2-312/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15 січня 2010року                                   м.Донецьк

    Будьоннівський районний суд м.Донецька у складі

головуючого судді Шишова О.О., секретарі Авраменко О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади Будьоннівського району м.Донецька про визнання права власності в порядку спадкового майна, -

Встановив:

    У Будьоннівський районний суд м.Донецька, надійшла позовна заява в якій позивач вказав, що на підставі договору дарування він придбав житловий будинок № 30 по вул.Губкіна у м.Донецьку після чого зніс його та побудував новий. На підставі дослідження будинок придатний до експлуатації. Просив суд визнати за ним право власності на новозбудований будинок.

    У судовому засіданні позивач, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

    Відповідач, представник територіальної громади Будьоннівського району у м.Донецьку, належним чином оповіщені у встановленому порядку про час і місце судового розгляду. Від них надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

При таких обставинах суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

    Вислухав пояснення позивача, дослідивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог (ст. 10 ЦПК України), суд приходить до наступного.

Згідно з технічним паспортом будівлі: житловий будинок, гараж самовільно збудовані.

Стаття 376 ЦК України у частинах 1-5 передбачає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У судовому засіданні позивач не надав суду докази підтверджуючі надання йому у власність, користування або на інших умовах земельної ділянки.

Судом також встановлено, що будинок не введений в експлуатацію.

    Стаття 331 у частинах 2, 3 передбачає, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Крім того відповідно до вимог ст.1 ЦПК України, згідно з якими завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, неви­знаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави та ст.15 ЦПК України де також ідеться про компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, а саме у порядку цивільного судочинства суди розглядають «справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів».

Тобто у вказаних статтях закріплений принцип «вільного волевиявлення» учасників цивільних правовідносин. Особи в цивільних правовідносинах вільні у своєму праві користуватися чи не користуватися своїми цивільними правами, а також наданими їм способами захисту таких прав.

При розгляді цієї справи не надано доказів які вказали про порушення з боку кого-небудь прав свобод та інтересів, позивача.

У випадку узаконення про що фактично просять позивачі самочинного будівництва чи визнання права власності на самочинно зведені споруди, особи реалізують своє право мати вказані об’єкти у власності саме шляхом здійснення права, тобто шляхом звернення до компетентних органів, які наділені правом вирішення вказаних питань. Такий стан випливає з вимог ч.1 ст.13 ЦК щодо здійснення цивільних прав особою в межах, наданих їй договором або актами законодавства. Чинним ЦК, законами «Про основи містобудування», «Про планування і забудову територій», «Про місцеве самоврядування в Україні» саме до компетенції органів місцевого самоврядування віднесено вирішення питань у містобудівній сфері, зокрема і щодо самочинного будівництва.

Ураховуючи що об’єкт нерухомості підлягає введенню в експлуатацію та державні реєстрації, але будівля, що розташована за адресою: Донецьк, вул.Лейтенантів, 3, державну реєстрацію не пройшла, документи які підтверджують введення будівлі в експлуатацію відсутні та до суду не надані, тобто відсутній об’єкт у вигляді нерухомого майна відносно якого можливо вирішувати питання щодо прийняття спадкового майна, відсутні відомості про встановлення меж земельної ділянки внатурі, також відсутній спор між вказаними у позові особами. Крім того, нереалізоване (нездійснене), нематеріалізоване право, тобто можливість оформлення домоволодіння у встановленому законом порядку, судовому захисту не підлягає, оскільки це не передбачено ні Конституцією, ні чинним законодавством та суперечить основним засадам судочинства тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 57, 60, 79, 88, 209, 215, 226 ЦПК України, 331, 376 ЦК України, суд, -

Вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на домоволодіння що розташоване за адресою: Донецьк, вул.Губкіна, 30, – відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк двадцять днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: