Справа № 2-13

2010рік

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 лютого 2010 року                                                                              м.Болехів            

Болехівський міський суд     Івано-Франківської області

в складі:     головуючого —  судді Головенко О.С.

                секретаря судового засідання Латик В.Є.

з участю:        представника позивача  ОСОБА_1,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом  Відкритого акціонерного товариства ВАТ «Універсалбанкк» до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу  за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Універсалбанк»,  третя особа:  ОСОБА_3 про  визнання договорів недійсними ,-

-  В С Т А Н О В И В :

ВАТ «Універсал банк»  звернувся до суду з позовом, якому зазначає, що 14 січня  2008року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 58000 доларів США, а ОСОБА_2 зобов’язувався повернути цю суму до 05 січня 2013року  та сплатити 12% річних за користування кредитом.

 Крім того, 14 січня 2008року у рахунок забезпечення  виконання зобов’язань  за цим договором між банком та ОСОБА_3  укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_4  поручилася за належне виконання ОСОБА_2  його зобов’язань  за кредитним договором у повному обсязі і така відповідальність відповідачів є солідарною.

 У порушення кредитного договору  відповідач не здійснив свої договірні зобов’язання, а тому банк  вправі згідно договору вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків, штрафних санкцій.

Зокрема, ОСОБА_2 за прострочення терміну сплати щомісячного платежу підвищено відсоткову ставку в розмірі 828доларів .

Враховуючи викладене, позивач  просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідачів  солідарно 52743,76 доларів США  заборгованості по кредитному договору станом на 24 червня 2009року, що еквівалентно по курсу НБУ на дату розрахунку 401438грн. , з них прострочена заборгованість по кредиту становить 6113,02 доларів  США  (46526,81грн.) , сума дострокового стягнення кредиту 41566,61 доларів США ( 316367,63грн.), відсотки 4236, 13 доларів США (32241,61грн.),  підвищені відсотки 828 доларів США ( 6301,99грн.) та понесені судові витрати.  

  Відповідач ОСОБА_2, заперечуючи цим доводам, подав зустрічну позовну заяву (а.с.54-56), в якій просив визнати недійсним кредитний договір та розірвати договір поруки, укладений між  банком та ОСОБА_3  На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що отриманий ним  споживчий кредит  на  придбання автомобіля  «Тойота» наданий в іноземній валюті  суперечить чинному законодавству, оскільки у банку відсутні індивідуальні ліцензії на здійснення валютних операцій, які  надаються  на підставі Постанови Правління НБ України.

В порушенні  вимог Закону «Про захист прав споживачів»  у вказаному договорі не дотримані істотні умови, що теж є підставою для визнання такого договору недійсним, зокрема, право банку  на збільшення процентної ставки та зростання офіційного курсу валюти, що призвело до збільшення боргу та погіршення його фінансового становища.

 Вважаючи цей договір нікчемним, на підставі ст. 559 ЦК просив  розірвати і договір поруки, так як недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню.

 В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав вимоги зустрічної позовної заяви  з підстав, викладених в ній.  В позові про стягнення заборгованості за кредитним договором просив  відмовити, вважаючи його недійсним.  Зазначив, що ОСОБА_2 кошти за договором отримав в повній сумі, готовий їх повернути, але виходячи  із розрахунку курсу долара, що діяв на час укладення договору ( 5,05грн.).  Відповідає дійсності  і той факт, що  ОСОБА_2 не сплачував  кредит з поважних причин, пов’язаних з тим,  що він хворіє на цукровий діабет, потребує в зв’язку з цим лікування, є інвалідом 11 групи,  його доходом є пенсія в сумі 553грн,  а від підприємницької діяльності не отримує прибутків.  Тому просив врахувати ці обставини і при задоволенні позову ВАТ «Універсал банку»  про стягнення коштів розстрочити виконання  прийнятого рішення суду на 120 місяців.

 Представник Банку  подав заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує з підстав, викладених в позовній заяві, а при здійсненні розрахунку врахувати курс долара, встановлений Національним Банком на час ухвалення рішення.

 В письмову запереченні на зустрічну позовну заяву про визнання кредитного договору недійсним, просив відмовити, вважаючи такі вимоги безпідставними (а.с.60-62). Зазначає, що банком отримано усі необхідні  дозволи на здійснення операції в іноземній валюті та отримано дозволи на здійснення кредитних операцій в іноземній валюті.  У кредитному договорі вказані усі умови, які сторони  повинні були погодити для подальшого належного виконання зобов’язань за цим договором., між ним досягнуто  згоди з усіх питань, передбачених законом та пов’язаний з його виконанням.

 Відповідач  ОСОБА_3 про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, про що свідчать розписки про одержання судової повістки (а.с.38, 72), причину неявки не повідомила.  А тому  суд ухвалив рішення  без її участі, що відповідає положенням ст. 169 ЦК України.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача -ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, давши їм правову оцінку, прийшов до наступного.

  Матеріалами справи встановлено, що між  ОСОБА_2 та  ВАТ « Універсал банк»  14 січня 2008року  укладено кредитний договір, за яким  позивач надав  ОСОБА_2  кредит в  сумі 58000,00 доларів США на придбання  автомобіля марки «Тойота Прадо»  терміном на 60 місяців з погашенням щомісячно по 966,67 доларів США,  а також із сплатою 12% річних, які він зобов’язувався повернути в терміни, обумовлені договором  до 05 січня 2013 року  (а.с.6-9).

 Однак своїх зобов’язань, що передбачені договором,  ОСОБА_2 не виконує, не проводячи сплату кредиту, відсотків за користування ним,  про що не заперечував його представник.  

У відповідності до ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі ст..9 зазначеного договору та ст.1050 Цивільного кодексу України в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та належних йому процентів.

Згідно з п.2.4 Кредитного договору за прострочення терміну сплати  щомісячного платежу відповідачу нараховано підвищені відсотки в розмірі 828 доларів США.  

  З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань за кредитним договором було укладено договір поруки від 14.01. 2008року з його дружиною ОСОБА_3 (а.с.12-13).

 Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання  має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК.

Правовими наслідками порушення основного зобов’язання , забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова (субсидіарна відповідальність, якщо  така відповідальність  встановлена договором поруки.

Солідарна відповідальність означає,  що уразі невиконання боржником основного зобов’язання, кредитор має право вимагати  виконання зобов’язання в повному обсязі або частково  як від боржника, так і від поручителя, або від них обох.

 Установлено, що умовами договору поруки п.1.3-1.4  передбачено, що ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність перед банком  та відповідає по всіх зобов’язаннях  ОСОБА_2  в повному обсязі.  

 З пред’явленого розрахунку  вбачається, що заборгованість по кредитному договору  станом на 24 червня 2009року становить 52743,76 доларів США (а.с.5) , з них : 6113,02 доларів США - заборгованість по кредиту, 41566,61 доларів США -  сума дострокового стягнення кредиту, 4236,13 доларів США - заборгованість по  відсотках,  828 доларів США -  підвищені відсотки, що підлягають стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

 Згідно з ч.1 ст.192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим  до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.

 В постанові Пленуму  Верховного Суду України від 18.12.2009року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»  п.14  зазначено,   що у разі  пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком .

 Таким чином,  оскільки офіційний курс долара на час ухвалення рішення становить 7,9993грн. , то сума заборгованості становить 421913грн. , що еквівалентно 52743,76доларам США.

Не підлягає до задоволення клопотання, подане представником відповідача ОСОБА_2  про розстрочення виконання рішення на 120 місяців на підставі ст.. 217 ЦПК України , згідно якої  суд, який ухвалив рішення, може  розстрочити його виконання.  

Зазначені  в клопотанні  обставини про те,  що  відповідач є інвалідом 2 групи загального захворювання, отримує пенсію в розмірі 553грн.,  від підприємницької діяльності  не отримує доходів, має на утримання неповнолітню дитину, не заслуговують на увагу, оскільки вони існували  на час укладення договору , і ОСОБА_2,  маючи таке матеріальне становище та укладаючи кредитний договір на суму 58000 доларів США, зобов’язаний був передбачити як позитивні так і негативні наслідки, які можуть настати внаслідок зобов’язально-кредитних відносин.

  Крім того,  він не позбавлений погасити заборгованість по кредиту шляхом передачі у власність банку  придбаного автомобіля, який не є предметом першої необхідності.  А з пояснень його представника в суді вбачається про наявність  коштів у позичальника, оскільки  його представник стверджував про готовність останнього погасити кредит, виходячи із курсу долара, встановленого на час укладення кредитного договору.

  Як вбачається із змісту зустрічної позовної заяви предметом  зустрічних позовних вимог  є визнання недійсним договору кредиту та розірвання договору поруки з тих підстав, що  надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії та про відсутність таких ліцензій.

Однак з такими твердження не можна погодитись, виходячи з наступного.

 Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках, і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором  банк або інша фінансова установа (кредитовець) зобов’язується  надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

 Відповідно до статті 2 Закону України « Про банки  і банківську діяльність» кошти – гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно  з ст.345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.  Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

Статті 47 та 49 Закону про банки визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як  кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу  на здійснення операцій з валютними цінностями  відповідно до  Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю»  ( надалі Декрет) .

 Статтею 5  Декрету передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

  Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.  Відповідно до п.п. «в», «г», ч.4 ст.5 Декрету індивідуальні ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Водночас, відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі Національним  банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України  як засобу платежу  без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

 Матеріали справи свідчать про наявність у позивача банківської ліцензії № 92 від 07 грудня 2007року , виданої НБУ на здійснення операцій, визначених ч.1 та п.5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» ( а.с.67).

Окремими нормативно-правовими актами Національного банку України встановлені вимоги щодо оцінки ризиків за операціями в іноземній валюті,  зокрема:

•   Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні , затвердженою Постановою Правління НБУ від 28.08.2001р. №368 , передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику;

•    Положенням  про порядок  формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління НБУ від 06.07.2000 №279, встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті.

 З вищевикладеного вбачається, що  уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення  операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 ст. 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті,  якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то  на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання чи одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином,  аналіз правових норм свідчить про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

  Не знайшло свого підтвердження в судовому засідання зазначене в зустрічному позові  пояснення про те, що в кредитному договорі не вказані усі його істотні умови , що на думку, позивача, є теж підставою для визнання його недійсним.

  Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним,  якщо сторони  досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними  умовами договору є умови про предмет договору, умови,що визначені законом  як істотні  або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча однієї із сторін має бути досягнуто угоди.

  Судом встановлено, що оспорюваним кредитним договором  визначені всі умови, передбачені ст.. 11 ч.4  Закону України « Про захист прав споживачів» , а саме:  сума кредиту, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, дата видачі кредиту, право дострокового  повернення кредиту, інші умови.   Договір укладено у письмовій формі ,  між сторонами досягнуто усіх питань, передбачених законом та пов’язаних з його виконанням, вказаний договір належним чином виконаний Банком, оскільки позичальник отримав кредит.

   При таких обставинах суд не вбачає підстав для визнання  кредитного договору недійсним та розірвання договору  поруки, укладеного для його забезпечення.

   Беручи до уваги, що первісний позов задоволений судом в повному обсязі, то у  відповідності до ст.88 ЦПК України суд стягує на користь позивача понесені ним витрати при пред’явленні позову: судовий збір в сумі 1700грн. та  30 грн. витрат  за інформаційно-технічне забезпечення  (а.с.3,4).  

 Крім того,  з ОСОБА_2, звільненого від сплати судового збору за пред’явлення зустрічного позову  на підставі  ст.. 22 Закону «  Про захист прав споживачів»  необхідно стягнути 120 грн. несплачених витрат  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 192, 526, 611, 638, 651, 1050, 1054 ЦК України,   ст..99 Конституції України,  ст.ст2, 47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» , ст.. 5Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю»  

ст. 209, 212, 214-217  ЦПК України, суд —

р і ш и в :

 Позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» до  ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу  за кредитним договором задовольнити  .

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку  на користь ВАТ «Універсал банк»  ( р/р 29093000203333, МФО 322001, код ЄДРПОУ 21133352) 421913 грн. (чотириста двадцять одну тисячу дев’ятсот тринадцять ) гривень  16 коп. заборгованості за кредитним договором та  1730 ( одну тисячу сімсот тридцять) грн. судових витрат.

В клопотанні представника відповідача ОСОБА_1  про  розстрочення виконання рішення на 120 місяців відмовити.

 В позові ОСОБА_2 до ВАТ «Універсал банк»,  третя особа: ОСОБА_3 про  визнання недійсним договору кредиту від 14 січня 2008року, укладеного  між Відкритим акціонерним товариством «Універсал банк» та  ОСОБА_2,  розірвання договору поруки від 14 січня 2008року , укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Універсал банк» та  ОСОБА_3 відмовити.

 Стягнути із  ОСОБА_2  120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.      

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд шляхом подачі в десяти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                     Головенко О.С.