У х в а л а

15 червня 2018 року

м. Київ

справа № 1522/5484/12

провадження № 61-10408 ск 18

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В.В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення грошових коштів та моральної шкоди,

Встановив:

1. У березні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із указаним позовом до ОСОБА_2, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 06 березня 2009 року між ним та ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_2, на підставі нотаріально посвідченої довіреності досягнуто домовленості щодо придбання ним нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 що належало ОСОБА_2 на праві власності. З метою забезпечення цієї домовленості він передав ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_2, грошові кошти в розмірі 600 дол. США, про що останньою написано розписку, в якій датою укладення договору купівлі-продажу та остаточного розрахунку визначено 01 липня 2009 року.

2. 24 липня 2009 року та 25 серпня 2009 року ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 грошові кошти в загальному розмірі 600 дол. США, про що останньою написано дві розписки, згідно з якими датою укладення договору купівлі-продажу та остаточного розрахунку визначено не пізніше 24 вересня 2009 року.

3. Пізніше ОСОБА_3 повідомили, якщо він не передасть додаткові кошти для оплати витрат на оформлення технічного паспорта на відчужуваний об'єкт раніше визначеного часу, договір купівлі-продажу не буде укладено.

4. Враховуючи наведене та те, що в строк до 24 вересня 2009 року договір купівлі-продажу не укладено, грошові кошти не повернуто, ОСОБА_3, з урахуванням уточнень, просив стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 50 442 грн 61 коп., з яких 33 155 грн 64 коп - еквівалент 1 200 дол. США за курсом НБУ станом на 18 січня 2017 року, 7 286 грн 97 коп. - три проценти річних від суми боргу за час її прострочення з 24 вересня 2009 року по 18 січня 2017 року та 10 000 грн - моральна шкода.

5. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 33 155 грн 64 коп., три проценти річних в розмірі 7 286 грн 97 коп. В задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

6. 26 січня 2018 року ОСОБА_2 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року.

7. В касаційній скарзі ОСОБА_2 просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Пророка В. В

9. Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_2 Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

10. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

11. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

12. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

13. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

14. Ціна позову у даній справі становить 50 442 грн 61 коп., що станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1762*100=176 200 грн).

15. Отже зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

16. Наведені в касаційній скарзі посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, суд вважає необґрунтованими, оскільки в касаційній скарзі не наведено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, як і не наведено посилання на іншу судову справу, в якій особа, що подала касаційну скаргу, позбавляється можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваним судовим рішенням. .

17. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

18. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

19. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. Frаnce» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «BruаІla Gomez de la Torre v. Spain» (Брулья Гомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

20. З урахуванням вказаного, оскільки ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

21. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 19 грудня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про стягнення грошових коштів та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя: В. В. Пророк