Справа № 2а-381/09

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

    10 грудня 2009 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

    головуючого судді             Соловйової Л.Я.

    при секретарі                 Дементьєвій І.С.

 за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні  в  залі  суду  в  м.Кривому Розі  адміністративну справу  за  позовом   ОСОБА_1  до  управління  праці  та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу про  визнання  дій  протиправними та стягнення недоплаченої суми  одноразової   допомоги  на  оздоровлення,

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу в частині не донарахування та недоплати  одноразової допомоги на оздоровлення та стягнути з останнього суму  недоплаченої допомоги  за 2007, 2008, 2009 роки в розмірі 7450 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та пояснив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ої категорії  у зв’язку з чим відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому повинна виплачуватись компенсація за шкоду заподіяну здоров’ю,  внаслідок Чорнобильської катастрофи – щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на час виплати.  Однак таку допомогу в 2007, 2008 та 2009 році він отримував в розмірі по 100 грн.  В серпні 2009 року  йому стало відомо, що  допомогу на оздоровлення  він отримує не в повному обсязі.   Після чого,  він звернувся до управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької райради м.Кривого Рогу  стосовно виплати компенсації на оздоровлення за 2007, 2008 та 2009 роки в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.    Однак, йому у виплаті таких сум було відмовлено. Також пояснив, що раніше до відповідача щодо виплати належної суми допомоги на оздоровлення він не звертався, оскільки не знав законів. Поважних причин пропуску строку звернення до суду  немає.

    Просить   задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

    Представник відповідача в судове засідання не явився. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника управління, зазначили, що  позовні вимоги не визнають в повному обсязі.

 Із наданих суду письмових заперечень відповідача слідує, що фінансування витрат, пов»язаних з реалізацією Закону України  „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, здійснюється за рахунок  Державного бюджету. Кабінету Міністрів України доручалось здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на відповідний рік.  Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №836 від 26.07.1996р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  та постанову №562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими встановлено розмір виплат, виходячи з норм прийнятих законів про розмір мінімальної заробітної плати та видатків, передбачених на ці цілі законами про держбюджет на відповідний рік.   У 2007-2009 роках щорічна допомога на оздоровлення була виплачена позивачу в порядку та в розмірах, встановлених постановами КМУ та на підставі Законів України про Державний бюджет України на 2007,  2008  і  2009 роки. З прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 не визначено механізм його реалізації.

           Також в письмових поясненнях відповідача зазначено, що виплата  щорічної  допомоги на оздоровлення позивачу ОСОБА_1, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2-ї категорії за 2007-2009 роки  проведена в розмірі по 100 гривень відповідно до діючого законодавства України.  Оскільки, на даний час, відповідних змін стосовно виплат згідно з рішеннями Конституційного Суду України  Верховною Радою України  прийнято не було, тому управління не має законних підстав для виплати позивачеві зазначеної допомоги у більшому розмірі. Вважають, що дії відповідача є правомірними.

Окрім цього, зазначають, що позивачем пропущено річний строк для звернення до суду,  визначений ст. 99, 100 КАС України, по  вимогам за 2007, 2008 роки.  В задоволенні позовних вимог просять  відмовити.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.

    Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.8).

    Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” управлінням праці та соціального захисту населення  виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу позивачу 14.08.2007 року, 14.05.2008 року і 06.03.2009 року була виплачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі по 100 грн.(а.с.13).

    06 серпня 2009 року  позивач звернувся із заявою на адресу відповідача щодо виплати допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у відповідності до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (а.с.5).  Листом від 11.08.2009 року за підписом начальника управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу останньому було відмовлено з посиланням на Закони України  про Державний бюджет України на 2007, 2008, 2009 роки   та постанову Кабінету Міністрів України № 562 (а.с.6).

Судом встановлено, що відповідна сума компенсаційних виплат у розмірі по 100 грн. була виплачена позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України  від 12.07.2005 року № 562 з урахуванням Законів України „Про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки” та „Про Державний бюджет України на 2009 рік”.

Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.  Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України не уповноважений, зменшувати встановлені  Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення.   Навпаки у ч. 1 ст. 67 зазначеного закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.  У вказаному законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.

Зазначене викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року      №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)  положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”  в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати (ст. 48 Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”) та в Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), згідно якого роз»яснено ст. 95 Конституції України, яка в сукупності з ст. 38 Бюджетного кодексу України визначає вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет – встановлення тільки доходів та видатків на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.  Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому Положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”,  визнані неконституційними.

Однак, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

 Згідно  приписів ст. 99 КАС України - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Приписами ч.1 ст. 102 КАС України визначено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.    Як встановлено в судовому засіданні, позивачем при зверненні до суду  27.10.2009 року пропущено річний процесуальний строк для визнання дій відповідача неправомірними починаючи з 14.08.2007р., а відповідно і вимоги про стягнення недоотриманої суми допомоги за 2007 і 2008 роки не підлягають задоволенню.   Про порушення свого права позивач повинен був дізнатися з часу отримання допомоги – 14.08.2007р., оскільки  рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007, було оприлюднене 27.07.2007 року.  Клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку в судовому засіданні не подавалось. Також  позивач пояснив, що поважних причин пропуску строку звернення  з адміністративним позовом до суду – немає.  

Також судом встановлено, що  допомога на оздоровлення за 2008 рік, позивачем  отримана  14.05.2008 року,  тобто до прийняття рішення Конституційним Судом України  від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, а частиною другою ст. 152 Конституції України, закріплено принцип, за яким закони, інші правові акти, або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.    За вказаним принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю. Також судом враховується рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп (справа щодо набуття чинності Конституцією України) в якому визначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.

 Таким чином з 1 січня 2008 року по 22 травня 2008 року, застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", яким було визначено, що щорічна допомога на оздоровлення, виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У зв'язку з викладеним, судом не вбачається протиправних дій з боку відповідача при виплаті  позивачу щорічної допомоги на оздоровлення - 14.05.2008 року  за  2008 рік.

У зв»язку з вищевикладеним, вимоги позивача  про визнання дій відповідача протиправними та стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення  за  2007 і 2008 рік- не підлягають задоволенню.

Щодо вимог ОСОБА_1 про  визнання дії відповідача протиправними та стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 рік, суд зазначає наступне.

Згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України  від  20.09.2005 року № 936 „Про порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” виплата громадянам щорічної допомоги на оздоровлення проводиться управлінням праці та соціального захисту населення рай (міськ) держадміністрацій за місцем реєстрації (проживання). Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», надано  право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до  законодавства  визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної  плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Іншими законами Кабінету Міністрів України не надавалось право на зменшення гарантованих державою виплат, а лише надано право здійснювати застосування норм,  в яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, виходячи із реальних можливостей  видаткової частини Державного бюджету, але ніяких рішень з  цих питань прийнято не було.

Право позивача на отримання щорічної допомоги у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке  право надане державою і закріплено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Таким чином,  судом встановлено, що позивач в 2009 році  отримав компенсацію на оздоровлення в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 48 Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Статтею 55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлено, що з 1 січня  2009 року розмір мінімальної заробітної плати складає 605 грн. Тобто станом на  06.03.2009 року, на час отримання позивачем компенсаційної виплати, її розмір у відповідності до ст. 48 Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” повинен був складати  (605 грн. х 5)  3025 грн., оскільки розмір мінімальної заробітної плати повинен враховуватись на час виплати допомоги. З урахуванням того, що позивачем вже було отримано 100 грн. компенсаційних виплат, сума до стягнення підлягає у розмірі (3025 грн.- 100грн.) 2925 грн..

 За таких обставин, судом встановлено, що право позивача на отримання компенсаційних виплат у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат порушено, а від так уточнені позовні вимоги останнього підлягають частковому  задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та вказати з рішенні замість вимоги про стягнення коштів – вимогу про зобов»язання здійснити перерахунок та провести відповідні виплати позивачу,  оскільки кошти, що підлягають виплаті не є власністю відповідача, а виділяються державою централізовано.

Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, якими обґрунтовуються причини не виплати компенсаційних виплат, частково не приймаються судом до уваги та оцінюються критично, оскільки не ґрунтуються на законі.

На підставі ст. 92 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів»  ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», постанови Кабінету Міністрів України від   12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”   та керуючись   ст. 6, 8, 9, ч.2 ст.11, 69, 94, 99, 100,  104, ч. 3 ст.105, 158 - 163, 167 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

      Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1  до управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення    задовольнити частково.

    Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення   виконкому  Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу стосовно не донарахування та недоплати  ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за   2009 рік,  в розмірі передбаченому    ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

    Зобов»язати   управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_1  недоплаченої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення  за     2009 рік, згідно ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат станом на день її виплати позивачу -06.03.2009р.,  складала 605 гривень,  з урахуванням виплати, яка була проведена позивачу, у   розмірі 2925 (дві тисячі дев»ятсот двадцять п»ять) гривень.

           У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

    У зв’язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, останній не підлягає стягненню з відповідача.

Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду  через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя