Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 13 березня 2009 року успадкував 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 від своєї матері ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом(а.с.25-27).

Представник позивача пояснила суду, що з березня 2009 року зазначене майно перейшло у володіння позивача фактично у повному обсязі, так як спадкоємці іншої 1/2 частини данного житлового будинку в спадок не вступили, своє право не оформили. Зі змісту заяви №145, яка є в Сумському обласному об»єднанні бюро технічної інвентаризації в матеріалах інвентарної справи, від 25.11.1992 року стало відомо, що спадкоємець 1/2 частини будинку ОСОБА_3 помер.

Згідно книги про прописку по будинку, ОСОБА_5 виписаний з домоволодіння ще з 02.11.1964 року(а.с. 164).

Посилання позивача на те, що він добросовісно та відкрито володіє та користується 1/2 частиною житлового будинку АДРЕСА_1, а тому за ним має бути визнано право власності на житло за набувальною давністю, суд оцінює критично, виходячи з наступного:

Згідно із ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом пяти років, набуває права власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Із змісту ст. 344 ЦК України випливає, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випаду при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності необхідно виходити із того, що задоволення таких вимог можливе лише за умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов»язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, те, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

При вирішенні спорів, пов»язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнішнім володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред»явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третястатті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 ЦК).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Можливість пред»явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв»язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

З наведеного можна зробити висновок, що встановлюючи, чи є володіння добросовісним, насамперед слід встановити, що володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужою річчю, тобто обставини, у зв»язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Оскільки користуючись житлом, яке не є його власністю, позивач був обізнаний про власника, його володіння спірним майном не можна вважати добросовісним. Та обставина, що позивач проживає в будинку, здійснює ремонти та оплачує комунальні послуги не породжує права позивача на набуття права власностіза набувальною давністю.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, визначені ст.344 ЦК України, відсутні, а відтак приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем обраний не вірний спосіб захисту.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 344 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення через Зарічний районний суд м. Суми. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 18 червня 2018 року.

СУДДЯ КЛИМЕНКО А.Я.