ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
№ 6/136 | 05.04.07 |
За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»
До відповідача Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
Про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 31/19-706 від 27.01.2007
Суддя Ковтун С.А.
Представники:
Від позивача Кузнєцова В.О. (за дов. № 18/27 від 15.01.2007)
Від відповідача Мацегорін А.О. (за дов. № 368/10 від 29.12.2006)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Рішення прийнято 05.04.2007, оскільки у справі на підставі ст. 77 ГПК України 20.03.2007 оголошувалась перерва
До господарського суду міста Києва звернулося з позовом відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»до дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 31/19-706 від 27.01.2007.
За твердженням позивача, здійснене зарахування не відповідає вимогам ст. 601 ЦК України, оскільки розміри заборгованостей, по яким відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог, не відповідають дійсності та є помилковими.
Крім того, зарахування на суму 7710,17 грн. за договором № 06/05-1349 від 21.04.2005, не може бути здійснено, оскільки заборгованість по даному договору є спірною і рішення господарського суду Чернігівської області від 31.08.2006 по справі № 12/208 на дату подання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог не набрало законної сили. Згідно з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2006 провадження у справі 12/208 зупинено до розгляду касаційної скарги ДК «Газ України»у Вищому господарському суді України.
Також, за твердженням позивача, заборгованість по договору № 06/04-248 від 24.02.2004, враховуючи проведені попередні заліки на суму 7462,47 грн., становить на дату подання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог 372984,06 грн., а не 380446,53 грн.
Відповідач позовні вимоги відхилив повність, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. За твердженням відповідача, зарахування проведено в межах чинного законодавства України. Також відповідач зазначив, що зарахування може проводитись не на всю суму заборгованості, а лише на його частину, що не заборонено положеннями ні ЦК України, ні нормами ГК України.
Не погодився відповідач з посиланнями позивача на неможливість зарахування зустрічних вимог на суму 7710,17 грн. за договором № 06/05-1349 від 21.04.2005, виходячи з наступного. Рішенням господарського суду Чернігівської області від 31.08.2006 у справі № 12/208 позовні вимоги дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»були задоволені частково на суму 75350,24 грн., з яких 33352,78 грн. сума основного боргу, 10167,87 грн. - пеня, 8665,71 –три проценти річних, 23163,88 грн. –інфляційні нарахування. Постановою Вищого господарського суду України від 23.01.2007 касаційну скаргу ДК «Газ України»було задоволено, справу передано на розгляд до Київського апеляційного господарського суду. У той же час, апеляційна інстанція здійснює перегляд рішення суду першої інстанції лише в межах стягнення інфляційних збитків, що жодним чином не стосується суми основного боргу в розмірі 33352,78 грн. З викладеного відповідач робить висновок, що правові підстави для проведення зарахування на суму 7710,17 грн. по договору №06/05-1349 від 21.04.2005 існували.
Також, на думку відповідача, безпідставні посилання позивача на те, що згідно з договором № 06/04-248 від 24.02.2004 заборгованість в розмірі 7462,47 була зарахована попередніми заліками. Так, відповідно до протоколів погодження розрахунків № 25/141, № 25/142, № 25/143, які були здійснені на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 124 від 09.02.2006, вищезазначеною сумою, на підставі ст. 534 Цивільного кодексу України, було частково погашено суми штрафних санкцій по зазначеному договору, а не як зазначено позивачем суму основного боргу.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
31 січня 2007 року на адресу ВАТ «Чернігівгаз»надійшла заява ДК «Газ України»про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.01.2007 № 31/19-706.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Отже, правочином є такий юридичний факт, який є належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків.
Моментом вчинення вказаної дії є моментом вчинення правочину, тобто настання даного юридичного факту.
З огляду на це, у випадку оцінки правочину на відповідність вимогам закону підлягають оцінці дії осіб в момент його вчинення на предмет додержання законодавства.
При визнанні недійсним правочину визнається недійсним юридичний факт, який є підставою для набуття, зміни або припинення цивільного правовідношення, а не сам документ.
Позовною вимогою є вимога про визнання недійсним правочину, оформленого заявою.
Тобто, фактично позивачем заявлені позовні вимоги про визнання недійсним заяви як документу, а не правочину як юридичного факту, яким дії щодо припинення зобов’язань.
У той же час, чинним законодавством України (ст. 16 ЦК України) не передбачено такого способу захисту цивільних прав та інтересів як визнання недійним документа.
З огляду не це, позовна заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С.А. Ковтун
Рішення підписано 04 червня 2007 року