Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 334/5907/14 Головуючий у 1-й інстанції Козлова Н.Ю.

Номер провадження 22-ц/778/1026/18 Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        12 червня 2018 року                                                м. Запоріжжя

       Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого                        Подліянової Г.С.,

суддів:                        Дашковської А.В.,

                               ОСОБА_2,

за участю секретаря         Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та стягнення коштів.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 26 серпня 1994 року він уклав шлюб з ОСОБА_3, з грудня 2013 року сторони припинили сімейні відносини. У період шлюбу у сторін народилося двоє дітей: донька -ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. За час перебування у шлюбі було придбано майно: житловий будинок № 19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер 2310100000:04:028:0163) за зазначеною адресою, який зареєстрований на відповідача на підставі договору купівлі-продажу будинку № 829 від 5 квітня 2007 року та посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8; земельна ділянка належить відповідачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 21 листопада 2007 року;приміщення № 4 по вул. Лодозькій № 6 у м. Запоріжжі, зареєстроване на відповідача на підставі свідоцтва про право власності № 1913, яке видане Запорізьким міськвиконкомом 31 серпня 2001 року: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована на відповідача на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровано у реєстрі за № 2069; трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка зареєстрована на позивача на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 26 лютого 1997 року, зареєстрованого в реєстрі за № 687; легковий автомобіль марки «Volkswagen Golf», державний номег АР 8806 АЕ, зареєстрований на відповідача; депозитні рахунки на загальну суму 100 тис. грн., розміщені в ПАТ «Укрсоцбанк», ПАТ «ОСОБА_11; ОСОБА_12», ПАТ «ОТП ОСОБА_11», ПАТ Індустріалбанк», ПАТ «ПУМБ ПАТ «Сбербанк Росії», ПАТ «Банк Кіпру» на ім'я відповідача.

Крім того, позивач зазначав, що у нього з відповідачем є боргові зобов'язання на суму 1631440 грн перед ОСОБА_12, які виникли в результаті того, що він в інтересах сім'ї позичив гроші в сумі 165 тис. дол. США, на підставі договорів позики від 23 квітня 2007 року, 16 серпня 2007 року, 18 лютого 2008 року. 17 березня 2008 року для погашення кредитних зобов'язань перед банком. На вказані грошові кошти були придбано житловий будинок № 19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі і здійснено його перепланування та ремонт, із вказаної суми боргу він повернув 15 тис. дол.. США, не повернув суму позики в розмірі 150 тис. дол. США, що еквівалентно 1631440 грн. Після припиненню сімейних відносин, 05 червня 2014 року особисто ним був частково повернутий борг ОСОБА_12 у розмірі 800 тис. грн, про що стягувач видав йому розписку.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд здійснити поділ вказаного спільного сумісного майна подружжя з урахуванням боргових зобов'язань: у його власність виділити житловий будинок № 19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі, розташований на земельній ділянці плошею 0,0576 (кадастровий номер 2310100000:04:028:0163) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Логінова, 19, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3, вартістю 676 903 грн;; приміщення № 4 по вул. Ладозькій № 6 у м. Запоріжжі зареєстроване на ім'я ОСОБА_3, вартістю 617188 грн; та визнати за ним право особистої власності на вказане майно. Виділити ОСОБА_3А трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, що зареєстрована на його ім'я, вартістю 593956 грн.; двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 зареєстровану на ім'я ОСОБА_3 вартістю 446882 грн; легковий автомобіль марки «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 вартістю 134101 грн. 91 коп.; стягнути з ОСОБА_3 на його користь 340424 грн. 45 коп. - боргових зобов'язань, сплачених на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2014 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2014 року позов задоволено. Виділено ОСОБА_13 житловий будинок № 19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер 2310100000:04:028:0163) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Логінова, 19. Виділено ОСОБА_13 приміщення № 4 по вул. Ладозькій, бум. Запоріжжі. Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок № 19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер 2310100000:04:028:0163) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Логінова, 19. Визнано за ОСОБА_4 право власності на нежитлове приміщення № 4 по вул. Ладозькій, бум. Запоріжжі. Виділено ОСОБА_3 трикімнатну квартиру АДРЕСА_4; двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1; легковий автомобіль марки «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_13 340 424 грн 45 коп. -боргових зобов'язань, сплачених на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 204 року. Вирішено питання про судовий збір.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2015        року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Виділено ОСОБА_13 трикімнатну квартиру АДРЕСА_4, вартістю 593 956 грн.; двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 446 882 грн. Всього на загальну суму 1 040 838 грн.

Визнано право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4С, припинено право власності на неї за ОСОБА_3 Виділено ОСОБА_3 житловий будинок № 19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га 9кадастровий номер 2310100000:04:028:0163) за адресою: м. Запоріжжя вул. Логінова, 19 вартістю 676 903 грн.; приміщення № 4 по вул. Ладозькій № 6 у м. Запоріжжі, вартістю 617 188 грн; легковий автомобіль марки «VOLKSVAGEN GOLF», державний номер НОМЕР_1, вартістю 134 101 грн 91 коп. Всього на загальну суму 1 428 192 грн 91 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 травня 2015 року рішення Апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 03 грудня 2015 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Виділено ОСОБА_13 нежитлове приміщення № 4 по вул. Ладозькій № 6 у м. Запоріжжі, вартістю 617 188 грн; трикімнатну квартиру АДРЕСА_4, вартістю 593 956 грн.

Визнано право власності ОСОБА_13 на нежитлове приміщення № 4 по вул. Ладозькій, 6, у м. Запоріжжі, припинено право власності на нього за ОСОБА_3 Виділено ОСОБА_3 житловий будинок № 19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер 2310100000:04:028:0163) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Логінова, 19, вартістю 676 903 грн.; двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 446 882 грн; легковий автомобіль марки «VOLKSVAGEN GOLF», державний номер НОМЕР_1, вартістю 134 101 грн 91 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_13 23 371 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2016 року рішення Апеляційного суду Запорізької області від 3 грудня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 3 грудня 2015 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 9 березня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 08 лиситопада 2017 року ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 09 березня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, провів поділ спільного майна подружжя з урахуванням боргових зобов'язань за договорами позики, застосувавши положення ч. 4 ст. 65 СК України. При цьому, установивши, що майно неможливо поділити відповідно до ідеальних часток, і що у сторін виникли двосторонні зобов'язання: у відповідача перед позивачем - на суму 400 тис. грн сплачених ним боргових зобов'язань, які підлягають поділу, а у позивача перед відповідачем - на суму 59 575 грн 55 коп. у зв'язку і виділенням більшої частки майна в натурі порівняно з ідеальною часткою, суд вважав, що ці вимоги є зустрічними та однорідними, тому вони частково зараховуються на суму 59 575 грн 55 коп і стягненню з відповідача підлягають боргові зобов'язання в розмірі 340 424 грн 45 коп. з урахуванням зустрічних цих вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду щодо розподілу майна, при цьому бере до уваги пояснення представників сторін у справі, які фактично погоджуються з таким порядком розподілу майна з урахуванням боргових зобов’язань за договорами позики, оскільки на теперішній час, майно, яке розподілено оскаржуваним рішенням суду знаходиться у кожного в них у користуванні.

Судом установлено, що 26 серпня 1994 року ОСОБА_13 і ОСОБА_14 уклали шлюб.

У період шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

На підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2014 року шлюб між сторонами розірвано.

За час шлюбу сторони придбали наступне майно, яке складається з: житлового будинку № 19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі, який розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га та яке зареєстроване на ім'я відповідача загальною вартістю 676 903 грн; приміщення № 4 по вул. Ладозькій буд. № 6 у м. Запоріжжі, зареєстроване на відповідача, вартістю 617 188 грн; двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 Ладозькій № 6 у м. Запоріжжі, зареєстровану на відповідача, вартістю 446 882 грн; трикімнатну квартиру АДРЕСА_6, яка зареєстрована на ім'я позивача, вартістю 593 956 грн та легковий автомобіль марки «VOLKSVAGEN GOLF», державний номер НОМЕР_1, вартістю 134 101 грн 91 коп.

Житловий будинок по вул. Логінова у м. Запоріжжі придбано за кредитні кошти, надані ОСОБА_3 ЗАТ «ОТП ОСОБА_11» за кредитним договором від 5 квітня 2007 року. З метою погашення вказаного кредиту, а також для здійснення переобладнання та ремонту вказаного житлового будинку ОСОБА_13 в інтересах сімї уклав із ОСОБА_12 договори позики від 23 квітня, 16 серпня 2007 року, 18 лютого, 17 березня 2008 року, за якими позивач отримав у борг грошові кошти в розмірі 165 тис. дол.. США. Із суми боргу повернуто позикодавцю 15 тис. дол. США, у свою чергу непогашеним залишається борг у розмірі 150 тис. дол. США. Ленінський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 5 травня 2014 року стягнув з позивача на користь ОСОБА_12 зазначений борг.

6 червня 2014 року позивач повернув частину боргу позикодавцю в розмірі 800 тис. грн, про що останній видав йому розписку.

Так, ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час

шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності

незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання,

ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)

самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час

шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної

сумісної власності подружжя.        

В силу ст.ст. 69, 79 СК України дружина і чоловік мають право на поділ

майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу

такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Судом установлено, що вищевказане майно придбане сторонами в період шлюбу, воно є спільною сумісною власністю сторін, то частки у ньому є рівними. Вартість однієї частки майна становить 1 234 515 грн 45 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї. Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов'язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі зобов'язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Судом встановлено, що кошти за укладеними за час шлюбу договорами позики позивач одержав для погашення кредиту, за який було придбано житловий будинок, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також для здійснення переобладнання та ремонту вказаного житлового будинку.

Зазначені обставмни не були спростовані відповідачем.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_13С, здійснив поділ спільного сумісного майна подружжя з урахуванням боргових зобов'язань за договорами позики, застосувавши положення ч. 4 ст. 65 СК України. При цьому, установивши, що майно неможливо поділити відповідно до ідеальних часток, і що у сторін виникли двосторонні зобов'язання: у відповідача перед позивачем - на суму 400 тис. грн.. сплачених ним боргових зобов'язань (половина сплаченого боргу позивачем за судовим рішенням про стягнення боргу за договорами позики), які підлягають поділу, а у позивача перед відповідачем - на суму 59 тис. грн.. 575 грн. 55 коп. у зв'язку з виділенням більшої частки майн в натурі порівняно з ідеальною часткою, тому вони частково зараховуються на суму 59 тис. грн 575 коп. і стягненню з відповідача підлягають боргові зобов'язання у розмірі 340 тис. грн. 424 грн. 45 коп. з урахуванням цих зустрічних вимог.

Під час розгляду справи в апеляційному суді, представник ОСОБА_3 – ОСОБА_15 пояснила, що на теперішній час, між сторонами у справі фактично склався порядок користування спірним майном, який визначено оскаржуваним рішенням суду першої інстанації, тому вона погодилася з таким порядком розподілу майна визначеному судом, з урахуванням боргових зобов’язань, а саме виділу ОСОБА_4 у власність нежитлового приміщення № 4 по вулиці Ладозькій, 6 у м. Запоріжжі, житлового будинок № 19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі, розташованого на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер 2310100000:04:028:0163) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Логінова, 19, що становить 1294091 грн., а ОСОБА_3 - трикімнатну квартиру АДРЕСА_4; двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1; легковий автомобіль марки «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1., що становить 1 174 939,9 грн.

В частині поділу грошових зобов’язань за договорами позики з урахуванням того, що позивачу виділено більшу частку майна в натурі порівняно з ідеальною часткою, що становить 59 575. 55 грн., представник відповідача прохала визначити їх розмір на розсуд суду.

Крім того, Апеляційним судом було з'ясовано, що спірний будинок поділу в натурі з урахуванням того, що загальна площа будинку становить 87,9 кв.м та кожному з подружжя належить його 1/2 частина, не підлягає (т. 3, а.с. 202-203).

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання за позивачем в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя права власності на житловий будинок № 19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі, приміщення № 4 по вул. Ладозькій буд. № 6 у м. Запоріжжі,  а за відповідачем трикімнатну квартиру АДРЕСА_4; двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, легковий автомобіль марки «Volkswagen Golf», державний номер НОМЕР_1.,

При цьому, як було встановлено в суді апеляційної інстанції та не заперечувалося представником відповідача, що ОСОБА_3 розпорядилася однією квартирою, яка була виділена їй оскаржуваним судовим рішенням та відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 21.10.2016р., остання подарувала квартиру № 3 у будинку 6 па вул. Ладозькій у м. Запоріжжі доньці - ОСОБА_16

У зв'язку з виділенням більшої частки майн в натурі позивачу порівняно з ідеальною часткою на суму 59 тис. грн 575 коп., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 боргові зобов’язання у розмірі 340 424 грн. 45 коп.

Частиною першою статті 70 СК України та частиною другою статті 372 ЦК України передбачено, що у разі поділу майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення частко кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнями учасникмами справи, їхніх представників.

Статтею 212 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час розгляду справи в суді) установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржуване судове рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам статей 213-215, 315 ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, взяв до уваги пояснення представників ОСОБА_4, ОСОБА_3, які фактично погодилися з порядком розподілу майна з урахуванням боргових зобов’язань, який визначено оскаржуваним рішенням суду, такий порядок розподілу спільного майна подружжя здійсненим судом першої інстанції за правилами, встановленими статтями 69-71 СК , ч. 3 ст. 61, ч. 4 ст. 65 СК та статтею 372 ЦК України.,  про що свідчить зміст оскаржуваного судового рішення, внаслідок чого приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

      Наведені в апеляційній скарзі доводи  ОСОБА_3  висновків суду не спростовують,      оскільки є повторенням обставин, якими відповідач обґрунтовувала свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Решта доказів та обставин, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Заполріжжя від 31 жовтня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15.06.2018 року.

Головуючий

Судді: