Ухвала

30 березня 2018 року

м. Київ

справа № 404/2860/17

провадження № 61-14682ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду

м. Кіровограда від 29 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 31 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», Профспілки машинобудівників та приладобудівників України Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про витребування безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2018 року подана касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 29 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 31 січня 2018 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

У травні 2017 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», Профспілки машинобудівників та приладобудівників України Первинна профспілкова організація Державного підприємства «Кіровоградський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» про витребування безпідставно набутого майна.

ОСОБА_1, після уточнення позовних вимог, просив стягнути на його користь з відповідачів кошти у вигляді профспілкових внесків з його заробітної плати з

13 березня 2000 року по 14 лютого 2014 року та з 14 лютого 2014 року по

10 лютого 2015 року в повному обсязі.

Кіровський районний суд м. Кіровограда рішенням від 29 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд Кіровоградської області постановою від 31 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною шостою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у даній справі є стягнення коштів у вигляді профспілкових внесків із заробітної плати ОСОБА_1 з 13 березня 2000 року по 14 лютого

2014 року та з 14 лютого 2014 року по 10 лютого 2015 року.

Оцінивши докази у справі, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, дійшовши висновку про відсутність порушення його прав, оскільки позивач був членом профспілки та добровільно сплачував профспілкові внески, їх утримання із заробітної плати здійснювалося на підставі поданої ним заяви.

Зазначена справа є справою незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року.

Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, прийняті

у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, ним не обґрунтовано, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда

від 29 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Кіровоградської області від 31 січня 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко