‡‚2-а-66/10

                                                   ПОСТАНОВА

                                                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    16.03.2010 року.                                                м.Виноградів

Виноградівський районний  суд Закарпатської  області у особі головуючого судді А.А.Надопта, при секретарі І.О.Чейпеш, за участі позивача-Чізмар М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Хустського взводу сержанта міліції ОСОБА_2, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

                                                                              В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до інспектора ДПС Хустського взводу сержанта міліції ОСОБА_2, про скасування постанови про адміністративне правопорушення .

    Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.01.2010 року відповідачем складено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО  ‡‚ 028131 ,  яким постановлено притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КупАП у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. Позивач вважає , що постанова прийнята з порушенням чинного законодавства, є незаконною, а тому підлягає скасуванню.

    Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлений позов підтримав та просив суд такий задоволити.

Представник відповідача – ДПС Хустського взводу УДАІ УМВС України в Закарпатській області, як суб'єкт владних повноважень,  належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, про що свідчить зокрема повідомлення про вручення  рекомендованого поштового відправлення і судової повістки відповідній уповноваженій особі відповідача, але представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився і від нього не надійшло жодного клопотання про відкладення розгляду справи або про поважні причини його неявки, а тому на підставі ч.4 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе провести розгляд справи та її вирішення на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємов"язку, суд приходить до наступного.

Конституція України (ст.3) визначає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов"язком держави.

    В судовому засіданні встановлено, що 04.01.2010 року відповідачем складено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО  ‡‚ 028131 ,  яким постановлено притягнути позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КупАП у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Відповідно до статті 9 КУпАП  обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення є вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, з наявністю якої закон пов ' язує настання адміністративної відповідальності. Наявність вини, відповідно до статті 33 КУпАП обов'язково враховується при накладенні адміністративного стягнення.

Оскаржувана постанова підлягає до скасування з наступних підстав.

На місці зупинки на вимогу відповідача, вулиця А. Волошина перетинається з головною дорогою. На цьому нерегульованому  перехресті встановлений знак 2.2 «  Проїзд без зупинки заборонено» .  З огляду на те що головна дорога змінює напрямок цей знак установлено з табличкою 7.8 «Напрямок головної дороги». З метою забезпечення видимості транспортних засобів, які наближаються дорогою, що перетинається під табличкою 7.8 встановлена табличка 7.1.1 «  «Відстань до об ' єкта» де зазначена відстань 20 метрів від знака 2.2   «  Проїзд без зупинки заборонено» до початку, місця запровадження відповідного обмеження.

За наявності на нерегульованому перехресті знака 2.2 наноситься горизонтальна розмітка 1.12 «  ст о п-лінія», яка вказує місце де водій повинен зупинитись. Така розмітка нанесена за 20 метрів від місця встановлення знака 2.2 про що інформує табличка 7.1.1 на цьому перехресті.

    Відповідач мотивував своє рішення в постанові тим, що позивач мав виконати вимогу знака 2.2 безпосередньо у місці його встановлення, а не в місці на яке вказує горизонтальна розмітка 1.12.

    Вимогу знака 2.2 позивач виконав відповідно до п. 2.2 Правил дорожнього руху зупинившись на стоп-лінії.

Таким чином, притягнення позивача до відповідальності за дії, які не порушують обмеження чи заборони, передбачені Правилами дорожнього руху, є незаконним. Разом з тим .  відповідачем не встановлена об'єктивна сторона діяння, у зв'язку з чим його не можна вважати адміністративним проступком.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем грубо порушено імперативні процесуальні норми ч  3 статті 258 ,   ч.1  статті 277 КУпАП, відповідно до яких, рішення по справах за адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 статті 122 КУпАП,  розглядаються в п'ятнадцятиденний  строк, а розгляд адміністративних справ по такій категорії адміністративних правопорушень і винесення постанов на місці вчинення правопорушення суб ' єктом владних повноважень законом взагалі не передбачено.

Вирішення відповідачем адміністративної справи на місці без дотримання встановлених  законодавством  строків  її  розгляду  унеможливило  об ' єктивний, неупереджений  та повний її розгляд, всупереч вимогам статті 279 КУпАП мені, як особі, що притягається до адміністративної відповідальності не роз ' яснили процесуальні права, клопотання позивача про бажання скористатися правовою допомогою адвоката чи іншого фахівця в галузі права було проігнорованим, всупереч вимогам рішення Конституційного суду України від 30 вересня 2009 року у справі № 1-23/2009, у зв ' язку з чим позивача незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності.

    Відповідно до  ч.ч. 2, 4 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, та  суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази в справі, що відповідачем проігноровано.

    З огляду на вищевказане,  оспорювана  позивачем постанова не може вважатись такою, що прийнята із дотриманням встановленої статтею 258 КУпАП процедурою, чим порушено права позивача за ст. 268 КупАП, а тому  вищевказані порушення, що допущені відповідною посадовою особою при її складанні є підставою для визнання дій  відповідача про притягнення позивача до адмінвідповідальності неправомірними та визнання постанови  такою, що підлягає до скасування.

    На підставі наведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів в їх сукупності відповідно до вимог ст.86 КАС України, суд приходить до переконання, що позов підставний і такий підлягає до задоволення.

    Відповідно до вимог ст.3 Конституції України, ст.ст.247,258КУпАП та керуючись ст.ст.7,71,86,159,161,163,167 КАС України , суд-

                                                                                  ПОСТАНОВИВ:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Хустського взводу УДАІ УМВС України в Закарпатській області сержанта міліції ОСОБА_2 про скасування постанови  серії АО  ‡‚028131 про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КупАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу 255грн.-задоволити.

    Постанову серії АО ‡‚ 028131 від 04.01.2010 року -скасувати.

Сторони можуть подати заяву про апеляційне оскарження даної постанови на протязі 10-ти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

      Головуючий:                                                                                                                            А.А.Надопта