ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"02" грудня 2009 р. м. Київ К-7620/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Цуркана М.І. (головуючий суддя),
Гашицького О.В. (суддя-доповідач),
Мойсюка М.І.,
Сороки М.О.,
Штульман І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханов Луганської області (далі –УПФ) на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до УПФ про визнання дій неправомірними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,
установила:
Звернувшись у липні 2008 року до суду з цим позовом, ОСОБА_6 зазначав,
що є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з його участю
в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до категорії 1 осіб,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і має право на отримання передбачених статтями 54 та 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі –Закон № 796-ХІІ) державної пенсії та додаткової пенсії за
шкоду, заподіяну здоров'ю.
Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій
не відповідають розмірам, установленим Законом № 796-ХІІ, та на відмову УПФ привести їх у відповідність з цим Законом, позивач просив визнати дії
відповідача неправомірними і зобов’язати його усунути зазначені порушення, здійснивши відповідні перерахунки розмірів державної та додаткової (за шкоду, заподіяну здоров’ю) пенсій.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 9 жовтня
2008 року позов задоволено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року рішення суду першої інстанції змінено шляхом уточнення дати, з якої необхідно здійснити перерахунок розмірів пенсій – із 1 червня 2008 року.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення й ухвалити нове рішення –про відмову в задоволенні позову.
У частині уточнення дати початку здійснення перерахунку розмірів пенсій рішення суду апеляційної інстанції не оскаржено.
Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ, яка
визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по
3 групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що ОСОБА_6 є інвалідом 3 групи внаслідок
захворювання, пов’язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями відповідно 54 та 50 Закону № 796-ХІІ.
Розрахунок розмірів призначених позивачу державної та додаткової пенсій здійснено відповідачем виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших
соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету»(далі –Постанова № 1) розміру, який складає 19,91 гривні.
Ухвалюючи рішення про незаконність дій відповідача і зобов’язання його здійснити перерахунок розмірів пенсій, призначених позивачеві, суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що обчислення розмірів пенсій виходячи з розміру, встановленого Постановою № 1, який становить 19,91 грн., є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому при розрахунку розмірів державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 54, 50 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законах про держбюджет на відповідний рік,
з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Посилання відповідача на положення частини третьої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»( далі –Закон № 1058-ІV) не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку розмірів інших, пов’язаних із нею, пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Пунктом 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107 - VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»(далі –Закон № 107-VI) внесено зміни до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. Однак рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку, що у позивача право на перерахування розміру державної та додаткової пенсії у розмірах, встановлених Законом № 796-ХІІ, виникло з 22 травня 2008 року –дня з дня прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008. Уточнення судом апеляційної інстанції дати початку здійснення відповідачем перерахунку розмірів пенсій не оскаржено позивачем, воно не впливає на правильність судового рішення у цій справі.
Керуючись статтями 220, 222-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Стаханов Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2009 року та змінену ним постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2008 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, її може бути оскаржено до Верховного Суду України у порядку провадження за винятковими обставинами відповідно до положень статей 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: